Типи національних економік

Економічна система - поняття, що відбиває закономірності розвитку людського суспільства загалом та окремих націй на певному рівні соціаль­но-економічних відносин, що у ньому склались з урахуванням найбільш загальних для них характеристик. Це свого роду теоретична модель, яка відображає найбільш загальні закономірності еволюції економічної під­системи людського суспільства чи окремих груп суспільств, окремих суспільств.

Основні елементи економічної системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, соціально-економічні відносини (відноси­ни власності), організаційно-економічні відносини, господарський меха­нізм у найбільш загальному вигляді їх прояву у певний момент розвитку людського суспільства.

Модель національної економіки- відображає тенденції розвитку окремих господарських систем з урахуванням як загальноекономічних особливостей розвитку суспільства (економічна система), так і специфіч­них, притаманних лише даній господарській системі на певному етапі її еволюції. Дана дефініція визначає, як проявляються загальні закономір­ності розвитку економічної складової суспільства в окремо взятих госпо­дарських системах певного суспільства.

Основні елементи національної економіки: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, соціально - економічні відносини (відносини власності), організаційно-економічні відносини, господарський механізм, економічний потенціал, особливості державного устрою, традиції, менталітет, культура суспільства у їх дина­міці, розвитку з урахуванням найбільш загальних закономірностей роз­витку економічних систем та їх переломлення (зміна, еволюція, доповне­ння новими ознаками тощо) в окремих суспільствах.

Економічні системи суспільства мають кілька класифікацій. Наведе­мо приклади найбільш вживаних.

І. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):

• Первіснообщинний лад - економічна система первісної общини базувалась на спільній власності. Засоби праці були спільною власністю, а вироблений продукт розподілявся в інтересах всієї общини в цілому. Найбільшу долю отримували вожді, мисливці, воїни. Між всіма іншими членами общини продукт розподілявся порівну. Через дану економічну систему пройшли усі суспільні утворення, проте з різною тривалістю ча­сового лагу.

• Рабовласницький лад - рабство означало перехід до приватної власності в її абсолютній формі. Власністю рабовласника є не тільки зем­ля, засоби виробництва, але і сама людина, яка на нього працює. Раб не має сім'ї, будинку, господарства. Він - річ серед речей. Дана система була притаманна не всім суспільним утворенням. Так у Греції, Китаї, Римі ра­бовласницький лад відрізнявся за своєю суттю - у Греції система рабов­ласницького ладу, наприклад, була демократичнішою, ніж у Китаї. Деякі народи оминули стадію рабовласницького ладу, наприклад, слов'янські народи від стадії первісного суспільства перейшли до феодалізму.

• Феодалізм - феодалізм розвинув приватну власність в абсолютній формі і в той же час послабив її абсолютний характер. Працівник виступає як суб'єкт і як об'єкт власності. Як суб'єкт власності він має певний наділ, сільськогосподарський реманент тощо. Як об'єкт власності працівник змушений відпрацьовувати на свого господаря повинність (наприклад, відробітковий оброк, та (або) грошовий оброк). За даного типу суспіль­но-економічної формації людина-працівник так само зберігає найнижче становище у структурі засобів виробництва. Як і рабовласницький устрій був притаманний не всім суспільствам і мав свої відмінності (кріпосни­цтво було відмінено у європейських країнах раніше, ніж у слов'ян).

• Капіталізм - за капіталістичного господарювання, щоб організу­вати виробництво матеріальних благ, власник засобів виробництва пови­нен купити робочу силу (фізичні і розумові здібності особи), а не людину. Отже, здійснюється купівля-продаж робочої сили (наймання на роботу) і починається капіталістичне виробництво. При цьому стрімко розвива­ються ринкові відносини, бартер замінюється товарно-грошовим обмі­ном. Але за даного способу виробництва, як доводить марксизм, людина - робітник все ще залишається від своєї діяльнісної сутності. Капіталізм в європейських країнах поширювався різними темпами, іноді розрив в роз­виткові капіталістичної системи господарювання між країнами рівнявся сотнями років.

• Соціалізм - концепція ідеального суспільства: безкласове суспіль­ство, усуспільнена власність на засоби виробництва та результати праці, рівний розподіл національного багатства, відсутність антагоністичності у взаємовідносинах продуктивних сил і виробничих відносин, відмова від послуг вартості, всебічний розвиток продуктивних сил суспільства. Спроба побудувати подібний устрій була у ряді країн Європи та Азії.

ІІ. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки економічна система розглядається як соціально створений механізм для прийняття економічних рішень у всіх сферах суспільного виробництва: власне виробництві, обміні, споживанні і розподілі. Тобто економічні системи розрізняються за структурою господарського механізму: ринко­ва економіка, неринкова економіка.

ІІІ. Інституціональний напрям розглядає розвиток економічних сис­тем та окремих типів національних економік як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями та економічними агентами, що розвиваються під впливом економічних, політичних, соціальних, еколо­гічних, культурних, географічних та інших інституціональних і природ­но-соціальних чинників.

ІУ. За ступенем індустріально-економічного розвитку розрізняють доіндустріальне, індустріальне та постіндустріальне суспільство (інфор­маційне, знаннєве). Специфіку кожного з них визначає рівень техніко-економічних відносин, провідний сектор в економіці та загальний рівень розвитку продуктивних сил суспільства. Це так звані технократичні кон­цепції розвитку суспільства.

У. Залежно від розвитку людської цивілізації (цивілізаційний під­хід) розрізняють такі стадії розвитку економічних систем:

• 1 група - доіндустріальну (традиційну) цивілізацію, індустріальну цивілізацію, постіндустріальну (постекономічну) цивілізацію;

• 2 група - традиційну (патріархальну чи авторитарну) цивілізацію, лі­беральну та демократичну цивілізації;

• 3 група - постійний пошук шляхів формування єдиної світової цивілі­зації.

Так, наприклад, досить цікавою є концепції циклічного розвитку суспільства або зміни цивілізацій (Л. Морган, А. Тойнбі,М.В. Данилевський, А.М. Ковальов, Ю.В. Яковець). Згідно деяких з цих теорій людство у сво­єму розвитку пройшло 7 стадій (тобто на зміну одна одній пройшло 7 цивілізацій): неолітична, рабовласницька, антична, ранньофеодальна, передіндустріальна, індустріальна та постіндустріальна, що відповідають еволюції суспільних відносин у всіх сферах людської життєдіяльності. Вони не відображають еволюцію конкретних типів національних еконо­мік, проте все ж дають певним чином обгрунтоване логічне пояснення всезагальним закономірностям розвитку людської цивілізації, в т.ч. і її економічної складової.

Існує також класифікація економічних систем у відповідності до взамозв'язків між виробництвом і споживанням у суспільстві. Вона була розроблена К. Бюхером на початку XX ст. Він виділив такі типи еконо­мічних систем: замкнуте домашнє господарство; міське господарство та народне господарство, що відрізняють між собою за рівнем споживання та виробництва товарів і послуг, а також тривалістю і кількістю тих ста­дій, що проходять між ними.

Проте найбільшого розповсюдження набула класифікація економіч­них систем та типів національних економік за рівнем розвитку соціаль­но-економічних відносин та способом координації та управління еко­номічною діяльністю, оскільки саме дані аспекти економічного буття визначають і характеризують рівень розвитку продуктивних сил суспіль­ства та взаємозв'язки в економіці.