Поліпшення інституційних рамкових умов

Назрілим для України є питання упорядкування приватизації та постприватизації. Перехід від так званих соціалістичних форм власності до приватної та неприватної — умова успіху економіч­них реформ в Україні.

Першим кроком на цьому шляху є перетво­рення колишніх бюджетних організацій і державних підприємств за їхньою юридичною формою на компанії, які мають права юри­дичної особи і незалежні щодо бухгалтерського обліку (так звана корпоратизація).

Подальший крок — приватизація, тобто перехід прав власності від підприємств до приватних суб'єктів економіч­ної діяльності. На користь приватизації підприємств свідчать пе­редусім інтенсивніші стимули у їхній діяльності та жорсткіший фінансовий контроль.

В Україні приватизовано значну частину стратегічних підпри­ємств, насамперед енергетичного сектора, аграрної промисловості та військово-промислового комплексу.

Подальше поліпшення рам­кових умов доцільне в середньостроковій перспективі за такими напрямами:

уточнення повноважень щодо приватизації, зміцнення Фон­ду державного майна України (створений на початку 1992 р. як центральний орган у справах приватизації.

визначення чітких структур власності й контролю для під­приємств, що не підлягають приватизації (згідно зі статтею 4(1) "Закону про приватизацію " Верховна Рада України має право не дати згоди на приватизацію окремих підприємств, але це не озна­чає, що їх вилучено з процесу реструктуризації);

активна постприватизаційна політика. Сама лише прива­тизація не гарантує життєздатності підприємства. Потрібна дієва постприватизаційна політика, яка має на меті прискорення реструктуризації приватизованих підприємств і піднесення пре­стижу приватизації (перепідготовка керівного складу, розроблення бізнес-планів, надання допомоги при переданні соціальних функцій місцевим органам влади та підтримка у справі бухгалтерського обліку і податкових питаннях).

Щоб запобігти соціальним негараздам, необхідні такі заходи:

зміцнення економічного самоврядування областей. Роль обла­стей у розв’язанні економічних проблем у майбутньому зроста­тиме, і це треба використати передусім для здійснення інвестицій у найнеобхідніші об'єкти інфраструктури;

розукрупнення об’єктів соціальної сфери за одночасної реструктуризації. Для регіонів, де переважає важка промисловість, характерне переплетіння виробничої та соціальної сфер на підприєм­ствах. Іноді цей факт використовують як аргумент на користь відкладення структурних змін. Однак можливою є реструктури­зація продуктивних функцій підприємства за ще не розукрупненої соціальної сфери;

створення регіональних ринків праці. Для України характер­на низька мобільність робочої сили як наслідок адміністративних бар'єрів, відсутності ринку житла і традиційно невисокої мобіль­ності населення. Водночас існує реальна можливість створення умов для інституціоналізації принаймні регіональних ринків праці;

запровадження неповного робочого дня. Погодинна праця може розвантажити ринок праці. Із зростанням безробіття і витрат на догляд за дітьми, а також: труднощів для найманих працівників старшого віку з отриманням постійної роботи збільшуватиметься кількість тих, хто готовий працювати не­повний робочий день за збереження соціальних послуг.

Ці заходи мають за мету активізацію руху капіталу, праці, збільшення капіталовкладень, підвищення продуктивної функції зайнятих в економіці і темпів виробництва національного продукту.