Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
3.44 Mб
Скачать

70. Характеристика основних функцій менеджменту в туристичній індустрії.

процес управління є послідовним ланцюгом циклічно повторюваних функцій — видів діяльності суб'єкта, які визначають зміст управління: планування, організацію, мотивацію, контроль.

Планування — це безперервний процес визначення засобів з досягнення строків і послідовності дій, розподілу управлінських ресурсів. Його завданнями є:

— забезпечення цілеспрямованого розвитку організації;

— координація діяльності структурних підрозділів і працівників;

— створення бази ефективного контролю й оцінювання;

— мотивація трудової діяльності;

— інформаційне забезпечення членів трудових колективів.

Розрізняють перспективне (стратегічне), тактичне (середньо-строкове) і оперативне (поточне) планування.

Планування управління туристичною діяльністю починається з процесу стратегічного планування — з розробки стратегічних планів, програм. Планування діяльності туристичного підприємства — це систематичний процес якісного, кількісного й часового визначення майбутніх цілей, засобів і методів формування, управління та розвитку підприємства.

організація — це засіб досягнення запланованих результатів, що можливо за створення для цього реальних умов: забезпечення впорядкування технічного, економічного, соціально-психологічного та правового складника діяльності будь-якого підприємства. Фактично, завдяки цій функції визначається виконавець кожного конкретного завдання і необхідні для цього засоби. Отже, функцію організації правомірно розглядати як засіб досягнення цілей турфірми, оскільки з економічного погляду вона дає змогу підвищити ефективність роботи, а з погляду управління персоналом надає сенс роботі і розподіляє її між виконавцями. Шляхом організаційної діяльності, тобто розподілу та об'єднання завдань і компетенцій, відбувається цілеспрямоване управління відносинами на підприємстві. , організація як функція менеджменту — це робота керівника із забезпечення діяльності підрозділів підприємства відповідно до його цілей і планів, яка включає:

• деталізацію цілей і завдань;

• визначення видів робіт, які необхідно виконати для вирішення поставлених завдань;

• створення конкретних підрозділів і організаційної схеми їх взаємодії (формування організаційної структури);

• визначення відповідальності і повноважень управлінського персоналу;

• підбір і розстановку кадрів;

• формування і затвердження положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій (обов'язків); штатного розкладу, регламентів, нормативів тощо*

Менеджмент туризму у своїй діяльності орієнтується на два аспекти: мотивацію подорожей та мотивацію трудових відносин.

Мотиваційна функція управління пронизує весь процес прийняття туристом рішення про здійснення подорожі. Ціль подорожі (мотив, який спонукає людину подорожувати) — це причина, без якої ця поїздка не відбулася б. Отже, виявлення мотивів споживачів послуги — пряме завдання і, відповідно, функція турфірми, оскільки вона дає змогу:

— сегментувати ринок туристичних послуг;

— визначити цільові ринки, які покладаються в основу розробки моделі управління туристськими потоками та маршрутами;

— спрогнозувати попит на туристичні послуги в майбутньому.

Мотивація трудових відносин — це розуміння мотивації як сукупності стимулів, що спонукають працівників до активної трудової діяльності. Впливаючи на такі стимули, можна досягти оптимальної продуктивності й удосконалення професійних навичок і вмінь персоналу.

Мотивація — процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації, адже після проведення організаційних заходів менеджер повинен забезпечити успішне виконання роботи. Для цього використовують:

а) стимулювання — спонукання працівників за допомогою зовнішніх факторів (матеріальне і моральне стимулювання);

б) мотивування — створення у співробітників внутрішнього стимулу до роботи. Найважливішими у цьому випадку є зацікавленість робітників у праці, потреби в трудовій активності та задоволенні від неї.

Контроль як функція менеджменту — це вид управлінської діяльності, яка забезпечує можливість досягнення організацією своїх цілей шляхом періодичного оцінювання, зіставлення поточних результатів зі встановленими планами (стандартами) і відповідне їх коригування.

Є три види контролю.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку робіт. Основним засобом здійснення попереднього контролю є реалізація (не створення) певних правил, процедур, ліній поведінки, у трьох сферах:

— людські ресурси — йдеться про аналіз ділових та професійних знань і навичок, необхідних для виконання конкретних завдань організації;

— матеріальні ресурси — визначаються вимоги до якості сировини та ресурсів виробничо-обслуговуючої діяльності;

— фінансові ресурси — механізмом попереднього контролю в цьому випадку є бюджет: коли, скільки, яких засобів (готівкових, безготівкових) необхідно організації.

На практиці попередній контроль потребує поділу на два різновиди:

— діагностичний контроль (охоплює встановлені виміри, параметри, вимірювачі, еталони, попереджувальні сигнали, які свідчать про негаразди в організації);

— терапевтичний контроль (виявляє відхилення від нормативів і дає змогу вжити виправних заходів).

Поточний контроль здійснюється в ході виконання робіт і дозволяє виключити відхилення від визначених планів і інструкцій.

Такий вид контролю неможливий без ефективного зворотного зв'язку на всіх рівнях горизонтального і вертикального поділу праці в турфірмі. Найчастіше його об'єктом є співробітник.

Заключний контроль має на меті уникнення помилок у майбутньому і формує інформаційно-аналітичну основу планування аналогічних робіт у майбутньому.

Реалізація функції контролю здійснюється в декілька етапів:

А — встановлення стандартів, визначення часових меж і конкретних критеріїв оцінювання роботи, які стають основою розробки показників результативності.

Б — зіставлення досягнутих результатів зі встановленими стандартами, визначення допустимості або відносної безпечності виявлених відхилень від стандартів. При цьому оцінюється масштаб цих відхилень, вимірюються результати, передаються й оцінюються відомості, які стосуються своєчасного інформування про стандарти і результати.

В — прийняття необхідних коригувальних дій, які передбачають вибір відповідної поведінки: нічого не робити, усунути відхилення, переглянути стандарти.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]