30. Суть і показники ефективності виробництва та розподілу. Підходи до розуміння справедливості розподілу.

Оскільки виробничі ресурси обмежені, а потреби безмежні, то суспільне виробництво не може сповна задовольняти матеріальні і духовні потреби населення, але воно повинно прагнути до якнайповнішого задоволення їх, раціонально й ефективно використовуючи наявні ресурси.

Результати функціонування економіки визначають двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва.

Економічне зростання вимірюється абсолютним приростом валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу за певний період.

Ефективність виробництва відображає не тільки приріст обсягів виробництва, а й те, якою ціною, тобто якими затратами досягають цього приросту.

Розрізняють соціальну та економічну ефективність виробництва. Соціальна ефективність виражається в тому, наскільки повно задовольняються особисті потреби людей. Вона показує, якою мірою господарська діяльність спрямована на задоволення потреб людини, наскільки відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то таке суспільне виробництво є ефективним.

Основними показниками соціальної ефективності є:

— розміри ВВП в розрахунку на душу населення;

— розміри національного доходу (НД) в розрахунку на душу населення;

— частка фонду споживання в національному доході;

— рівень життя населення.

Рівень життя — це рівень забезпеченості населення матеріальними і духовними благами, необхідними для підтримування нормальної життєдіяльності.

Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва. Вона визначається шляхом зіставлення одержаного результату і затрат:

П — вартість продукту,З — затрати праці,

У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням виробленого за певний період національного доходу до затрат суспільної праці. У масштабі галузі, підприємства — відношенням величини чистої продукції до затрат суспільної праці.

Ефективність суспільного виробництва є складною і багатоплановою категорією. Її окремі сторони можна виміряти за допомогою системи економічних показників. З їх допомогою визначається результативність використання окремих видів ресурсів, зокрема праці, фондів, матеріалів.

Відношення виробленого продукту (П) до кількості задіяних працівників у його виробництві за певний проміжок часу (Р) характеризує продуктивність праці (Пп). Вона є одним із найважливіших показників ефективності і визначається за формулою: П — продукт,Р — кількість працівників.

Продуктивність праці — це синтетичний показник ефективності виробництва. Це показник використання робочої сили. А ефективність використання матеріально-речових факторів виражається такими показниками як матеріаловіддача і фондовіддача.

Матеріаловіддача — це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Наприклад, вироблено продукції на суму 10000 гривень, витрачено сировини, матеріалів, палива на 4000 гривень.

Фондовіддача — це відношення вартості продукту до вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Наприклад, на підприємстві використовується щорічно основних виробничих фондів на суму 1 млн гривень, а продукції випускається на 1,2 млн гривень. Тоді фондовіддача становитиме:

Названі показники виражають ефективність використання найважливіших факторів виробництва.

У світі ще нікому не вдавалося відкрити формулу, відшукати єдиний "рецепт" найкращого засобу розподілу поміж споживачів обмеженої кількості ресурсів або продукції, яка виготовлена з них. Оскільки їхня кількість завжди обмежена, то суспільство кожного разу стає перед вибором: що необхідно виробити, користуючись цими обмеженими ресурсами, як це зробити і для кого. Безсумнівне протиріччя між потребами та можливостями їхнього задоволення в усі часи спонукало суспільство заздалегідь розраховувати, вирішуючи проблеми, - що, як і для кого виробляти. Наскільки успішно, наскільки добре може спрацювати вся сукупність господарчих установ (економічна система)? Від відповіді на це запитання економісти судять про якість суспільства. Адже насправді суспільний лад залежить від ефективності економічної системи, яка забезпечує розумний розподіл обмежених ресурсів. Отже, розподіл - це більш-менш пропорційне розміщення ресурсів для якихось цілей чи для певних людей. Трьома основними економічними системами сучасного світу є ринковий, адміністративно-командний (державний) та змішаний розподіл (див. п. 1.2)

Ринковий розподіл

У цьому навчальному посібнику йдеться в основному про ринковий розподіл, який ще називається системою приватного підприємництва або капіталізмом. Система ринкового розподілу дає ринку можливість визначити: що, як і для кого виробляти.

Ринок - це засіб зведення разом покупців та продавців з метою визначення умов обміну. Ресурси в багатьох країнах розподіляються за допомогою ринку. Наприклад, Україна є системою ринкового розподілу, який здійснюється за допомогою цін. Для обмеженого товару (пшениця) кількість людей, які бажають його придбати за нульовою ціною, буде дуже великою. Як же ринок, зводячи покупців та продавців, може вирішити цю проблему? Покупці, розуміючи, що вони можуть залишитися без пшениці за умови, якщо вони запропонують нульову ціну, будуть пропонувати позитивні ціни, тобто ціни, які перевищують нуль. У міру зростання ціни деякі великі покупці відмовляться купувати пшеницю. Продавці ладні будуть запропонувати більше пшениці за умови збільшення ціни. Врешті-решт на ринку встановиться та ціна, за якою кількість покупців дорівнюватиме кількості продавців. Отже, ринок розподіляє обмежені ресурсі поміж потенційних споживачів, регулюючи ціну, переконуючи покупців купувати й спонукаючи продавців продавати доти, доки їхня кількість не буде дорівнювати один одному. Таким чином, ринковий розподіл має місце на тих ринках, де урядове регулювання мінімальне чи зовсім його немає.

Адміністративно-командний розподіл

Альтернативним ринковому є адміністративно-командний або державний (урядовий) розподіл. Ще до того, як сили ринку прийдуть до вирішення якихось економічних проблем, уряд сам поспішає вирішити: що, як і для кого виробляти. Так, у колишньому СРСР держава й офіційні особи комуністичної партії використовували складну систему планування, щоб диктувати кожному підприємству: що треба виробити, як саме і для кого. Ця економічна система була однією з тих, у якій держава за допомогою системи планування здійснює розподіл ресурсів.

Змішана система розподілу

У реальній дійсності економічні системи змішані, оскільки вони поєднують ринковий та державний (урядовий) розподіл. Так в СРСР існували господарчі ринки та "чорні" ринки, які не підпадали під урядовий розподіл. А у США багато рішень щодо розподілу ресурсів приймають органи держуправління або з їхньої згоди. А саме: електроенергія виробляється на державних електростанціях; безліч шкіл та університетів засновані державою; міжмісцеві перевезення здійснюють також державні транспортні підприємства. Більше того, урядовий вплив виявляється на діях ринку по розподілу ресурсів. Наприклад, виробники ліків повинні пройти певні урядові сертифікаційні процедури перед тим, як вони зможуть продавати свої препарати; певні ціні (на електроенергію, газ, квартирну оплату) теж регулюються урядом і т.д.