8. Товарне виробництво та закони його функціонування

Товарне виробництво — це така організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку.

Товарне виробництво має такі основні риси

1) суспільний поділ праці. В умовах товарного господарства виробництво складається з різнорідних і відокремлених господарських одиниць. Кожна з них спеціалізується на виробництві певного продукту, так, промисловість розпадається на різні галузі: текстильну, харчову, шкіряну, металургійну та ін.;

2) приватна власність на засоби виробництва. В процесі розкладу первіснообщинного ладу виникла приватна власність на землі та на засоби виробництва. Суспільний поділ праці створював умови для виникнення й утвердження приватної власності. Відносини приватної власності на засоби виробництва і продукцію є важливою рисою товарної форми виробництва;

3) обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками. В умовах спеціалізованого виробництва, коли кожен товаровиробник виробляє не для себе, а на ринок, і через ринок отримує все необхідне, то єдиною формою зв’язку між товаровиробниками виступає обмін товарами;

4) стихійний характер товарного господарства. Суспільний поділ праці та приватна власність на засоби виробництва дроблять економіку на безліч відокремлених, автономних підприємств, які виробляють продукцію на ринок і які залежать від ринку; це об’єктивно породжує стихію виробництва;

5) наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається обмін товарів, зіткнення та узгодження інтересів виробників і споживачів товарів. Простий обмін (Т—Т) поступово замінюється товарним обігом, а разом з грошима з’являються ціни.

Функціонування товарного господарства органічно пов’язане з приватною власністю на ресурси, а також з використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності й управління нею. В такій господарській системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими, егоїстичними інтересами: кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішення. Ринок функціонує як механізм, завдяки якому індивідуальні рішення і потреби стають гласними і координуються.

За товарної форми господарювання існує безліч самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту і ресурсу. Як наслідок, економічна влада широко розосереджена. Велику роль у функціонуванні товарного господарства відіграють такі закони виробництва, обміну, як:

закон вартості; закони попиту і пропозиції; закон конкуренції; закони грошового обігу.

9. Ринок та закони його функціонування. Функції та інфраструктура ринку

Ринок - це механізм координації різноманітної господарської діяльності самостійних економічних суб'єктів через систему цін і конкуренції. Він забезпечує зв'язок між виробниками і споживачами на взаємовигідних умовах, рівновагу попиту і пропозиції, пропорційність відтворювального процесу, його цілісність.

Для формування і ефективного функціонування реального ринку необхідні такі умови:

1) повна свобода господарської, підприємницької діяльності суб'єктів ринкових відносин. Для цього мають існувати різноманітні власники: індивідуальні, приватні, кооперативні, акціонерні, державні, змішані;

2) вільні ринкові ціни, які встановлюються у процесі економічної конкуренції. Ціни на ринку формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. За допомогою вільних цін в умовах здорової конкуренції здійснюється еквівалентний обмін товарів, відтворюється рівновага в економіці;

3) здорова конкуренція між різними суб'єктами господарської діяльності, яка надає усім їм можливість вільного вибору контрагентів - покупців, постачальників. Вона має становити необмежену кількість продавців і покупців (конкурентів);

4) вільний доступ до реальної інформації про ринок і Його суб'єктів (правової, нормативно-довідкової, науково-технологічної, комерційної, маркетингової). Якщо інформації бракує, то товаровиробник не може приймати раціонально обґрунтованих рішень, а відтак, перемагати в конкурентній боротьбі.

5) державне регулювання ринку - розробка і реалізація державних програм, здійснення ефективної фінансово-кредитної, інвестиційної, податкової, валютної політики, яка стимулює підприємницьку діяльність;

6) розвинуте антимонопольне законодавство, проведення ефективної антимонопольної політики;

7) наявність розвинутої ринкової інфраструктури, яка забезпечує ефективне функціонування ринку;

8) поступова інтеграція національної економіки у світове господарство, орієнтація її на міжнародний поділ праці;

9) забезпечення соціального захисту населення. Для цього потрібно чітко визначити масштаби негативних соціально-економічних процесів: інфляція, безробіття, зростання цін, зниження доходів населення, їх вплив на різні соціальні верстви та основні засоби послаблення або повного усунення негативного впливу ринкових відносин.

Ринкова економіка - це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Це вища форма його організації.

Ринкове господарство є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, яка генерує безперервність відтворювального процесу.

Ринок - це механізм, спосіб господарювання (спосіб організації товарного виробництва) (рис. 10.1).

Отже, загальним підґрунтям існування, функціонування і розвитку цих категорії і понять є товарне виробництво, основу якого становить суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників і розвинуті економічні зв'язки між господарськими одиницями на основі закону вартості.

Ринок - це і об'єктивна економічна категорія. Законами, декретами постановами, указами будь-якої владної структури сформувати ринок нікому і ніколи не вдавалось.

Проте суспільство і держава можуть і повинні створити сприятливі умови для його формування

Глибше сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує Розглянемо найважливіші з них:

1. Відтворювальна функція. За допомогою неї здійснюється:

- забезпечення постійності і стабільності економічних зв'язків між виробництвом і споживанням і на основі цього - безперервність процесу суспільного відтворення;

- формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку. З допомогою цієї функції здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин.

2. Регулювальна функція. Ринок:

- активно впливає на рівень витрат та виробництво будь-якого товару, на розвиток науково-технічного прогресу;

- приводить у відповідність платоспроможний попит і пропозицію, нагромадження й споживання та інші пропорції. Внаслідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних наслідків у сфері споживання, які існували в колишній адміністративній системі;

- забезпечує структурні зміни в економіці і диверсифікацію виробництва;

- сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворення середньої норми прибутку.

3. Стимулююча функція:

- ринок сприяє заохоченню тих, хто найраціональніше використовує фактори виробництва;

- ринок спонукає товаровиробників знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно-необхідними витратами, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхню якість та споживчі властивості.

4. Інтегрувальна:

- ринок "зшиває "економіку в єдине ціле, розвиваючи систему економічних зв'язків як по горизонталі, так і по вертикалі між усіма рівнями управління і сферами економіки;

- ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

5. Розподільна:

- за допомогою ринкових цін він диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених.

6. Функція санації:

- ринок сприяє очищенню економічних систем від неефективних і збиткових підприємств;

- ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші.

7. Функція посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства.

8. Інформаційна функція:

- ринок за допомогою своїх економічних сигналів (цін, відсотків за кредитами, обсягів попиту та пропозиції на товари і послуги тощо) поширює знання важливих відомостей і оперативно вносить зміни в плани діяльності всіх суб'єктів господарювання.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура (рис. 10.11).

Інфраструктураринку - комплекс допоміжних сукупних інститутів і ланок, служб, підприємств, організацій, які забезпечують ефективну та безперебійну роботу ринку.

Вона містить такі підсистеми:

1. Організаційно-технічну:- товарні біржі;- оптові ринки;- аукціони, в т. ч. земельні;- торгово-промислові палати;- сервісні центри;- ярмарки;- транспортні комунікації;- рієлтерські фірми тощо.

2. Фінансово-кредитну:- банки;- фондові біржі;- валютні біржі;- фінансові небанківські інститути;- страхові та лізингові компанії;- інвестиційні, пенсійні та інші фонди;- ощадні каси, ломбарди.

3. Державно-регулятивну:- законодавче регулювання ринкових відносин;- біржі праці (служби зайнятості);- ліцензійні палати;- податкова система;- митна система;- державні фонди (фонди підтримки малого і середнього бізнесу).

4. Науково-дослідне та інформативне забезпечення:- науково-дослідні установи;- реклама, інформаційні установи і центри, юридичні консультації.

На думку Т. І. Біленко та інших науковців, інфраструктура ринку включає дві підсистеми: загальну (грошова, фінансова і податкова системи) і спеціалізовану (біржі, аукціони, ярмарки, торгові дома, страхові компанії).

У розвинутих країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатока-нальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин.