2.4. Необхідність та зміст бюджетного планування

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетно­му плануванню - діяльності, яка охоплює складання проектів бю­джетів, їхній розгляд і затвердження з метою отримання якісного бюджетного плану.

За економічною сутністю бюджетне планування можна оха­рактеризувати як науково обгрунтований процес визначення обся­гів і джерел формування та напрямків використання централізова­них фондів грошових коштів.

За змістом бюджетне планування - це особлива сфера фі­нансової діяльності, пов'язана з обґрунтуванням певних управлі­нських рішень у сфері економіки щодо фінансового забезпечення запланованих заходів, тобто це специфічна сфера управління.

За формою бюджетне планування є процесом складання, роз­гляду і затвердження основного фінансового плану - державного бюджету.

Перелічені вище визначення мають право на існування за­лежно від визначеної мети наукового аналізу. Спільним для них є об'єкт, мета, суб'єкти, предмет дослідження. Так, об'єкт бюджет­ного планування - це фінансова діяльність держави, пов'язана з виконанням покладених на неї функцій. Мета - складання та зат­вердження державного і місцевих бюджетів, що становлять бю­джетну систему України. Суб'єктами бюджетного планування є органи державної влади та місцевого самоврядування, які беруть безпосередню участь у процесі складання, розгляду і затверджен­ня бюджетів. Предмет бюджетного планування - це грошові від­носини, що виникають у процесі розподілу, а також перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу та безпо­середньо пов'язані з формуванням, використанням централізова­них фондів грошових коштів на всіх рівнях управління.

Особливостями бюджетного планування є те, що держава ви­користовує його для визначення рівня централізації фінансових ресурсів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутріш­нього продукту і національного доходу, методів мобілізації грошо­вих коштів до централізованого фонду, напрямків використання бюджетних коштів відповідно до засад економічної політики дер­жави. Саме за допомогою бюджетного планування можна забез­печити належне функціонування бюджетної системи держави, по­ступове зростання темпів соціально-економічного розвитку, якою таке передбачено соціально-економічною стратегією.

Недооцінка ролі бюджетного планування, як правило, су­проводжується негативними наслідками, зокрема, посиленням податкового тиску, зменшенням рівня економічної активності та скороченням матеріальної бази бюджету у майбутньому, безконт­рольним використанням державних коштів тощо.

3.1. Поняття стану бюджетного фонду та дефіциту бюджету

Бюджет складається з дохідної та видаткової частин і, як й усі інші фінансові плани, має бути збалансованим, тобто обсяг доходів має дорівнювати обсягу видатків. У процесі збалансування бюдже­ту шляхом зіставлення його дохідної та видаткової частин визна­чаються показники стану бюджету, до яких належать: рівновага до­ходів і видатків бюджету (баланс бюджету), бюджетний профіцит (перевищення доходів над видатками бюджету), бюджетний дефі­цит (перевищення видатків над постійними доходами бюджету).

Показник рівноваги доходів і видатків свідчить про збалан­сованість бюджету, тобто про достатність дохідних джерел для фінансування потреб держави у плановому році. Такий стан вва­жається оптимальним, а його досягнення - найважливішим зав­данням бюджетного планування.

Бюджетний профіцит - це перевищення доходів над видат­ками. Бюджет затверджується з профіцитом не з метою отримання надлишку коштів бюджетного фонду, а відповідно до Бюджетного кодексу України винятково для погашення основної суми боргу.

Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких належать податки, збори й обов'язкові платежі, що відпо­відно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бю­джетному році до бюджету зараховані такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним.

Показники дефіциту (як і профіциту) розраховуються при складанні бюджету, записуються окремим рядком у законі про Державний бюджет України на плановий рік, тобто стосуються бюджету як основного фінансового плану. За результатами вико­нання бюджету такі показники розраховуються за спеціальною методикою і відображаються у звітності про виконання бюджету.

Сучасна фінансова наука використовує різні підходи при трактуванні видів бюджетного дефіциту та їхній класифікації. Так, за строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетні дефіцити. Плановий дефіцит слід розуміти як затверджений у за­коні про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету відповідно до основного фінансового плану держави. Звітний бюджетний дефіцит - це фак­тичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимуше­ним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхід­ністю витрачати коштів більше, ніж можна їх мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, економічної кризи, супро­воджується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути не­можливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За напрямками дефіцитного фінансування розмежовують активний і пасивний бюджетні дефіцити. Відмінність між цими видами дефіциту полягає в тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зрос­тання капіталу, а пасивний - підпорядковується законам інфляції.