1.2. Бюджет як економічна категорія'

У фінансовій теорії бюджет розглядають насамперед як еконо¬мічну категорію, намагаючись розкрити сутність цього явища. Будучи об'єктивною економічною категорією, бюджет відображає ту частину розподільчих відносин, яка пов'язана з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

• розподільчий характер.

• носієм бюджетних відносин є гроші, тобто ці відносини мають вартісне вираження;

• кінцевою метою бюджетних відносин є формування і ви¬користання централізованого фонду грошових коштів держави.

Бюджетним відносинам властивий всеохоплюючий характер, вони є багатогранними, масштабними і передбачають такі види розподілу та перерозподілу:

• між окремими суб'єктами господарювання (за допомогою бюджетних відносин держава в одних суб'єктів вилучає частину доходів у процесі оподаткування, а іншим у ході фінансування чи бюджетного кредитування виділяє бюджетні кошти);

• внутрішньогалузевий;

• міжгалузевий;

• між виробничою сферою та сферою послуг;

• між окремими адміністративно-територіальними форму¬ваннями;

• між окремими ланками бюджетної системи;

• між окремими категоріями населення;

• між Україною та іншими державами;

• між Україною та міждержавними фінансовими об'єднаннями тощо.

Серед розмаїття бюджетних відносин можна виокремити такі основні групи грошових відносин:

• між державою та підприємствами, організаціями й устано¬вами державної форми власності;

• між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

• між державою та підприємствами, організаціями й устано¬вами, що перебувають у приватній власності;

• між державою та громадськими організаціями;

• між державою і населенням;

• між Україною та іншими державами і міждержавними ор¬ганізаціями.

Сукупність перелічених вище відносин характеризує бюджет як економічну категорію і має матеріальне відображення в основ¬ному централізованому фонді грошових коштів.

Загалом суб'єктами бюджетних відносин є, з одного боку, держава, з іншого - юридичні та фізичні особи. Об'єкт бюджет¬них відносин - ВВП і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть супроводжуватись одно- або двостороннім рухом коштів. Харак¬тер і масштаби участі держави у розподільчих процесах залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві.

Таким чином, бюджет держави як об'єктивна економічна категорія - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з роз¬поділом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання дер¬жавою її функцій.

1.3. Соціально-еконачічний зміст і значення бюджету

Бюджет на усіх історичних етапах є одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Державний бю¬джет забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансу¬вання держави, використовується для перерозподілу доходів між окремими верствами населення з метою підтримання сприятливо¬го соціального становища, а також активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспіль¬стві. Державний бюджет є тим інструментом, за допомогою якого держава в особі органів влади реалізовує ухвалену національну стратегію свого розвитку.

Економічна природа державного бюджету виявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільні блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя насе¬лення. До таких благ належать оборона країни, національна без¬пека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільчих процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб'єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник части¬ни засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого - держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), які конституцій¬но закріплені за нею. Без необхідного обсягу грошових коштів ці функції забезпечити неможливо. Тому держава організовує пере-розподільчі процеси з метою централізації частини ВВП у відпо¬відному фонді, що за суттю є платою суспільства за виконання дер¬жавою власних функцій.

Призначення державного бюджету полягає в забезпеченні фі¬нансовими ресурсами потреб економічного й соціального розвитку країни шляхом розподілу і перерозподілу валового внутрішньо¬го продукту. Таке забезпечення має певні особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом роз¬витку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямову¬ються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, є елемен¬том регулювання, стимулювання і гарантування соціальної функції держави.

Світовий досвід свідчить, що без належної організації бюджетних відносин оптимальний обсяг бюджету сформувати не¬можливо. В Україні, економіка якої базувалась на командно-адмі¬ністративних методах управління, система бюджетних відносин мала викривлений характер. Це пов'язано з тим, що держава регла¬ментувала зміст бюджетних відносин без урахування інтересів ви¬робника та населення. Такі відносини були пов'язані насамперед із задоволенням інтересів адміністративно-управлінського апарату в умовах функціонування єдиної загальнодержавної власності.

Ринкові трансформації економіки України привели до ви¬никнення різних форм власності та зумовили перегляд характеру і змісту бюджетних відносин. Становлення ринкових відносин спричинило об'єктивні обмеження у здатності формувати доходи держави, оскільки це потребує зростання рівня оподаткування, що сприймається неоднозначно та не завжди отримує суспільну під¬тримку. Змін зазнає також і діяльність держави щодо витрачання бюджетних коштів. Ці зміни виявляються у пошуку оптимального складу та структури бюджетних видатків, застосуванні новітніх підходів до підвищення ефективності бюджетного фінансування.