5. Матрична організація

Вона виникає в тих випадках коли необхідно виконувати роботи, що перетинаються з функціями різних підрозділів управління. (мал. 3.)

Матрична структура передбачає подвійне підпорядкування виробів. На традиційну лінійно-штабну структуру нашаровуєтся додаткова структура. В результаті формується комбінація структур побудована за об’єктивною та функціональною ознакою.

Дана організація спрямовує розвиток у горизонтальних структур і поперечних комбінацій в середині організації. Це дозволяє концентрувати силу на пріорітетних напрямках, які є найбільш важливим на даному етапі.

Недоліком даної моделі виступає той факт, що виникає проблема поділу компетенції коли менеджери функціональних підрозділів орієнтуються на результаті ді-ті під-ва в цілому, а менеджери проектів орієнтуються на окремі напрямки роботи тобто на окремі проекти.

6. Організація орієнтована на колектив

Бабується на тому що повноваження відносно рішення передаються групі, а не окремій особі. Для цього колектив повинен бутизрілим, відповідальним, професіональним. Для цього у групи повині бути:

- спільні цілі

- загальна відповідальність всіх членів групи за результати рооти

- треба було послабити ієрархічні зв’язки.

Практика свідчить, що подібна організаційна форма використовується в наукових, творчих колективах, де децентралізація управління є МАХ.

54. Планування як функція менеджменту.

Планування – це підготовка майбутньої ді-ті системно-організована і орієнтована на цілі організації чи підприємства

Планування це також спосіб свідомого утримання пропорціональності. Економічне планування полягає полягає у розробці показників які є найбільш важливими визначальними в господарській діяльності. Ці показники охоплюють ви-во, реалізацію товарів, закупівлю сировин, а також охоплюють фінанси, запаси товарів та матеріалів, робочу силу та інше.

Кожна економічна система складається з багатої чисельності пропозицій. Основний з них це з невиробничої сфери між виробництвом і споживачем, між споживачем і нагромадженням, пропозиції між галузями, внутрішньо-галузевої пропозиції. Тривалий час в ринковій економіці пропозиції підтримувались в результаті циклічного х-ру виробництва, економ. криза ж сприяла вдосконаленню пропорції. З часом планування стало інструментом, свідомого забезпечення пропорціонального розвитку. В ринковій економіці існує суперечність між планомірністю і організованістю в межах окремо взятих підприємств і стихійним х-ром ринкових процесів.

Виділяють 2 основних підходів:

1. директивне планування, показники якої є обов’язковим для виконання;

2. індективне планування, передбачає, що показники плану носять рекомендаційний хар-тер, вони служать орієнтиром і не є обов’язковими для виконання.

Планування х-ся низькою специфічних ознак:

1. цільовою спрямованістю, оскільки кожен показник вказує виконавцем, яких результатів бажано досягти;

2. конкретної адресної спрямованості;

3. часовим інтервалом - встановлюється час на протязі якого повинен бути досягнуті показники плану.

Для того, щоб функція планування досягла своїх цілей вона має відповідати таким умовам:

1. повнота планування – повинна охоплювати усі галузі діяльності під-ства, і усі етапи дії та операції, як господар. процесів так і процесів управління, якщо при плануванні щось випадає з сфери уваги менеджера, то неминуче виникає у цьому ланцюзі зрив, неточність тощо.

2.точність показників – максимально ретельно відображати точність усіх параметрів;

3. економічність планування–здійснення планування немає перевищувати сумарний ефект від самого планування;

4. гнучкість планування – показники плану можуть змінюватись залежно від зміни господ. ситуації від появи нових чинників розвитку економіки можуть вплинути природній, між нар. фактори тощо.

5. масовість планування – в розробці планів приймають участь не тільки менеджери, а і фахівці інших структур управління, що забезпеч. точність, об’єктивність, обґрунтованість планів, забезпеч. також процедури компанії, спочатку план розробляється у формі проекту, де він коректується з урахуванням нових резервів і додаткових можливостей, потім іде до нижчого рівня, потім відкоректований план іде вверх, де на серед. рівні знов коректується, а потім знов коректується на верхньому рівні. І вже аж там формується план. Питання планування безпосередньо вирішує планово-економ. відділ підприємства. Технічні ний, фінансовий, маркетинговий, будівельні структури, також здійснюються планування. І ці плани є складовою частиною спільного планового підприємства.

Основна умова в процесі підготовки планів надається плануванню. Методи планування на мікроекономічному рівні відрізняється від методів планування на макрорівні. На макторівні переважають організаційне планування.

І. Метод послідовного описання операцій. Полягає у складанні деталізованого плану послідовного виконання робіт, який може бути поданий у формі послідовного опису операцій, схеми або таблиці.