Конституційні засади побудови структур державного управління.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на за­конодавчу, виконавчу та судову.

Єдиним органом законодавчої влади в Украї­ні є парламент — Верховна Рада України.

Верховна Рада України складається з однієї палати, оби­рається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування стро­ком на чотири роки. До складу Верховної Ради України входять 450 народних депутатів України, якими можуть бути лише громадяни України, що на час виборів досягли 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом п'яти років.

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає Го­лову, першого заступника і заступника голови Верховної Ради.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Структурною ланкою виконав­чої вертикалі є центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ), до складу яких входять міністерства, державні комітети (дер­жавні служби) та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

Наступним організаційно-правовим рівнем органів ви­конавчої влади є місцеві органи виконавчої влади. Виконав­чу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до статті 85 Конституції України на Верхов­ну Раду покладено виконання таких основних функцій у сфері державного управління:

прийняття законів;

затвердження Державного бюджету України та вне­сення змін до нього;

контроль за виконанням Державного бюджету, прий­няття рішення щодо звіту про його виконання;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального, національно-культур­ного розвитку, охорони довкілля;

розгляд і прийняття рішення щодо схвалення діяль­ності Кабінету Міністрів України;

здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції;

Визначальними повноваженнями у сфері державного управління наділений Президент1 України, який здійснює інтегруючі функції в межах свого конституційного призна­чення як «глави держави».

Конституція України встановлює недоторканність Прези­дента під час виконання ним своїх повноважень. Повнова­ження Президента закріплені в Конституції й об'єднують:

—повноваження у сфері законодавства;

—повноваження щодо діяльності Верховної Ради;

—повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільнення з посад членів Кабінету Міністрів та інших поса­дових осіб;

—установчі повноваження;

—повноваження у сфері забезпечення державної неза­лежності, національної безпеки та оборони країни;

—повноваження в галузі правосуддя;

—повноваження, пов'язані з наданням громадянства Украї­ни та його позбавленням, наданням притулку в Україні;

—представницькі повноваження.

Організаційна структура державного управління.

Держава ґрунтується на системі законів, які визначають відноси­ни між людьми для їх блага, та владі, яка діє за законами. У кожній країні діють основний закон (конституція) та підконституційні закони, що регулюють державні, економічні, соціальні, судові відносини в суспільстві. Народові належить лише проявити мудрість і обрати потрібну йому владу.

Усі закони наука поділяє на природні (об'єктивні, тобто неза­лежні від волі і свідомості людей) і суспільні (об'єктивні та суб'єк­тивні, тобто створені самими людьми).

До об'єктивних суспіль­них законів зараховують: закон господарської збалансованості (рівноваги), закон товарообміну і закон товаровиробництва.

До суб'єктивних законів належать:

Конституція України, яка є Основним Законом державо­творення і співжиття громадян у суспільстві, незалежно від їхньо­го національного чи етнічного походження;

закони країни, що регулюють виробництво, працю та її оп­лату, фінанси, соціальний розвиток, розподіл національного про­дукту, оборону, безпеку і т. ін.

Закони держави — обґрунтована і затверджена самими людьми як закони система принципів, правил і норм їхніх су­спільних відносин з приводу виробництва, захисту і розвит­ку співжиття людей і є найвищою об'єднувальною надсуспільою силою, перед якою рівні всі люди на території краї­ни, обмеженої її кордонами.

Український народ — державоутворювальна основа. У бага­тьох країнах світу держави сформовані на основі титульної нації та її національних атрибутів. Держава отримує назву титульного народу і його національні символи: мову, герб, гимн і т. ін. В Україні титульним народом є українці, і відповідно держава набуває їхніх національних ознак.

Державна влада. Державна влада — вибрані народом його представники і передані народом їм функції ухвалювати рішення згідно з державними законами в усіх сферах суспільного життя від народу і для добробуту народу.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову

Законодавча влада. її здійснює Верховна Рада України з її комі­тетами, законодавчими ініціативами інших державних органів.

Законогарантійна влада. Визначена в Конституції України і належить лише Президентові України й підпорядкованим йому державним органам.

Господарська влада. За логікою. Конституція мала б визнача­ти функції Кабінету Міністрів — управління усією економічною системою України, а також його органи, які їх здійснюють.

Взагалі в розділі Конституції України про Кабінет Міністрів після внесення поправок "політичними реформаторами" дуже ба­гато нелогічних положень. Політичні сили намагаються виписати положення Конституції задля своїх корпоративних інтересів. Кон­ституцію України треба впорядкувати, але за участю незаангажованих науковців і підтримки народу.

Правоохоронна влада. Це здійснення нагляду за дотриманням законодавства України всіма структурами державної влади, зокре­ма й господарської, населенням. Здійснює ці функції прокурату­ра. Разом із Президентом вона повинна гарантувати законність функціонування відносин у державі.

Судова влада. Конституційний Суд здійснює тлумачення поло­жень Конституції України і законів. Суди здійснюють судочин­ство карного і цивільного характеру.