26. Сутність облікової політики підприємства

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Облікова політика може формуватись на 2ох рівнях:макрорівень(політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні) і мікрорівень( політика конкретного підпр. з метою забезпечення надійності фінансової звітності).

Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому - як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством .конкретних методик ведення обліку).

Формування облікової політики полягає в тому,що з усієї сукупності способів реалізації прийомів обираються придатні на даний момент за конкретних умов.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

До документів якими оформлюють облікову політику , належать не лише накази і розпорядження керівника п.п , але й різноманітні внутрішні правила,інструкції,положення,регламенти,процедури, рішення власників(загальних зборів акціонерів). Вибір конкретного типу документу залежить від внутрішнього розпорядку п.п і характеру питання облікової політики.

27. Інвентаризація як елемент методу бух. Обліку.

Інвентаризація — спосіб виявлення фактичної наявності і співставлення його з даними бух­галтерського обліку.

Інвентаризація є необхідним доповненням до документації господарських операцій. Значення інвентаризації полягає в тому, що вона:

– забезпечує достовірність облікових даних і показників бух­галтерської звітності шляхом звірки фактичного стану з даними бухгалтерського обліку;

– дає можливість перевірити роботу матеріально відповіда­льних осіб, підвищити їх відповідальність за збереження майна;

– у ході інвентаризації перевіряються умови збереження, стан вагового господарства, санітарні норми і правила; робить­ся висновок про стан складського господарства, обліку і звітності на складах;

– є засобом контролю за раціональним використанням то­варно-матеріальних цінностей, виявлення залежаних цін­ностей;

– інвентаризація розрахунків з дебіторами сприяє зміцнен­ню фінансового стану підприємства.

Об’єктами інвентаризації є активи і фінансові зобов’язання.

Згідно до чинного законодавства об’єкти та строки проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства самостійно, крім тих випадків, коли вона є обов’язковою (при зміні форми власності, при зміні МВО, в разі ліквідації підприємства, за розпорядженням судових органів і т. ін.).

Існує багато видів інвентаризації, які залежать від характеру її проведення і від об’єктів, що інвентаризуються. Залежно від повноти охоплення об’єктів інвентаризації: повна, часткова, вибіркова; за характером проведення: планова, раптова, повторна.

Порядок проведення інвентаризації залежить від різноманітних умов (від об’єкта, від характеру проведення). Здійснюється інвентаризація інвентаризаційною комісією, до складу якої входять різноманітні спеціалісти. Комісії бувають постійно діючі і робочі.

Місцем проведення інвентаризації може бути каса підприємства, склади, цехи і т. ін. Результати проведення інвентаризації відображають в інвентаризаційних описах, в яких зазначають найменування цінностей, порядковий номер, одиниці виміру, відомості про кількість і вартість за даними бухгалтерського обліку, а також виявлену фактичну наявність, підписується всіма членами інвентаризаційної комісії, МВО і бухгалтером. Після закінчення роботи описи здаються в бухгалтерію, де встановлюють розбіжності за даними бухгалтерського обліку. На підставі цих описів в бухгалтерії складають порівняльні відомості, в які заносяться тільки ті цінності, за якими виявлено розбіжності – інвентаризаційні різниці. Вони можуть бути 2 видів: нестача і надлишок.

Нестача може бути в межах норм природного збитку. Понад норм природного збитку нестача може бути з причин МВО, або МВО може бути не встановлено. Якщо МВО винна в нестачі, то вона відшкодовує завдані збитки в розмірі, який визначається за спеціальною формулою і цей збиток утримується з зарплати або вноситься до каси.

Якщо МВО не встановлена як винна особа, то нестачу списують на витрати. Якщо встановлено надлишок цінностей, то вони оприбутковуються (збільшуються) і відносяться на дохід підприємства.

Також може бути пересортиця – це коли за одним видом цінностей виявлено надлишок одного сорту, за іншим – нестачу. Комісія може прийняти рішення про залік. Результати проведення інвентаризації відображаються на рахунках обліку.

В результаті проведення інвентаризації комісія складає протокол (інвентаризаційний опис, порівняльна відомість), в якому відображає пропозиції щодо результатів інвентаризації. Протокол розглядається і затверджується керівником підприємства і передається до бухгалтерії з метою визначення і відображення результатів на рахунка обліку, а також для утримання коштів з МВО.