56. Опис трудового процесу: сутність та методи.

Трудовий процес - це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.

Опис трудового процесу-це визначення : 1.власника процесу (посадової особи, яка має у своєму розпорядженні персонал, інфраструктуру, програмне та апаратне забезпечення, керує ходом процесу та несе відповідальність за його результати та ефективність); 2.меж процесу (меж відповідальності та повноважень власника процесу); 3.клієнтів та виходів процесу (клієнт – суб’єкт який одержує результат, вхід – результат процесу); 4.постачальників та входів процесу (постачальник – суб’єкт що надає ресурси, вхід – ресурс необхідний для виконання процесу);

5 .ресурсів потрібних для виконання процесу, які є в розпорядженні власника; 6.технологій реалізації процесу; 7.рівня результативності та задоволеності споживачів результатами процесу; 8.змісту праці власника процесу щодо його аналізу,вдосконалення та звітності перед керівництвом. Серед наявних методів опису процесів назвемо такі: 1. текст, у тч таблиці 2. поєднання тексту зі схемою 3. прості схеми 4. просте поєднання схем з таблицею 5. складне поєднання схем з таблицями 6. схеми з зазначенням учасників процесу та (або) часом його реалізації 7. карта-схема.

57.Сутність та функції нормування праці.

Основою суспільної організації праці являється її нормування. Нормування праці — це вид діяльності в управлінні підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Зміст роботи з нормування праці на підприємстві полягає в: аналізі виробничого процесу; поділі його на складові частини; вибір оптимального варіанта технології і організації праці; проектуванні режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунку норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів, їх впровадженням і подальшим коректуванням у зв’язку із зміною організаційно-технологічних умов трудової діяльності. Завдяки нормуванню встановлюють міру праці та її конкретний вираз норму праці.

Нормування праці виконує низку важливих функцій. Передусім нормування враховує необхідні затрати часу на ту чи іншу операцію трудового процесу в певних організаційно-технічних умовах, установлює міру праці у вигляді норм, які дозволяють визначити ступінь участі кожного робітника у створенні кінцевого продукту. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника й оплачується його праця. За нормами праці обчислюється індивідуальна або колективна продуктивність праці.

58. Поняття та структура норми часу. Методи визначення тривалості окремих елементів норми часу.

Норма часу — визначає кількість робочого часу, потрібного для виконання одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт.

У норму часу включають тільки необхідні затрати, до яких належать підготовчо-завершальний час та штучний час. До штучного часу відносять оперативний час, час обслуговування робочого місця та час перерв.

Суть сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

Суть укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.