Теоретичні підходи

Як явище соціально-економічної реальності національна економі­ка - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, дина­мічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних аген­тів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

Дані визначення національної економіки є спробою пояснити сутність та особливості господарської системи тієї чи іншої держави. Проте, на нашу думку, вони не відображають у повній мірі відмінності між дефі­ніціями „господарський комплекс", „економічна система" і „національна економіка".

Першочергово у визначенні сутності поняття „національна економі­ка", на наш погляд, слід виходити з тих предметних питань та особливос­тей, які лежать в її основі.

З таких позицій національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в таких формах:

= економічний потенціал,

=структура господарського комплексу та галузей господарства,

= внутрішні чинники соціально-економічного розвитку,

= господарський механізм регулювання та координації,

= особли­вості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів,

а також особливості забезпечення економічної безпеки держави в умовах поглиблення тенденцій до інтеграції і глобалізації світогосподарських зв'язків.

З такого визначення випливає, що національна економіка і як галузь знань, і як навчальна дисципліна, і як явище соціально-економічної ре­альності відбиває особливості економічного розвитку даної країни у по­єднанні з загальноцивілізаційними тенденціями соціально-економічного розвитку і, відповідно, в ній співвідносяться загальне та особливе як діа­лектичні основи розвитку будь-якого явища суспільної життєдіяльності.

З точки зору поєднання в національній економіці загальних та особливих закономірностей розвитку вона може розглядатись як соціально-економічна модель суспільства, що структурно і функціонально відо­бражає особливості прояву форм власності та відносин, які формуються на їх основі,

типи господарювання,

механізми регулювання та коорди­нації економічного буття суспільства,

економічну політику та культуру,

засади державного устрою,

менталітет та характер, особливості реаліза­ції засад демократичного розвитку,

свободи вибору, взаємовідносин між традиціями

та інноваціями у структурі соціально-економічних відносин суспільства.

З позицій системного підходу національна економіка також може бути визначена і як система організації господарського життя у певній держа­ві. Та оскільки тенденції розвитку сучасних економік світу дають підста­ви визначати їх у сукупності особливостей та закономірностей функціо­нування як змішані економіки, що прагнуть найбільш повно реалізувати принципи демократичного розвитку та побудови постіндустріального суспільства, то сучасна національна економіка будь-якої держави - це така модель економіки, яка базується на закономірностях змішаної соці­ально-економічної системи і одночасно включає національні особливості її функціонування, що проявляються в економічному потенціалі даної країни, особливостях прояву господарського механізму регулювання та координації, галузевій системі організації та господарських комплексах економіки певної країни, державному устрої, особливостях національної економічної політики, традиціях, внутрішніх чинниках розвитку, особли­востях забезпечення економічної безпеки держави, місця і ролі економі­ки у системі світового господарства, рівні продуктивних сил суспільства, культури, техніки і технології, що направлена на формування постіндустріального суспільства.