За даним критерієм визначають такі типи економічних систем:

• „Чиста"ринкова економіка (вільний ринок, саморегульована еко­номіка, „чистий" капіталізм, епоха вільної конкуренції) - приватна влас­ність на фактори виробництва; самокоординації економічної діяльності на основі дії загальних об'єктивних закономірностей розвитку (економіч­ний порядок); максимальне невтручання держави в економічні взаємовід­носини; свобода підприємництва і вибору діяльності (принцип демокра­тії та економічної свободи вибору); спільна мета для усіх суб'єктів гос­подарювання - отримання максимального прибутку діючи на свій страх і ризик; вільні входи та виходи з ринку за рахунок дії вільної (чистої або досконалої) конкуренції; забезпечується панування споживачів над ви­робниками, тобто виробляється тільки те, що купується; ціновий меха­нізм є основним координаційним механізмом врегулювання економічних відносин (економічний порядок); ринок для всіх його учасників є „чор­ним ящиком", він невідомий, і усі суб'єкти змушені об'єктивно підкоря­тись його законам; розпорошена економічна та ринкова влада; одинична планомірність економічної діяльності (на рівні окремих підприємств).

• Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова система господарювання)- одержавлена суспільна власність на фактори виробництва і результати праці; панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів та колективне прийняття господарських рішень шляхом тотальної централізації планування еко­номічної діяльності; придушення механізмів ринкового саморегулюван­ня (вільної конкуренції, ціноутворення, розподілу та обміну); відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників та працівників; державний контроль над усіма сферами суспільної життєдіяльності; па­нування єдиної ідеології розвитку і виключення принципів функціону­вання інших економічних систем (закрита економічна система); пануван­ня виробника над споживачем (на ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється, вибору у споживача немає). Така модель еко­номічної системи була втілена в СРСР і країнах соціалістичної співдруж­ності та зберігалась до початку ринкового реформування цих економік.

• Традиційна економіка — панування приватної власності; низький рівень економічного і соціального розвитку суспільства; багатоуклад­ність економіки з переважанням сировинної складової; залежний (коло­ніальний) характер соціально-економічного розвитку; переважання тра­диційного (звичаєвого) права у координації економічних відносин; тех­нічний прогрес різко обмежений; демографічні кризи (зазвичай темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва); низький рівень розвитку науки та освіти; низька продуктивність праці за рахунок застарілих способів управління та технологічного застаріван­ня; великий державний борг; виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці. Така економічна система й до цього часу існує близько у 100 країнах світу. Країни традиційної системи є поста­чальниками сировини і матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукції і є повністю залежними від зовнішніх джерел фінансування.

• Змішані системи (Принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші)- на мікроекономічному рівні відносини регулюються переважно ринковими способами та альтернативними до них позаринковими методами (кор­поративна координація); а на макроекономічному рівні синтезованою системою державного та корпоративного управління і регулювання гос­подарських процесів; плюралізм форм власності; переплетення, взаємо­проникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в ін­ший; соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєво­го рівня людей; визнання людини та її здібностей головною цінністю і продуктивною силою; їх формування визначається переходом від одні­єї системи господарювання до іншої (перехідний період). Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духо­вні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини. Змішаними є всі сучасні економіки - як розвинених держав, так і країн з трасформаційною економікою і навіть слаборозвинених держав. Проте всі змішані економіки окремих країн (моделі національних економік) ма­ють свої специфічні риси.

Так, країни колишнього СРСР розпочали економічне реформування з метою побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки з перева­жанням принципів ринку над державним втручанням в економіку. Темпи та наслідки цих трансформацій, їх цілі та механізми впровадження були істотно різними, в результаті чого частина країн змогла більш швидко адаптувати власні господарські системи до умов світового ринку, а інші частина все ще перебуває на перших сходинках цих реформ.

Південна Корея при переході до нових умов господарювання стала на шлях формування ринкової економіки з переважанням державного втру­чання в економіку та значним державним сектором економіки і одночас­ною розбудовою приватного малого та середнього бізнесу, розширила зо­внішні контакти з іншими господарськими системами.

Китай у даному аспекті є державою, що формально базуючись на принципах комунізму і соціалізму будує реальну змішану ринкову еконо­міку. В економічній політиці Китаю принципи планомірності і жорсткого державного контролю за економічною діяльністю органічно поєднують­ся з принципами вільного ринку. Економічна політика Китаю нерозрив­но пов'язана з демографічною, політичною, соціальною, культурною, науковою, технологічною та екологічною політикою і постійно прагне віднайти баланс між рівнями функціонування національної економіки. Для Китаю як і інших азійських країн (колишні командні та традиційні економіки) проблеми економічного розвитку при формуванні сучасних змішаних систем полягають у вирішенні наступних проблем: подолання екстенсивного характеру економічного зростання; пошук швидких шля­хів вирівнювання економічних диспропорцій, що пов'язані з низьким стартовим рівнем розвитку; визнання активізації розвитку освіти і науки рушієм сталого економічного зростання нації; подолання ідеології закри­тої економіки і перехід до відкритої системи господарювання.

Сучасні змішані економіки розвинених країн характеризує поняття „мо­дель сучасних ринкових економік". До таких можна віднести США, ЄС, Японію, Корею та деякі інші держави, які у своєму соціально-економічно­му розвитку раціонально спромоглись поєднати національні особливості з загальноцивілізаційними тенденціями розвитку. їхні моделі національних економік можна ототожнювати з поняттям сучасної змішаної економіки.

Необхідно підкреслити також те, що жодна з названих вище основ­них економічних систем фактично не існувала і нині не існує в чистому вигляді. Це пов'язано з наступними особливостями розвитку людського суспільства:

• спеціалізація і кооперація господарських процесів у світових масшта­бах;

• акумуляція зусиль людства у вирішенні глобальних економічних, со­ціальних та екологічних проблем;

• формування єдиного глобального інформаційного і наукового просто­ру;

• пошук оптимальних шляхів координації обмежених ресурсів та більш оптимальне їх використання, пошук альтернативних джерел ресур­сів;

• об'єктивний характер постійних трансформацій національних госпо­дарств та під їх впливом світового господарства та ін.

Останнім часом значне коло економістів відзначає той факт, що біль­шість національних економік рухається у напрямку формування так зва­ної „економіки узгоджень" (нова модель змішаної економіки). Концепція „економіки узгоджень" розроблялась для країн Скандинавії на базі спеці­альних економічних досліджень з урахуванням національної специфіки цих країн та загальноцивілізаційних тенденцій розвитку. Ця концепція виходить з факту появи синергічного ефекту від раціонального поєднан­ня ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративної координації сучасної економіки („раціональна змішаність"), що проявля­ється у появі механізмів переговорного характеру —узгодження. Вони, на думку західних вчених, зможуть вирішити проблему стабільності еконо­мічних систем на макрорівні та мікрорівні, оптимально поєднавши цілі суб'єктів національної економіки для досягнення спільної кінцевої мети функціонування.

Отже, моделі національних економік формуються з урахуванням сві­тових надбань практики господарювання і враховують власні особливості розвитку: історичні, політичні, демографічні, екологічні, природні, соці­ально-культурні, психологічні тощо. їхня структура є відображенням діа­лектичної взаємодії загального (моделі економічних систем) та специфіч­ного (їх прояви в окремих країнах) економічного розвитку суспільства.

Базовою моделлю для різних типів національних економік, як показує сама еволюція сучасної економіки, є модель змішаної економічної систе­ми, що прагне найбільш раціонально та оптимально поєднати в єдиній системі економічних взаємовідносин принципи ринкового саморегулю­вання і державного втручання в економіку, не відкидаючи можливості по­яви альтернативних до них механізмів координації; а також обґрунтувати необхідність та найбільш раціонально використати можливості продук­тивних сил суспільства, традиційних та нових засобів виробництва з ура­хуванням загальних та специфічних рис різних за своїми характеристика­ми національних господарських систем. Модель змішаної економіки най­більш адекватно пояснює сучасні тенденції до інтеграції та глобалізації, при цьому не уніфікує окремі економіки, а наближає їх до розуміння того, що людство може виробити єдині принципи поступального розвитку та розв'язання спільних соціально-економічних та інших проблем у напрям­ку формування постіндустріального суспільства.