§ 2. Предмет міжнародного приватного права

Для визначення предмета міжнародного приватного пра­ва необхідно окреслити коло відносин, що регулюються нор­мами цієї галузі. Різні світові школи міжнародного приват­ного права по-різному вирішують це питання.

У літературі можна зустріти приклади різних доктрин. Так, французька до сфери міжнародного приватного права включає вчення про громадянство, правове становище іно­земців, питання колізійних законів, питання міжнародно­го цивільного процесу. Німецька — обмежує предмет цієї галузі лише колізійними питаннями. Правове становище іноземців у Німеччині відносять до цивільного права, а пи­тання громадянства — до державного права. Англо-амери-канська доктрина зосереджує увагу на процесуальних пи­таннях, тобто насамперед ставиться завдання визначити, за яких умов місцевий суд компетентний розглядати справу з участю іноземного елементу².

Для усвідомлення предмета міжнародного приватного права має значення аналіз його співвідношення з міжнарод­ним економічним правом, яке почало формуватися порівня­но недавно. За визначенням, наприклад, М.М.Богуславсь-кого, воно являє собою сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єкта­ми міжнародного права і галузі міжнародних економічних відносин¹.

З розвитком міжнародних економічних відносин зростає кількість економічних договорів, розширюється коло міжнародних економічних організацій, які приймають чис­ленні документи з приводу цієї сфери співробітництва², зро­стає кількість правових досліджень з цієї проблематики.

У радянському правознавстві ідея виокремлення систе­ми норм, що регулюють світові господарські відносини, вперше була запропонована видатним українським правни-ком В. М. Корецьким³. Саме він розробив концепцію міжна­родного господарського права як комплексної правової дис­ципліни, що охоплює міжнародно-правове і цивільно-пра­вове регулювання.

Подальший розвиток ці ідеї отримали завдяки дослід­женням українських і російських правників другої полови­ни минулого століття. Згідно з ними, предмет міжнародно­го економічного права складають міждержавні економічні відносини між країнами, між країнами і міжнародними організаціями і цими організаціями між собою.

Від них відмежовуються майнові відносини міжнародно­го характеру між фізичними та юридичними особами різних країн, а також майнові відносини, в яких суб'єктами ци­вільного права особливого роду виступають держави. Ос­танні відносини і складають предмет міжнародного приват­ного права. При цьому зміст терміна «міжнародне», тобто не обмежене територією однієї країни, не збігається з тим його значенням («міждержавне»), яке він має в міжнарод­ному публічному праві¹.

У сучасній пострадянській науці міжнародного приват­ного права виділяють зазвичай дві основні групи відносин: а) господарські, зокрема науково-технічні зв'язки між суб'єктами господарювання різних країн та б) майнові, сімейні, трудові й інші відносини за участю іноземних гро­мадян.

Для врегулювання цих відносин застосовують норми на­ціонального права та міжнародного публічного права, які у взаємодії утворюють певний комплекс норм міжнародного приватного права. Останній об'єднує матеріально-правові (такі, що регулюють конкретні відносини) та колізійні (такі, що відсилають при потребі до законодавства іншої держа­ви) норми.

Наявність колізійних норм обумовлює особливість міжнародного приватного права. Іноді його так і називають — колізійне право.

Отже, відносинами, що підпадають під сферу дії норм міжнародного приватного права, є, насамперед, відносини так званого приватного характеру — відносини, суб'єкти яких автономні та юридично рівноправні. До сукупності приватноправових відносин традиційно включаються цивільні, шлюбно-сімейні та трудові відносини.

Особливістю приватноправових відносин, яка виводить їх зі сфери дії базових галузей права (цивільного, шлюбно-сімейного, трудового, цивільно-процесуального) і включає у предмет міжнародного приватного права, є наявність іно­земного, чи міжнародного елементу.

За ознаками, які визначають наявність іноземного еле­менту у правовідносинах, зазвичай, виділяють три основні групи відносин з іноземним елементом:

• відносини, суб'єктом яких виступає сторона, що є іно­земною;

• відносини, в котрих усі учасники належать до однієї держави, але об'єкт, у зв'язку з яким виникають відноси­ни, перебуває за кордоном;

• відносини, виникнення, зміна, припинення яких по­в'язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Найчастіше за інші висувається критерій спеціального суб'єктного складу відносин — участь у них осіб, які мають будь-які іноземні «характеристики» (громадянство, націо­нальність, місце проживання тощо).

Отже, предметом міжнародного приватного права є відно­сини, пов'язані з питаннями цивільних право- та дієздат­ності іноземних фізичних осіб і організацій; відносини за зовнішньоекономічними угодами; відносини, пов'язані з правами авторів на твори, видані за кордоном; відносини щодо трудоправового та соціального статусу осіб, які пере­бувають на території іноземної держави, працювали на такій території тощо.