5.2. Характер і форми взаємовідносин між бюджетами різних рівнів

Формами руху бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин є міжбюджетні трансферти, взаємозаліки та взаєморозрахунки, об'єднання коштів бюджетів.

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між бюджетами всіх рівнів, здійснене відповідно до роз¬поділу повноважень органів державної виконавчої влади та місце¬вого самоврядування.

Способи розмежування доходів між бюджетами у світовій практиці:

1) розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;

2) розщеплення надходжень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;

3) встановлення територіальних надбавок до загальнодержав¬них податків на користь місцевого самоврядування;

4) встановлення територіальних надбавок до місцевих подат¬ків на користь загальнодержавних органів влади.

Проте розмежування доходів, здійснене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає можливості збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та в складі й обсягах видатків бюджетів тери¬торіальних одиниць, які мають об'єктивний характер і спричинені певними особливостями територій.

Причини територіальних відмінностей у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків місцевих бюджетів: різний рівень економічного розвитку господарського комплексу адміністративно-територіальних одиниць і його спеціалізація; різноманітність природно-кліматичних умов; різний екологічний стан територій;

Особливості розташування населених пунктів, зокрема адмі¬ністративних центрів; насиченість шляхами сполучення; кількість населення, його віковий склад; сформована протягом тривалого періоду мережа об'єктів со¬ціальної та побутової інфраструктури, їхній стан. Вплив цих і багатьох інших чинників зумовлює такі наслідки: різний податковий потенціал, який безпосередньо впливає на фор¬мування дохідної бази місцевих бюджетів; різну вартість послуг, що надають місцеві органи влади відповідно до адміністративно-територіальних одиниць; неоднакову потребу в коштах, які спря¬мовуються на підтримку соціально незахищених верств населен¬ня; утримання об'єктів соціально-культурної сфери.

В умовах трансформаційних процесів бюджетної системи України спостерігається збільшення частки видатків місцевих бю¬джетів і зменшення частки доходів місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України. Ситуація, що виникла, свідчить про розбалансованість між доходами і видатками місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України. Таким чином, проблеми наповнення і викорис¬тання коштів місцевих бюджетів вирішуються без урахування еко¬номічних і демократичних закономірностей розвитку. В сучасних умовах місцеві бюджети України поки не вважаються міцною і стабільною основою розвитку підвідомчих територій.

5.3. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення

Збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо здійснити лише шляхом розмежування їхніх доходів і видатків, дося¬гається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільчих процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів "бідним" у фінансовому відношенні територіям або вилу¬чення коштів у відносно "багатих" територій.

Бюджетне регулювання — це надання коштів з державного місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів.

Бюджетне регулювання є системою фінансового забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закрі¬плених законодавчими актами України за бюджетами та бюджет¬ними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повно¬важень. За суттю бюджетне регулювання відображає економічні відносини, пов'язані з територіальним розподілом і перерозподі¬лом бюджетних ресурсів для забезпечення необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку відповідних адміністра¬тивно-територіальних одиниць.

Регулювання міжбюджетних відносин полягає в тому, щоб зна¬йти ефективне поєднання відповідальності за рішення щодо кількості та різноманітності забезпечуваних рівнями виконавчої влади товарів і послуг, що надаються для громадян визначених територій. Такі рі¬шення потрібно закріплювати відповідними бюджетними ресурсами.

Бюджетне регулювання передбачає вирішення таких завдань: досягнення відповідності між видатками і доходами місцевих бюджетів різних видів, тобто їх збалансування; забезпечення рівномірності у надходженні доходів для запо¬бігання перебоїв у фінансуванні видатків; створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території; забезпечення самостійності у використанні додатково одер¬жаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів; перерозподіл бюджетних ресурсів між "багатими" і "бідни¬ми" у фінансовому відношенні територіями; ув'язка обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретни¬ми зусиллями для мобілізації податків і зборів, залучення до¬даткових дохідних джерел; здійснення фінансового вирівнювання.

Бюджетне регулювання проводиться за двома основними на¬прямками.

1. Вертикальне бюджетне регулювання досягається шляхом розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування визначених видатків з метою забезпечення необ¬хідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами дер¬жавної влади та місцевого самоврядування.

2. Горизонтальне бюджетне регулювання здійснюється за допомогою вирівнювання доходів і видатків однотипних видів міс¬цевих бюджетів з метою ліквідації відмінностей у рівнях бюджет¬ної забезпеченості відповідно до бюджетів місцевого самовряду¬вання (міських за категоріями міст, селищних і сільських), тобто фінансове вирівнювання.

Фінансове вирівнювання - це приведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) до га¬рантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні видатків щодо окремих територій. В умовах відсутності розроблених і законодавчо ви¬значених державних соціальних гарантій метою фінансового вирівню¬вання є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку надушу населення до середнього рівня, який сформувався в країні.

Традиційно в бюджетній прак¬тиці України використовуються два методи бюджетного регулювання:

Метод процентних відрахувань від загальнодержавних по¬датків і доходів, який полягає в тому, що частина коштів вищого бюджету передається нижчим для збалансування у вигляді частки доходів на кожне регулююче джерело, при цьому сума і процент відрахувань установлюються від регулюючих доходів, що надхо¬дять на території місцевого бюджету;

Надання фінансової допомоги бюджетам у певній визначе¬ній сумі (бюджетні трансферти), що є безоплатним і безповорот¬ним переданням коштів від одного бюджету до іншого.

Ефективність методу процентних відрахувань можна пояснити тим, що як регулюючі доходи традиційно використовуються такі, які характеризуються: рівномірністю надходження в часі; рівномірністю надходження по території держави; достатньо великими розміра¬ми надходжень; захищеністю від дії економічних та інших чинників, які могли б зумовити коливання в обсягах надходжень.