- •Формування інституційного середовища
- •Система забезпечення економічної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам:
- •Президент України:
- •Рада національної безпеки і оборони України:
- •Економічна безпека
- •При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три основні складові:
- •Власність в умовах ринку
- •Приватизація
- •Національний продукт як виробнича база добробуту
- •Засади соціально-ринкової економіки
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Типи національних економік
- •І. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •За даним критерієм визначають такі типи економічних систем:
- •Теоретичні підходи
- •Особливі ознаки національної економіки
- •Національна економіка в системі економічних знань
- •Характеристика загальних та специфічних рис національної економіки.
- •Предмет та завдання дисципліни «Національна економіка »
- •Методологія аналізу національної економіки.
- •Основні економічні показники національної економіки
- •Особливості формування та розвитку національної економіки України
- •Економічні теорії та їхні загальні положення
- •Базисні відносини та інститути національної економіки
- •Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки
- •Суспільні потреби як соціальна база добробуту
- •Суть і значення природно-ресурсного потенціалу.
- •Трудоресурсний потенціал України.
- •Науково-технічний потенціал та його значення в розвитку господарства країни.
- •Зовнішньоекономічний потенціал
- •Інформаційний потенціал
- •Державна влада та державне управління.
- •Суть інституту власності.
- •Фактори ( внутрішні й зовнішні), що представляють загрозу економічній безпеці.
- •Ринковий механізм регулювання національної економіки
- •Сучасні науковці визначають ринковий механізм як:
- •Ринковий механізм містить у собі наступні складові:
- •Поняття національного ринку та його складові.
- •Поняття управлінської діяльності.
- •Конституційні засади побудови структур державного управління.
- •Організаційна структура державного управління.
- •Верховенство права над законом і закону над владою
- •Ефективність державного управління
- •Демократія як фактор самоуправління в економіці.
- •Уроки демократії для України
- •Економічна свобода і її основи
- •Поліпшення інституційних рамкових умов
- •Структурний ефект та його вимірювання
- •Теорія економічного зростання
- •Показники економічного зростання національної економіки
- •Суть та показники цільових комплексні програм
- •Способи прогнозування
- •Принципи і методи прогнозування національної економіки
- •Класифікація економіко – мат. Моделей
- •Формування ринкових відносин
- •Стратегія структурних перетворень
- •Основні напрями макроекономічної структурної перебудови
- •Реструктуризація галузей соціяльного комплексу
- •Реструктуризація базових галузей промисловості
- •Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу
- •Принципи економічної інтеграції і внутрішні проблеми України.
- •Інституційні основи і форми економічної і політичної інтеграції
- •Передумови і шляхи міжнародної економічної інтеграції
- •Міжнародна підтримка ринкових перетворень в Україні
Основні напрями макроекономічної структурної перебудови
Стратегічними в переході до ринку в Україні є структурні реформи і створення ринкових інститутів, їхня реалізація можлива за узгодження економічного і політичного мислення виконавчої і законодавчої влад стосовно пріоритетів структурних реформ; мобілізації національних ресурсів та чужоземних інвестицій для швидкої стабілізації і необхідних капіталовкладень для стимулювання економічного зростання; забезпечення вищих темпів реформ за наявних інституційних передумов і фінансових та інвестиційних ресурсів для запобігання тривалій стагнації.
Вихідним пунктом і серцевиною процесу макроекономічної структурної переорієнтації є перехід від вертикальної до горизонтальної промислової політики. Водночас слід працювати над поліпшенням інституційних рамкових умов та здійснювати відповідну промислову політику для залучення чужоземних кредитів і прямих капіталовкладень.
Вертикальна промислова політика. Для ринкової економіки важливе правильне співвідношення вертикальної і горизонтальної промислової політики. В умовах лібералізації, передання виробничої ініціативи безпосереднім власникам капіталу вертикальні системи та директивні методи організації управління не сприяють продуктивній і ефективній функції праці й капіталу.
Вертикальна промислова політика — правові, організаційні, економічні заходи уряду країни щодо управління і регулювання економіки від вищої інстанції до нижчої; управлінські рішення мають директивний характер і обов'язкові до виконання нижчою інстанцією.
Економічні методи є дієвіші, а горизонтальні взаємозв'язки виробників прискорюють рух ресурсів, товарів, фінансів та ін. В Україні на початку XXI ст. зберігаються структури вертикального управління, що не сприяє прискоренню реструктуризації соці-ального та промислового секторів економіки.
Вертикальна промислова політика і проблеми структурних перетворень. В організації промислового виробництва в Україні значну роль відведено міністерствам, які впливають на процеси приватизації, розміщення капітальних вкладень та ін. Необхідність прямого втручання міністерств у діяльність підприємств у перехідний період урядовці різних рівнів пояснюють потребою підприємств у дотаціях і взяття урядом на себе гарантій за отримані ними кредити чи збереження за державою контрольного пакета акцій стратегічно важливих підприємств.
Однак така опіка підприємств з боку уряду є намаганням зберегти вплив зацікавлених у контролі за рухом капіталів, товарів і фінансів певних політичних сил і успадкована від колишньої командно-адміністративної системи. Це призводить до проблем на мікроекономічному рівні:
співвідношення великої і малої промисловості в середньому 50 : 50. Однак обсяг виробництва продукції великої промисловості — 94 %, малої — 6 %.
перехід до ринкової економіки потребує докорінної зміни форм оплати праці. В загальній системі економічних стимулів розвитку промислового виробництва нині матеріальні стимули майже не діють.
у промисловості України та в бюджетній сфері необхідно ув'язати зростання заробітної платні з результатами виробництва. Під час переходу до ринку постає необхідність коригування рівня заробітної платні та інших доходів працівників залежно від загального індексу цін;
назріла необхідність здійснення структурної політики у промисловості за двома напрямами: імпортозаміщення та експорто-орієнтованість.
На початкових етапах має переважати імпортозаміщення — витіснення з внутрішнього ринку імпортних товарів і послуг, передусім товарів широкого вжитку.
Крім того, слід ураховувати й те, що:
вертикальна промислова політика часто живить атмосферу хабарництва (бізнесмени й державні чиновники перебувають у постійному контакті, обговорюючи можливі економічні альтернативи). Корупція виникає не лише у країнах, уражених глибокою кризою, а й у розвинутих;
промисловці зосереджуються на політиці, а не на управлінні підприємствами.
За такого стану справ економічні правила гри не є чіткі, позаяк бюрократичні рішення можуть узяти гору над ринковими законами.
Горизонтальна промислова політика. Економічна політика уряду в умовах переходу до ринку мас бути спрямована на те, щоби промисловці, підприємці, бізнесмени мали належні умови для встановлення виробничих зв'язків між собою, фінансово-кредитних — з банками, торговельних — з гуртовими та роздрібними торговельними фірмами, тобто пріоритетною для уряду має стати горизонтальна промислова політика. Промислова політика країни має бути підпорядкована двом найважливішим принципам ринкової економіки:
зростанню продуктивної функції праці і капіталу: В↓ = а↑F(Т↓,К↑) (стрілочки показують, що зростання обсягу виробництва національного продукту В↑ повинно здійснюватися за рахунок зростання капіталоозброєності одного зайнятого к↑ = Т↓/K↑/Т↑ і рівня технологій а↑, що впливатиме на зростання продуктивної функції (віддачі) одного зайнятого: в↑ =f (к↑);
підвищенню ефективності виробництва одиниці продукції Ов = О/В, Тд - Т/В, або К = В/К, і національного продукту В = 0/ов, В = Т/Т. або В = К/К .
Згідно з цими рівняннями обсяг виробництва залежить від рівня матеріальних — ов, трудових — Тв витрат в одиниці продукції, тобто від собівартості: чим менший рівень собівартості одиниці продукції, тим більший обсяг валового випуску.
Відповідно до цих принципів промислова політика не може бути довільною або захищати інтереси певних політичних сил чи монополістів. Вона має на меті забезпечення:
продуктивності праці зайнятих;
збільшення кількості зайнятих різними видами виробничої діяльності;
зростання випуску національного продукту, який задовольняв би потреби споживачів;
зниження витрат на виробництво продукції, підвищення її конкурентоспроможності та забезпечення прибутків виробникам;
зростання грошових доходів населення, підвищення його платоспроможності та рівня життя.
Вирішення цих завдань можливе за дотримання умов лібералізації підприємства (відсутності вертикальної системи управління і регулювання економіки, створення конкурентного середовища для різних виробників задля підвищення продуктивності та ефективності їхнього виробництва) і горизонтальної промислової політики.
Горизонтальна промислова політика — правові, організаційні, економічні заходи влади, спрямовані на забезпечення умов економічної свободи підприємств, підприємців, бізнесменів, встановлення між: ними взаємовигідних виробничих, фінансових, торговельних зв'язків.
Сутність цієї політики в тому, що уряд не надає підприємствам безпосередньої допомоги (субсидій тощо), а створює рівні умови для їхньої діяльності. Свої позиції на ринку виробники повинні завойовувати в конкурентній боротьбі.
Для України питання горизонтальної промислової політики має особливе значення, оскільки зростання затратності виробництва призвело до збитковості галузей промисловості, хоча фактична продуктивність не змінилася. Підприємства цих галузей стали неконкурентоспроможними через високу затратність їхньої продукції та її низьку якість. Втрату конкурентоспроможності в цьому разі неможливо компенсувати вертикальною промисловою політикою. З іншого боку, всередині кожної галузі є потенційно конкурентоспроможні підприємства (завдяки технічному оснащенню, належному керівництву, доступу до природних ресурсів, близькості до ринку та ін.). З огляду на це метою горизонтальної постсоціялістичної промислової політики є формування рамкових умов для створення нових підприємницьких структур і швидкого розукрупнення підприємств за збереження технічного потенціалу.