- •2. Світове господарство (сг).
- •3. Реальний сектор (рс).
- •4. Бюджетний сектор (бс).
- •5. Грошовий сектор (гс).
- •6. Зовн.Ек.Сектор (зес).
- •7. Світовий ринок.
- •9. Середовище діяльності субєктів ме.
- •11. Принципи наукового пізнання в ме.
- •13. Моделі ме факторного впливу з боку попиту.
- •15. Аналіз часткової рівноваги.
- •16. Криві обміну і аналіз загальної рівноваги.
- •17. Теорія Сміта
- •18. Теорая Рікардо
- •19. Закон Міля
- •20. Теорія Хекшера-Оліна.
- •21. Теорія самуельсона-столпера
- •22. Теорія реверсу факторів виробництва
- •23. Теорія реверсу попиту.
- •24. Теорія злвн.-ек.Мультиплікатора.
- •25.Стандартна модель(см) зовнішньої торгівлі.
- •26. Показники умов торгівлі та відображення ними тенденцій в міжнародному обміну.
- •27. Сучасна міжнародна торгівля.
- •28. Сутність та значення торгівельного балансу.
- •29. Зовнішня торгівля України і її конкурентоздатність.
- •30. Сутність міжнародної торгівельної політики, її форми та види.
- •31. Засоби реалізації міжнародної торгівельної політики.
- •32. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
- •33. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
- •34.Кількісні обмеження і їх роль в міжнародній торгівлі
- •35. Приховані види торгівельних обмежень та їх роль в міжнародних відносинах.
- •36. Фінансові методи зовнішньоекономічної політики.
- •37. Неекономічні методи регулювання зовнішньоторговельної політики.
- •38. Вільна торгівля і ефективність економіки.
- •39. Економічні наслідки торговельних обмежень
- •40. Вплив імпортного тарифу на економіку малої каїни
- •41. Вплив імпортної квоти на економіку малої країни
- •42.Вплив експортної субсидії на економіку малої країни
- •43 .Вплив "добровільного" обмеження експорту малої країни на її економіку
- •44.Вплив імпортного мита, запровадженого великою країною, на стан міжнародної економіки
- •45.Вплив імпортної квоти, запровадженою великою країною на стан міжнародної економіки
- •46.Концептуальні засади зовнішньоторговельної політики для України
- •47.Теорія міжнародних інвестицій.
- •48.Прямі іноземні інвестиції.
- •49.Портфельні міжнародні інвестиції.
- •50.Міжнародне інвестування в Україні в сучасних умовах.
- •51.Сутність і форми міжнародного кредиту.
- •52.Міжнародний ринок боргових зобов'язань, його структура і динаміка розвитку
- •1 Механізм
- •2 Механізм – аукціон
48.Прямі іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції — це вид міжнародної інвестиційної діяльності з метою придбання резидентом однієї країни (прямим інвестором) стійкого і довгострокового впливу на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни (підприємство прямого інвестування).
В СНР для класифікації іноземних інвестицій використовується 10-процентна базова лінія як лінія довгострокового інтересу інвестора. Але в статистичному плані немає єдності в інтерпретації прямих і портфельних іноземних інвестицій. На практиці кожна країна сама вирішує, яку частку акцій встановити за базу віднесення до прямого інвестування. За методикою Міжнародного валютного фонду до прямих інвестицій відносять капіталовкладення, за яких іноземний інвестор володіє мінімум 25 % акціонерного капіталу відповідної компанії. В США прямими вважаються іноземні інвестиції, що забезпечують як мінімум 10% контроль над акціонерним капіталом закордонної компанії. Але на практиці ця сума дуже часто не перевищує навіть 1 % американської компанії, оскільки акції дуже розпорошені серед акціонерів. Одначе при цьому досягається сильний вплив на діяльність корпорації шляхом участі в управлінні та укладенні патентно-ліцензійних угод. У Великій Британії, Франції та Німеччині ця частка дорівнює відповідно 20, 20 та 25 % .
До прямих іноземних інвестицій належать:
1) вклади компаніями власного капіталу за кордоном у створення філій або у придбання частки акцій дочірніх і асоційованих компаній;
2) реінвестування прибутку або, точніше, не переказана прямому інвестору і не розподілена як дивіденди частка прямого інвестора у сумарних доходах підприємства, використана для оплати наступних угод між інвестором і підприємством;
3) внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями з другого.
Підсилення значення прямих іноземних інвестицій у світовому господарстві — одна з визначальних його рис. Якщо перед Першою світовою війною вони становили лише 10 % усіх закордонних капіталовкладень, то на кінець 90-х pp. XX ст. їх частка виросла більше ніж у три рази.В період між 1870 і 1913 р. зростання закордонних портфельних інвестицій випереджало зростання не тільки світового валового продукту, але і світової торгівлі. В сучасному світі майже не залишилось країн, не втягнутих у процеси міжнародного інвестиційного співробітництва. Уже стала аксіомою думка про те, що стійкий економічний розвиток неможливий без ефективної участі в світових господарських процесах потоків капіталу, особливо без активного використання переваг від залучення прямих іноземних інвестицій.І хоча інвестиційні потоки різних країн взаємопов'язані і становлять єдину систему, вони відіграють у цих країнах різну роль.
Нові явища в міграції капіталу:
*темпи зростання залучених прямих іноземних інвестицій у світі значно прискорились.
*зростання масштабів прямого іноземного інвестування забезпечувалося виключно за рахунок взаємного обміну капіталами між розвиненими країнами, які закріпили свої позиції експортерів капіталу, їх частка у світовому обсязі наданих прямих іноземних інвестицій збільшилася
*водночас позиції слаборозвинених країн ще більш послабилися і як експортерів, і як імпортерів, їх частка у світовому обсязі залучених інвестицій впала, а рівень вивезення знизився.Слаборозвинені країни дуже часто, заохочуючи іноземний капітал з метою запобігання перетворенню підприємств з іноземною участю в анклавний сектор, застосовують непопулярні заходи, які погіршують інвестиційний клімат. І це одна з причин відпливу іноземних інвестицій.