- •Формування інституційного середовища
- •Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам:
- •Президент України:
- •Рада національної безпеки і оборони України:
- •Економічна безпека
- •При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три основні складові:
- •Власність в умовах ринку
- •Приватизація
- •Національний продукт як виробнича база добробуту
- •Засади соціально-ринкової економіки
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Типи національних економік
- •І. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •За даним критерієм визначають такі типи економічних систем:
- •Теоретичні підходи
- •Особливі ознаки національної економіки
- •Національна економіка в системі економічних знань
- •Характеристика загальних та специфічних рис національної економіки.
- •Предмет та завдання дисципліни «Національна економіка »
- •Методологія аналізу національної економіки.
- •Основні економічні показники національної економіки
- •Особливості формування та розвитку національної економіки України
- •Економічні теорії та їхні загальні положення
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки
- •Суспільні потреби як соціальна база добробуту
- •Суть і значення природно-ресурсного потенціалу.
- •Трудоресурсний потенціал України.
- •Науково-технічний потенціал та його значення в розвитку господарства країни.
- •Зовнішньоекономічний потенціал
- •Інформаційний потенціал
- •Державна влада та державне управління.
- •Суть інституту власності.
- •Фактори ( внутрішні й зовнішні), що представляють загрозу економічній безпеці.
- •Ринковий механізм регулювання національної економіки
- •Сучасні науковці визначають ринковий механізм як:
- •Ринковий механізм містить у собі наступні складові:
- •Поняття національного ринку та його складові.
- •Поняття управлінської діяльності.
- •Конституційні засади побудови структур державного управління.
- •Організаційна структура державного управління.
- •Верховенство права над законом і закону над владою
- •Ефективність державного управління
- •Демократія як фактор самоуправління в економіці.
- •Уроки демократії для України
- •Економічна свобода і її основи
- •Поліпшення інституційних рамкових умов
- •Структурний ефект та його вимірювання
- •Теорія економічного зростання
- •Показники економічного зростання національної економіки
- •Суть та показники цільових комплексні програм
- •Способи прогнозування
- •Принципи і методи прогнозування національної економіки
- •Класифікація економіко – мат. Моделей
- •Формування ринкових відносин
- •Стратегія структурних перетворень
- •Основні напрями макроекономічної структурної перебудови
- •Реструктуризація галузей соціяльного комплексу
- •Реструктуризація базових галузей промисловості
- •Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу
- •Принципи економічної інтеграції і внутрішні проблеми України.
- •Інституційні основи і форми економічної і політичної інтеграції
- •Передумови і шляхи міжнародної економічної інтеграції
- •Міжнародна підтримка ринкових перетворень в Україні
Базисні відносини та інститути національної економіки
В умовах ринку чітко розмежовані функції управління і регулювання економічними і соціяльними процесами між державою і підприємствами. Держава формує і здійснює політику забезпечення найзагальніших національних, державних напрямів розвитку суспільства (політику національної ідеології, збалансованості і стабільності національної економіки, економічного зростання та соціяльного захисту тих, хто того потребує), а підприємства — політику продуктивного й ефективного функціонування праці і капіталу.
Система базисних відносин. Національна суспільна система є життєздатною лише за умови, що вона розвивається на основі об'єктивних суспільних законів і навколо свого національного суспільство-утворювального ядра — людини національної. Спрощена схема формування цієї системи така: сім 'я — група людей — громада — суспільство. Отже, людина — її національна свідомість, духовні потреби, національно-громадянська належність, переконання, матеріальний добробут — є основою змісту процесів творення національного суспільства, а національно-ідеологічні, економічні, державні, політичні структури — це форми, за допомогою яких люди задовольняють свої національні та життєві потреби.
Історія знає два види організації суспільних систем:
мононаціональна;
полінаціональна.
Стійкість і стабільність кожної з них залежить від того, наскільки повно в них задовольняються потреби кожної конкретної людини (національні, духовні, культурно-освітні, матеріяльні, політичні, релігійні тощо). Рівень задоволення цих потреб визначається формами і механізмами відносин: національними і міжетнічними, економічними, державними та ін. За умови, що форми і механізми забезпечують розв'язання проблем людини, сім'ї, груп людей і суспільства загалом, не виникає гострих конфліктів, і воно належним чином функціонує і розвивається, в іншому разі таких конфліктів, напруженості не уникнути.
Життєві потреби людей задовольняються через декілька основних блоків (форм) відносин, об'єднаних відповідними організаційними інститутами. До них належать: > національно-громадські відносини (інститути освіти, культури, мистецтва, релігії, громадських об'єднань — політичних, національних); державно-політичні відносини (інститути всіх рівнів влади); соціяльно-економічні відносини (інститути господарського управління, виробництва, обігу, послуг).
Національно-громадянські відносини. Ці відносини визначають передусім внутрішній зміст самої людини, сім'ї та ін. Вони є основою розвитку загальнолюдських і національних вартостей. Загальнолюдські вартості уможливлюють співіснування різних за національною належністю груп людей. За допомогою організаційних інститутів національно-громадських відносин формуються зміст духовної спільності людей, національна ідеологія, філософія, наука, освіта, культура, мистецтво, мова. Така форма відносин розвиває інтелект, творчість, мислення, сприяє самоусвідомленню індивіда, розумінню свободи, праці на себе і мети поступу. Інтеграційна суть національно-громадських відносин — розпиток у членів суспільства високої духовності на основі спільної мови, побуту, історії, традицій, релігії, культури. Характер і зміст цього блоку відносин має важливе суспільно-політичне значення: утверджуючи людину в суспільстві як його основу, а економіку, державу тощо як інфраструктуру життя, розвитку і захисту людини, він дає змогу втілити в життя принцип: економіка і держава для людини, нації, суспільства, а не людина для економіки, держави.
Державно-політичні відносини. Передбачають створення держави у формі відповідних інститутів влади і надання їм суспільно необхідних функцій законодавчої, виконавчої і судової. Кожна з гілок влади забезпечує через виконувані нею функції основи життя індивіда і суспільства загалом, свободи і права на працю, розвиток, власність, відпочинок, результати праці, освіту та ін. Люди створюють державу для реалізації особистих і спільних інтересів, потреб. Держава, своєю чергою, згідно з її функціями і повноваженнями забезпечує задоволення соціяльних і матеріяльних потреб людини і суспільства через механізм формування і функціонування економічної системи. Вона законодавчо встановлює норми виробництва, розподілу, -обміну; здійснює організацію планування і регулювання економічного та соціяльного розвитку. Законодавча влада ухвалює господарські закони — створює правове поле діяльності окремих виробників і національного господарства як усередині нього, так і за його межами (зокрема, визначає норми діяльності для зарубіжних партнерів). Виконавча влада здійснює організаційну діяльність виробників, формує концепції, програми і плани виробництва, інвестицій, організації праці та її оплати, реалізації продукції, соціяльного розвитку і добробуту. Судова влада вирішує.господарські конфлікти, що виникають через порушення договірних зобов'язань, майнових і ресурсних прав та ін.
Соціяльно-економічні відносини. Є засобом, механізмом створення матеріальної,і духовної основи життя суспільства, його добробуту. Вони формують зміст і структуру національної економіки, її продуктивні сили, структуру й обсяги виробництва продукції, системи розподілу, обміну і споживання, соціяльну інфраструктуру. Система економічних відносин охоплює усі верстви населення, інтегруючи їхні матеріяльні та соціяльні інтереси, створюючи передумови задоволення матеріяльних і духовних потреб. Інтеграційна роль цього блоку відносин виявляється у залученні працездатних членів суспільства до діяльності у сфері виробництва і в невиробничій сфері, де визначається мета виробництва, заходи її реалізації і можливості задоволення потреб людей різного віку і статі.
Отже, кожен блок суспільних відносин відіграє важливу інтеграційну роль завдяки специфіці свого впливу. їхнє функціонування є взаємообумовленим і взаємозалежним. Посилення впливу на формування суспільства якогось одного блоку відносин і послаблення іншого призводять до монополізму, який може негативно позначитися і на економіці, і на політиці, і на ідеології. Тому між ними завжди має існувати рівновага, яка забезпечує гармонійний розвиток економіки, держави і духовності відповідно до прав і свобод людини, нації, суспільства.
Інститути національної економіки. Стабільне і збалансоване функціонування національної економіки потребує інституційного забезпечення щодо управління та регулювання системи базисних відносин.
Прихильники теорії інституціоналізму справедливо вважають, що в процесі відтворення виникають такі відносини, які є неминучими, постійними, тобто набувають статусу інститутів, котрі потребують відповідного юридичного оформлення. Таких інститутів є чимало, і їх можна згрупувати за такими напрямами:
інститут сталого національного способу мислення: передбачає формування програм освітнього і наукового забезпечення підготовки фахівців і виховання національного патріотизму для створення національно-громадського суспільства і стабільного зростання виробництва й добробуту громадян;
інститути держави: практично це інститути влади - законодавчої, законогарантійної, господарської, правоохоронної, судової; їхніми завданнями є створити правові, фінансові, інвестиційні умови функціонування усіх інститутів національної економіки;
інститут правових норм: формування юридичних норм, нормативів, які захищали б природні права і свободи людей, забезпечували умови розвитку демократії, соціальної справедливості, зайнятості, розподілу національного продукту тощо;
інститут конкуренції: тобто чесне змагання товаровиробників за зміцнення їхніх позицій на товарних ринках; цей інститут потребує погодження спільних правил взаємодії на ринку;
інститут монополії: передбачає, з одного боку, право виробника завойовувати міцні позиції на ринку, а з другого — недопущення абсолютної чи надмірної монополії і створення умов сприятливого розвитку конкуренції;
інститут податків: передбачає розподіл частини доходів і прибутків власників капіталу і найманих працівників для формування централізованих і нецентралізованих коштів, маючи на меті фінансування утримання інститутів держави та їхніх соціяльних програм;
інститут профспілок: передбачає організацію працівників за професійною ознакою та відстоювання ними прав на працю, оплату праці перед працедавцями, захисту соціяльних прав, умов праці та ін.
Звісно, що сучасна економіка не обмежується лише названими інститутами. їхній діапазон значно ширший.