81. Поняття та види діяльності туроператора.

Організації, які займаються формуванням і реалізацією турів, наданням різноманітних туристичних послуг, називаються туристично-екскурсійними.

На практиці вони можуть називатися по-різному: туристичні фірми, туристичні бюро або агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро і т. ін. Але щодо виду підприємницької діяльності на туристичному ринку їх можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні агентства (турагент).

Терміни "туроператор" і "турагент" визначають напрямок діяльності туристичного підприємства.

Туроператор - юридична або фізична особа (мається на увазі підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по формуванню, просуванню та реалізації туристичного продукту.

Туроператорами називають:

- туристичні організації (підприємства), які мають власні або орендовані засоби туристичного обслуговування і пропонують своїм клієнтам комплекс послуг;

- оптових посередників між турагентствами і підприємствами туристичної індустрії, до яких належать фірми і організації, зайняті обслуговуванням туристів, але не відносяться напряму до туризму, а є представниками інших галузей економіки. Це транспортні компанії, підприємства громадського харчування, страхові фірми, спортивні, культурні заклади та ін.

Основні завдання туроператора - створення туру, підкріпленого програмою обслуговування. Програма обслуговування - план заходів, спрямованих на задоволення інтересів подорожуючих, які визначають призначення і вид туру.

За видом діяльності туроператори можуть бути:

- туроператорами масового ринку-продають велику кількість турпродукту, сформованого на масовий попит та наперед визначені місця відпочинку

- спеціалізованими туроператорами - це оператори, які спеціалізуються на окремо визначеному продукті або сегменті ринку (певна країна, певний вид туризму і т.ін.).

За місцем діяльності туроператори бувають:

- внутрішні оператори - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни в межах країни;

- виїзні оператори - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни за кордоном;

- оператори на прийомі - базуються в місці призначення і обслуговують прибулих іноземних туристів.

В більш загальному смислі туроперейтингу туроператорів прийнято поділяти на ініціативних і рецептивних.

Ініціативні - це туроператори, які відправляють туристів за кордон або інші регіони за домовленістю з приймаючими операторами або безпосередньо з туристичними підприємствами.

Рецептивні - це туроператори на прийомі, тобто ті, які комплектують тури і програми обслуговування в місцях прийому і обслуговування туристів, використовуючи прямі угоди з постачальниками послуг.

Туроператор виконує головну роль у туризмі, тому що саме він розробляє туристичні маршрути, наповнює їх послугами, забезпечує функціонування турів і надання послуг, готує рекламно-інформаційні видання по своїх турах, розраховує ціни, передає тури агентам для їх наступної реалізації.

82. Функції фінансів та фінансові відносини туристичних фірм.

Традиційно фінанси виконують дві функції:

1) розподільчу;

2) контрольну.

Розподільча функція — основна для фінансів. Проявляється в процесі розподілу ВВП та національного доходу шляхом утворення фондів грошових коштів і використання їх за цільовим призначенням.

Механізм дії розподільчої функції фінансів вміщує:

Первинний розподіл — розподіл вартості ВВП, доходів підприємств і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП.

До первинних доходів належать:

1) зарплата — для фізичних осіб;

2) прибуток — для юридичних осіб;

3) надходження від державних послуг, використання державних ресурсів — для держави.

Перерозподіл — полягає у створенні і використанні вторинних доходів (централізованих фондів) за рахунок розподіленої вартості.

Його необхідність пов'язується із:

— утриманням невиробничої сфери;

— забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцій.

До вторинних доходів належать:

1) загальнодержавні доходи (бюджет, цільові державні фонди, відомчі фонди міністерств і відомств;

2) корпоративні доходи (фонди підприємств).

Вторинний розподіл — другий етап перерозподілу в частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у бюджетній (невиробничій) сфері.

У результаті розподілу (первинного і вторинного) та перерозподілу створеної вартості в усіх власників, груп населення утворюються кінцеві доходи, з використанням яких пов'язана заключна стадія руху НД і відтворювального процесу — його споживання.

Контрольна функція — породжена розподільчою природою фінансів:

1) відображає властиві фінансам ознаки, які полягають у їх здатності сигналізувати про проходження розподільчого процесу, тобто виступати інструментом перевірки правильності утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів у процесі господарювання;

2) охоплює всі сторони діяльності суспільства і суб'єктів економіки;

3) знаходить свій прояв у фінансовому контролі, який є одним із найдієвіших видів контролю.

Фінансовий контроль здійснюють відповідні фінансові органи (інституції), до яких в Україні належать Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба та інші.

У ринковій економіці, поряд з названими функціями, виділяють ще такі:

— функцію формування фондів грошових коштів;

— функцію використання фондів грошових коштів;

— функцію відтворення;

— функцію стимулювання.

Разом з тим, вказані функції мають розподільчі ознаки, а тому їх можна об'єднати в цілісну розподільчу функцію.

Функціонування туризму, як і будь-якої іншої галузі господарського комплексу пов'язане з розвитком фінансових відносин і організацією фінансового механізму. Фінансові відносини туристичних підприємств виникають при формуванні і використанні грошових фондів і при обороті грошових засобів.

Завданням фінансів туристичної фірми є формування грошових фондів і використання їх на основі ефективного управління грошових потоків в цілях здійснення своєї виробничо-обслуговуючої і фінансової діяльності, виручення прибутку, забезпечення фінансової стійкості.

В процесі виробничо-обслуговуючої діяльності туристичних фірм виникають фінансові відносини:

- турагента з тур оператором по розрахунках за придбані туристичні путівки;

- турагента з іншим турагентом при реалізації путівок даного турагента;

- туристичної фірми з органами житлово-комунального господарства по оплаті оренди і комунальних послуг;

- туристичної фірми з органами муніципального управління при виплаті орендної плати за земельну ділянку, частину лісу та ін.

- туристичного підприємства зі своїми працівниками відносно виплати заробітної плати, премій, дивідендів по акціях;

- туристичної фірми з банківською системою при оформленні кредиту, купівлі валюти;

- туристичної фірми з бюджетом та позабюджетними фондами і податковою службою при внесенні податків і інших платежів;

- туристичної фірми зі страховими компаніями по операціях страхування;

- туристичної фірми з недержавними пенсійними фондами;

- туристичної фірми з органами державного управління ( митниця, СМАП);

- туристичної фірми з фінансовими організаціями, небанківськими кредитними організаціями, при здійсненні трастових, трансферних і залогових операцій, лізингу.

Фінансові відносини в туризмі мають свої особливості і регулюються системою фінансових планів. Фінансові плани складаються на основі основних фінансових документів, таких як: річна балансова відомість, щомісячний рух готівки, прогноз об'ємів продаж, оцінка прибутків і витрат, прогноз ключових фінансових показників.