- •Формування інституційного середовища
- •Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам:
- •Президент України:
- •Рада національної безпеки і оборони України:
- •Економічна безпека
- •При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три основні складові:
- •Власність в умовах ринку
- •Приватизація
- •Національний продукт як виробнича база добробуту
- •Засади соціально-ринкової економіки
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Типи національних економік
- •І. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •За даним критерієм визначають такі типи економічних систем:
- •Теоретичні підходи
- •Особливі ознаки національної економіки
- •Національна економіка в системі економічних знань
- •Характеристика загальних та специфічних рис національної економіки.
- •Предмет та завдання дисципліни «Національна економіка »
- •Методологія аналізу національної економіки.
- •Основні економічні показники національної економіки
- •Особливості формування та розвитку національної економіки України
- •Економічні теорії та їхні загальні положення
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки
- •Суспільні потреби як соціальна база добробуту
- •Суть і значення природно-ресурсного потенціалу.
- •Трудоресурсний потенціал України.
- •Науково-технічний потенціал та його значення в розвитку господарства країни.
- •Зовнішньоекономічний потенціал
- •Інформаційний потенціал
- •Державна влада та державне управління.
- •Суть інституту власності.
- •Фактори ( внутрішні й зовнішні), що представляють загрозу економічній безпеці.
- •Ринковий механізм регулювання національної економіки
- •Сучасні науковці визначають ринковий механізм як:
- •Ринковий механізм містить у собі наступні складові:
- •Поняття національного ринку та його складові.
- •Поняття управлінської діяльності.
- •Конституційні засади побудови структур державного управління.
- •Організаційна структура державного управління.
- •Верховенство права над законом і закону над владою
- •Ефективність державного управління
- •Демократія як фактор самоуправління в економіці.
- •Уроки демократії для України
- •Економічна свобода і її основи
- •Поліпшення інституційних рамкових умов
- •Структурний ефект та його вимірювання
- •Теорія економічного зростання
- •Показники економічного зростання національної економіки
- •Суть та показники цільових комплексні програм
- •Способи прогнозування
- •Принципи і методи прогнозування національної економіки
- •Класифікація економіко – мат. Моделей
- •Формування ринкових відносин
- •Стратегія структурних перетворень
- •Основні напрями макроекономічної структурної перебудови
- •Реструктуризація галузей соціяльного комплексу
- •Реструктуризація базових галузей промисловості
- •Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу
- •Принципи економічної інтеграції і внутрішні проблеми України.
- •Інституційні основи і форми економічної і політичної інтеграції
- •Передумови і шляхи міжнародної економічної інтеграції
- •Міжнародна підтримка ринкових перетворень в Україні
Способи прогнозування
Необхідність прогнозування викликана тим, що майбутнє невизначене й ефект багатьох рішень, які приймаються зараз у національній економіці, протягом певного часу не відчувається. Тому точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішень.
Прогнози національної економіки можуть розроблятися державними та недержавними організаціями; у процесі прогнозування для перевірки реалістичності припущень чи здійснюваності попередньо оголошених цілей можуть проводитися відповідні консультації з організаціями та підприємствами.
Прогнози економічних явищ і процесів розробляють у вигляді якісних характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій і очікуваного характеру змін, а в найпростішому випадку - твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність вихідних теоретичних передумов і методологічних основ прогнозу вирішальним чином впливає на його результати та можливість його практичного використання.
Прогноз (грецьке - передбачення) - науково обгрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому.
Способи прогнозування:
експертний - шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування;
екстраполяції- збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;
моделювання - дослідження, що базуються на побудові моделей відповідно до очікуваних змін у його стані.
Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як:
теоретико-пізнавальне - вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;
практичне (управлінське) - можливість прийняття на основі інформації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.
Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування: Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки - передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів торів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.
Принципи і методи прогнозування національної економіки
Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозування повинно грунтуватися на певних принципах, а саме: наукової обгрунтованості, системності, адекватності, багатоваріантності, цілеспрямованості та ефективності.
Принцип наукової обґрунтованості - передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності - розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.
Принцип адекватності - означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.
Принцип багатоваріантності (альтернативності) - передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє зумовлене дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.
Принцип цілеспрямованості - прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначення народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються суспільними потребами, породженими певними соціально-економічними, політичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.
Принцип ефективності (рентабельності) — визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точним, повним і реальним. Важливим його правилом є мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.
Для успішної реалізації прогнозів необхідно забезпечити дві вимоги: по-перше, дотримання єдиних принципів формування прогнозів на різних рівнях прогнозної роботи і по-друге, дотримання прийнятої у світовій практиці послідовності.
Прогнози національної економіки розробляються із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука, яку називають економічною прогностикою.
Економічна прогностика - прикладна наука про способи розробки і реалізації економічних прогнозів.
Прогнози є одним із найважливіших завдань економістів. Хороший прогноз висвітлює економічну діяльність у майбутньому й допомагає керівникам різних рівнів пристосувати свої дії до нових економічних умов. Спершу економісти розробляли прогнози, розглядаючи широкий набір таких даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво найважливіших видів промислової продукції. Завдяки використанню статистичних методів та електронно-обчислювальної техніки прогнозування вийшло на якісно новий рівень. Сьогодні для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та проводиться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників.
На сучасному етапі використовується цілий комплекс методів прогнозування Методи прогнозування - це сукупність способів, прийомів, засобів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспективного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кількісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку національної економіки.
Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, а також ряд інших факторів.
Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам:
поєднання суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок;
чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо вибору методів;
створення можливості накопичення статистичної інформації та її використання для прогнозування.
Система оцінки та вибору методів прогнозування включає такі блоки: ретроспективного аналізу, завдання, зовнішніх і внутрішніх зв'язків об'єкта, відповідності та придатності вихідної інформації.
Виходячи із цілей прогнозу, здійснюється вибір його виду. У даний час, за оцінками вчених, нараховується понад 150 різних методів прогнозування, але на практиці використовується тільки два-три десятки.
Інтуїтивні (експертні) методи прогнозування. Інтуїтивні методи прогнозування в історичному аспекті були першими. У двадцятому сторіччі завдяки бурхливому розвитку економіко-математичних методів та електронно-обчислювальної техніки інтуїтивні методи було витіснено на задній план. В останні роки вони переживають своє відродження на якісно новому рівні. Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування.
Інтуїтивні методи дають можливість визначити ціль і в деяких випадках засоби її досягнення, а визначення ресурсного забезпечення є завданням формалізованих методів.
Серед інтуїтивних методів важливе місце відводиться методу експертних оцінок.
Методи експертної оцінки (інтуїтивні) - передбачають розробку прогнозу на основі індивідуального чи колективного опитування спеціалістів (експертів). Використовуються для аналізу і прогнозування складних об'єктів (явищ, процесів), на розвиток яких чинять вплив багато факторів.
Для отримання таких оцінок можуть використовуватись анкети, опитування, таблиці та інші документи, за допомогою яких здійснюється збирання необхідної інформації. Існують очні, заочні, відкриті, закриті види опитувань.
При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.
Індивідуальні інтуїтивні методи проводяться на основі збору інформації від окремих спеціалістів.
До складу індивідуальних експертних оцінок входять: анкетний, інтерв'ю, аналітичний метод, метод написання сценарію, метод прогнозування цілі розвитку об'єкта «дерева цілей».
Анкетний метод передбачає опитування експертів за допомогою спеціально складеного переліку питань щодо майбутнього розвитку об'єкта прогнозування (анкети).
Метод інтерв 'ю - коли експерт безпосередньо опитує спеціалістів.
Аналітичний метод - здійснюється на основі логічного аналізу ситуації, що склалася, і передбачає підготовку аналітичних доповідних записок.
Метод написання сценарію - базується на визначенні логіки розвитку процесу чи явища, виходячи із конкретної ситуації (побудова алгоритму вирішення проблеми).
Прогнозування цілі розвитку об'єкта (побудова «дерева цілей») -використовується для аналізу та прогнозування систем, об'єктів, процесів, у яких можна виділити кілька структурних чи ієрархічних рівнів (А, Б, В тощо) Базується на послідовному виділенні дрібніших компонентів системи на нижчих рівнях.
Методи колективної експертної оцінки - розробка прогнозу на основі колективного обговорення проблеми, обробки матеріалів опитування експертів, узгодження й узагальнення їхніх суджень щодо майбутнього розвитку об'єкта.
Колективні експертні оцінки включають у себе такі методи: метод «комісій», колективної генерації ідей «мозкової атаки», «Дельфі», матричний.
Ця група методів базується на тому, що, по-перше, при колективному мисленні вища точність результату та, по-друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, які дають експерти, можуть виникнути раціональні ідеї.
Суть методу колективної експертної оцінки для розробки прогнозів полягає у визначенні погодженості думок експертів з перспективних напрямів розвитку об'єкта прогнозування, які сформульовані раніше окремими спеціалістами, а також в оцінці розвитку об'єкта, не може бути визначена іншими методами (наприклад, аналітичним розрахунком, експериментом та ін.).
Метод «комісій» - обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу за результатами обговорення.
Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну обробку отриманої інформації і складання експертної матриці - таблиці, у якій по горизонталі зазначені напрямки дослідження (запитання для експертів), по вертикалі - експерти. На перетині рядків і стовпчиків відображені міркування спеціаліста з конкретного питання.
«Мозкова атака» - активний, творчий процес обговорення конкретної актуальної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень.
Цей метод дає змогу активізувати творчий потенціал експертів у разі пошуку виходу з проблемної ситуації. Використання методу передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій учасників «мозкового штурму» щодо вирішення конкретної проблеми: генерацію ідей і наступне руйнування (через критику). З огляду на це його називають методом деструктивної відносної оцінки.
Метод «Дельфі» - систематичний збір інформації про об'єкт прогнозування шляхом опитування експертів та узагальнення даних. Він дає змогу узагальнити думки окремих експертів в узгоджену групову думку.
Поширеним методом прогнозування є моделювання.
У науці термін «модель» означає певний умовний образ об'єкта дослідження, а в прогнозуванні - економічні чи соціальні процеси.
Модель є одним з важливих інструментів економічного прогнозування, наукового пізнання досліджуваного процесу. Конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й визначення його суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз моделей, співставлення результатів з даними об'єкта, коригування моделі складають зміст методу моделювання.
Економіко-математичне моделювання - спосіб прогнозування, що передбачає конструювання моделі (зразка) реального процесу чи явища, які мають відбутися у майбутньому.
Цей метод вважається достатньо ефективним засобом прогнозування можливого явища, нових або майбутніх економічних і технічних засобів і рішень. Вперше для цілей прогнозування складання моделей було розпочато в економіці з метою вирішення завдань організаційного управління, які характеризуються великою розмірністю та складністю та які неможливо вирішити з допомогою математичного програмування та аналізу в рамках теорії ймовірності.