23. Основні види та інструменти монетарної політики та можливості їхнього застосування в Україні.

Грошово-кредитна політика(монетарна) - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк, зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює подвавлення процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва. Залежно від напрямку та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики: експанційна (допускавється неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, налідок - інфляція, тобто, це "політика інфляції", ), рестрикційна (допускавється різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошекй, наслідок - гроші "дорожчають", зниження цін і різке падіння економічної активності). Зважаючи на негативні наслідки цих політик, уряди, намагаючись уникнути їх, застосовують дещо альтернативні до них політики : дезінфляції і політику рефляції.

Основними стратегічними цілями грошово - кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

Інструменти грошово - кредитної політики це: 1)інструменти прямиого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового процента, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти; 2) інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків,установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.

Головним завданням функціонування грошово-кредитної системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної (монетарної) політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи. Слід зазначити, що грошово-кредитна політика зазнає постійних змін через те, що вона пов'язана з політичною та економічною ситуацією в державі. На даний момент доводиться констатувати наявність фінансової кризи в Україні, у зв'язку з чим монетарна політика держави має бути спрямована на забезпечення стабільності та стійкості національної валюти, запобігання подальшому зростанню безробіття і стабілізацію валютного ринку.

Грошово-кредитна політика не може бути ефективною, якщо фактично не діють механізми дисконтного регулювання. Йдеться про механізм облікової ставки, яка поки що не виконує регулятивної функції в Україні. Завищені ціни на кредитні ресурси (процентні ставки) провокують непропорційне зростання внутрішнього кредиту та його неефективний розподіл між економічними суб'єктами як на мікро- так і макрорівні, а результат таких дій призводить до інфляції, що викликає грошову нестабільність.

Національний банк України уже майже протягом 10 років постійно знижує розмір облікової ставки, проте ставки комерційних банків не змінюються у таких самих пропорціях. Отже, рівень облікової ставки НБУ сам по собі не визначає ставки за кредитами комерційних банків.

Велике значення у ринковій економіці мають цінні папери. Купівля-продаж центральним банком цінних паперів є найгнучкішим інструментом впливу на грошову-кредитну політику. Тому проблем, які склалися на ринку цінних паперів в Україні, досить багато, оскільки фондовий ринок, як складова частина фінансового ринку держави, не може уникнути різноманітних криз, які мають місце в економіці. До таких проблем слід віднести:

- відставання існуючої законодавчої та нормативно правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

- слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

- нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів;

- відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Враховуючи ці проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України релевантною є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку й послідовну.