Місця для занять фізичними вправами. Спортивний інвентар I обладнання

Спортивні споруди для занять фізкультурою – невід’ємна частина закладів відпочинку. Вони забезпечують проведення заходів у режимі рухової активності відпочиваючих, сприяють створенню оптимальних умов для організації занять активного відпочинку й фізичного вдосконалення.

Саме це й визначає головні вимоги до проектування, будівництва, обладнання та реконструкції спортивних споруд у закладах відпочинку.

Вибір місця. Головним при виборі місця для занять фізичною культурою є якість повітря. Інтенсивне дихання під час занять спортом посилює фактор впливу повітря на організм людини як позитивного, так і негативного. Тому спортивні споруди найкраще розташовувати в зелених масивах або в безпосередній близькості до них.

Практика довела необхідність поряд з великими комплексами фізкультурно-спортивних споруд загально-курортних масштабів з місцями для відпочинку, купання, приймання повітряних і сонячних ванн, веслування, спортивних ігор тощо мати мережу невеликих фізкультурних майданчиків для рухливих ігор, атракціонів, занять гімнастикою на території самої здравниці.

Гігієнічні вимоги до місць занять фізичними вправами на відкритому повітрі. Спортивні споруди повинні бути на сухому та рівному місці, не затемненому сусідніми будівлями та віддаленому від гомінких вулиць, фабрик і заводів, що виділяють шкідливі гази, дим, пил або створюють шум. їх розташовують таким чином, щоб вітер не приносив диму та газів (враховують переважний напрямок вітру). Бажано, щоб поблизу ділянки були водойми, які можна використати для купання, плавання, занять весловим спортом тощо. Межі спортивного комплексу чи майданчика обов’язково озеленюють, особливо з північного боку, для захисту від холодних вітрів. Під зелені насадження одразу ж відводять щонайменше 30 процентів площі усієї ділянки.

Природні басейни для плавання та пляжі. Водойми, призначені для купання та плавання, повинні бути чисті, не забруднені стічними водами. Водні станції та бази на проточних водоймах розташовують по течії вище всіх можливих стоків промислових та інших забруднених вод, а також вище місць купання худоби, стоянки суден тощо. Площа водної поверхні в проточних водоймах становить не менше 5 м² на одного дорослого відпочиваючого та 4 м² на дитину, в непроточних водоймах – щонайменше 8 м² на одну людину. Плоти для басейнів виготовляють з колод, порожніх бочок або якихось інших порожніх місткостей, які зверху обшивають рівно обробленими дошками. Між дошками залишають проміжок 7-8 мм. Стартові тумбочки покривають рифленою гумою.

Ковзанка. Ковзанка на природних водоймах повинна мати товщу льоду не менш як 25 см, наливна – не менш 15 см. Одночасно на ковзанці може перебувати така кількість людей, щоб на одного дорослого припадало 10 м², а дитину – 8 м². Для початківців відводять окремі майданчики. Лавки для відпочинку ставлять у снігових нішах так, щоб вони не виступали на межі ковзанки. Майданчик для ковзанки обирають з рівною поверхнею.

Фізіотерапевтичні майданчики. Враховуючи специфічне призначення фізіотерапевтичних майданчиків, їх розташовують якомога далі від вулиць, доріг та інших джерел пилу та забруднення повітря.

На них влаштовують: солярій та аерарій з душем; прямокутника навколо солярію та майданчика для дозованої ходьби; місця для відпочинку та сну на відкритому повітрі.

Із солярію та аерарію виходять безпосередньо на майданчик для дозованих вправ. Доріжку для дозованої ходьби роблять у вигляді замкнутого кола, овалу або прямокутника навколо солярію та майданчика для дозованих вправ. Це дає можливість медичному персоналу постійно стежити за відпочиваючими під час усіх процедур.

Солярій та аерарій обгороджують щитами 2х1 м, які вставляють у пази стовпів, щоб їх легко було розбирати на зимовий період. Виготовляють щити з рівно обструганих дощок і фарбують їх світлою фарбою. Розмір фізіотерапевтичного майданчика залежить від можливостей закладу відпочинку, з розрахунку площі на одного відпочиваючого не менш як 3,5-4 м².