5. Матрична організація

Вона виникає в тих випадках коли необхідно виконувати роботи, що перетинаються з функціями різних підрозділів управління. (мал. 3.)

Матрична структура передбачає подвійне підпорядкування виробів. На традиційну лінійно-штабну структуру нашаровуєтся додаткова структура. В результаті формується комбінація структур побудована за об’єктивною та функціональною ознакою.

Дана організація спрямовує розвиток у горизонтальних структур і поперечних комбінацій в середині організації. Це дозволяє концентрувати силу на пріорітетних напрямках, які є найбільш важливим на даному етапі.

Недоліком даної моделі виступає той факт, що виникає проблема поділу компетенції коли менеджери функціональних підрозділів орієнтуються на результаті ді-ті під-ва в цілому, а менеджери проектів орієнтуються на окремі напрямки роботи тобто на окремі проекти.

6. Організація орієнтована на колектив

Бабується на тому що повноваження відносно рішення передаються групі, а не окремій особі. Для цього колектив повинен бутизрілим, відповідальним, професіональним. Для цього у групи повині бути:

- спільні цілі

- загальна відповідальність всіх членів групи за результати рооти

- треба було послабити ієрархічні зв’язки.

Практика свідчить, що подібна організаційна форма використовується в наукових, творчих колективах, де децентралізація управління є МАХ.

73. Сутність, елементи та процес управлінського контролю, його різновиди.

Контроль — фундаментальний елемент процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю окремо від контролю. Справді, майже всі ці процеси вони є невід'ємними частинами загальної системи контролю в певній організації. Види контролю (попередній, поточний, заключний) мають одну й ту саму мету: сприяти тому, щоб фактично одержані результати були якомога подібними до таких, що вимагаються.

Контроль як функція менеджменту — це вид управлінської діяльності, яка забезпечує можливість досягнення організацією своїх цілей шляхом періодичного оцінювання, зіставлення поточних результатів зі встановленими планами (стандартами) і відповідне їх коригування.

Є три види контролю.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку робіт. Основним засобом здійснення попереднього контролю є реалізація (не створення) певних правил, процедур, ліній поведінки, у трьох сферах:

— людські ресурси — йдеться про аналіз ділових та професійних знань і навичок, необхідних для виконання конкретних завдань організації;

— матеріальні ресурси — визначаються вимоги до якості сировини та ресурсів виробничо-обслуговуючої діяльності;

— фінансові ресурси — механізмом попереднього контролю в цьому випадку є бюджет: коли, скільки, яких засобів (готівкових, безготівкових) необхідно організації.

На практиці попередній контроль потребує поділу на два різновиди:

— діагностичний контроль (охоплює встановлені виміри, параметри, вимірювачі, еталони, попереджувальні сигнали, які свідчать про негаразди в організації);

— терапевтичний контроль (виявляє відхилення від нормативів і дає змогу вжити виправних заходів).

Поточний контроль здійснюється в ході виконання робіт і дозволяє виключити відхилення від визначених планів і інструкцій.

Заключний контроль має на меті уникнення помилок у майбутньому і формує інформаційно-аналітичну основу планування аналогічних робіт у майбутньому.

Реалізація функції контролю здійснюється в декілька етапів:

А — встановлення стандартів, визначення часових меж і конкретних критеріїв оцінювання роботи, які стають основою розробки показників результативності.

Б — зіставлення досягнутих результатів зі встановленими стандартами, визначення допустимості або відносної безпечності виявлених відхилень від стандартів. При цьому оцінюється масштаб цих відхилень, вимірюються результати, передаються й оцінюються відомості, які стосуються своєчасного інформування про стандарти і результати.

В — прийняття необхідних коригувальних дій, які передбачають вибір відповідної поведінки: нічого не робити, усунути відхилення, переглянути стандарти.