31. Засоби реалізації міжнародної торгівельної політики.

У здійсненні міжнародної торговельної політики використовується дуже багато засобів, вибір яких за­лежить від її конкретної мети. Причому одна і та сама мета може бути досягнута за допомогою різних засобів або їх комбінуванням. З певною част­кою умовності усі засоби можна класифікувати за критеріями належності до економічних чи неекономічних, тариф­них чи нетарифних, а також інших механізмів регу­лювання міжнародної економіки.Економічні засоби безпосередньо впливають на рі­вень цін реалізації товарів та поділяються на тарифні і фінансові.

В основі тарифних засобів лежить використання митного тарифу, тобто перелік митних ставок, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон. Митні ставки систематизуються відповідно до товар­ної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Отже, митний тариф складається з конкретних ставок мита (обов'язкового внеску), що його сплачують торговельні агенти митним органам при здійсненні імпорту або експорту товарів.

Фінансові засоби .Фінансу­вання націлене на зниження вартості експортного това­ру і тим самим на підвищення його конкурентоспромож­ності на світовому ринку. Отже, воно передбачає дис­кримінацію іноземних компаній на користь національ­них виробників і експортерів. Найбільш поширеними фінансовими засобами є експортні субсидії, кредити і демпінг.

Неекономічні засоби протекціонізму безпосередньо на ціну реалізації товару не впливають, але є інстру­ментом захисту сегментованого ринку від іноземних конкурентів. Їх умовно можна поділити на кількісні та приховані.

Кількісні обмеження являють собою адміністратив­ну форму державного регулювання торговельного обігу, яке визначає кількість і номенклатуру товарів, що експортуються та імпортуються. До найбільш по­ширених кількісних інструментів слід віднести квоту­вання (контингентування), ліцензування і "добро­вільне" обмеження експорту.

Добровільне" обмеження експорту відображає си­туацію, коли країна-імпортер спонукає свого партнера по торгівлі "добровільно" скоротити свій експорт. Замість введення імпортних квот країна-імпортер тис­не на країну-експортера, вимагаючи від неї введення обмежень на вивезення певного товару. Засобом тиску на торговельного партнера виступає погроза запрова­дити торгові обмеження на рівні, який стане перепоною для будь-якої міжнародної торгівлі між країна­ми. Це робиться з метою дискримінації закордонного контрагента і створення сприятливих умов для вітчиз­няних виробників

Приховані види торговельних обмежень: технічні бар'єри, політику в рамках державних за­купівель, вимоги про вміст місцевих компонентів, пра­вові режими тощо.

Для оцінки та вибору торговельної політики (і окре­мих заходів) організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила в 1985 р. індикативний питальник, який широко використовується в прак­тичній діяльності уряду. Він містить такі питання:

1. Яким очікується економічний виграш для галузі чи фірми і яка кількість робочих місць буде створена чи збережена в результаті збереження цього заходу?

2. На скільки зростуть доходи бюджету і які не­обхідні бюджетні витрати на здійснення цього заходу?

3. На скільки зростуть внутрішні ціни і скоротиться споживання в результаті застосування цього заходу?

4. Чи дозволяє цей захід в довгостроковому періоді забезпечити структурну перебудову галузі та вивести її на конкурентоспроможний рівень, чи він законсер­вує її відсталість, що сталася?

5. Який вплив матиме захід, що пропонується, на суміжні галузі, особливо на ті, які купують або прода­ють свою продукцію тій галузі, на захист якої він на­правлений?

6. Як відреагують інші країни на застосування цьо­го заходу і який потенційний вплив на них?

7. Чи відповідає захід, що пропонується, існуючим багатостороннім і двостороннім угодам з участю країни?