Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки

Національна економіка є складною (охоплює виробничі, соціяльні, духовні, політичні та ідеологічні підсистеми) динамічною системою. Існування будь-якої системи, у тому числі національ­но-економічної, передбачає мінімально необхідний рівень її збалан­сованості, визначення якого, а також умов його збереження за об­ставин, що змінюються, — важлива складова методів управління і регулювання. Особливого значення вона набуває у дослідженні економіки з різними рівнями пропорційності, динамічності, тобто нестійкості.

Збалансованість — стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.

Розрізняють такі аспекти збалансованості економіки:

натурально-вартісний:Qц, де Q — натуральна кількість то­варів, робіт і послуг; ц —ціна одиниці товару, робіт і послуг;

грошовий:v Гм де Гм — грошова маса на рахунках і на руках у споживачів і покупців: v — коефіцієнт оборотності грошової маси.

Натурально-вартісний аспект збалансованості — це передусім забезпечення виробництва, національної сфери та споживчого рин­ку матеріальними ресурсами і товарами та послугами широкого вжитку.

Практичне вирішення цього завдання уможливлює система контрактів між партнерами про здійснення гуртової торгівлі сировиною, напівфабрикатами, засобами виробництва, товарами, а в роздрібній торгівлі — товарами широкого вжитку, послугами тощо, тобто реалізація створеного продукту Qц.

Грошовий аспект збалансованості передбачає відповідність пропозиції Qц платоспроможному попиту vГ_ч. Пропозиція пов­ністю визначає виробництво, а попит значною мірою залежить від доходів і цін — інструментів ринкового регулювання збалансова­ності. Рівняння збалансованості національної економіки має та­кий вигляд:

Qц = vГм

Важливим елементом грошового аспекту збалансованості є співвідношення доходів Б і видатків Б* Державного бюджету (до­ходи повинні перевищувати видатки: (Б > Б*).

На збалансованість економіки помітно впливає і структура доходів Державного бюд­жету: чим вища питома вага коштів від реального обігу товарів і послуг, тим простіше забезпечується узгодженість натурально-вартісного і грошового аспектів збалансованості.

Режим збалансованого розвитку економіки є найефективнішим, позаяк норма споживання у національному доході протягом три­валого періоду зберігається на найвищому рівні, а отже, струк­турні зміни і темпи економічного зростання у найкращому випад­ку є помірні. Прискорення економічного розвитку супроводжується підвищенням норми нагромадження і зміною пропорцій, що скла­лися. Це призводить до посилення ролі таких факторів, як еко­номічні зв'язки, що можуть впливати на забезпечення пропорцій­ності й, відповідно, збалансованості.

Інструментом оцінювання збалансованості міжгалузевих зв'яз­ків є міжгалузевий баланс.

Міжгалузевий баланс — економіка-математична балан­сова модель у вигляді системи лінійних рівнянь, яка характе­ризує зв'язки між: випуском продукції в одній галузі (у варті­сному виразі і і витратами всіх галузей, необхідними для за­безпеченим цього випуску.

Зовнішньоекономічні зв'язки оцінюють за платіжним балансом

Платіжний баланс — баланс сум потоків валютних пла­тежів, які отримує з-за кордону і здійснює за кордон країна у процесі зовнішньоекономічної діяльності за певний період (рік, квартал, місяць).

Отже, платіжний баланс фіксує стан стабільності і збалансова­ності економіки через зовнішньоекономічну політику уряду, яка має головним за мету формування довіри учасників-ринку до того, що фінансування очікуваного дефіциту платіжного балансу за ра­хунком поточних операцій (імпорт > експорту) забезпечене при­пливом капіталів. Якщо така довіра існує, вітчизняні та іноземні суб'єкти господарської діяльності сподіваються, що українські підприємства та держава використають капітали, які надходять до них (у формі приватних та офіційних іноземних кредитів і пря­мих капіталовкладень), у такий спосіб, що це сприятиме поліпшен­ню основних фондів, підвищенню темпів економічного зростання та обсягу експорту настільки, що буде достатнім для забезпечен­ня обслуговування чужоземних кредитів та репатріації (повернен­ня у країну) доходів, отриманих на основі чужоземних капіталов­кладень. Тому політика уряду має бути спрямована на залучення іноземних капіталів в Україну, захист цих капіталів і отриманих доходів їхніми власниками.

Збалансованість національ­ної економічної системи досягається з оптимізацією національних ідеологічних, політичних, демократичних, економічних та соціаль­них пропорцій.