3.4. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їхня класифікація

Для покриття бюджетного дефіциту, збалансування бюджету та здійснення бажаного обсягу бюджетних видатків при затвер­дженні бюджету встановлюють додаткові джерела фінансових ре­сурсів - джерела фінансування бюджетного дефіциту.

Загалом теоретично можливі три основних варіанти фінансу­вання бюджетного дефіциту: продаж державних активів, державні запозичення та монетизація дефіциту.

Продаж державних активів для покриття дефіциту вва­жається доволі рідкісним явищем. Воно характерне для перехідних економік. Враховуючи обмеженість, цей метод не є універсальним, а разовим.

Державні запозичення є найбільш розповсюдженим методом покриття бюджетного дефіциту, оскільки вони не мають інфляцій­ного характеру. Державні запозичення здійснюються у вигляді зов­нішнього та внутрішнього фінансування.

Зовнішнє фінансування може забезпечуватися на загальних або пільгових умовах. Держави-позичальники найбільш зацікав­лені у пільговому зовнішньому кредитуванні, оскільки завдяки цьому дефіцит не тільки не впливатиме негатив­но на економіку, а й може бути позитивним, якщо фінансування буде пов'язане з продуктивним використанням ресурсів. Загалом зовнішнє фінансування є найменш інфляційним.

Внутрішнє боргове фінансування бюджетного дефіциту час­то розглядають як антиінфляційну альтернативу монетизації. Од­нак за його допомогою загрози інфляції неможливо уникнути, а тільки віддалити. У разі розміщення облігацій державних позик серед населення інфляційна напруга послаблюватиметься. Якщо центральний банк скупить такі облігації, то він зможе розширити власні квазіфіскальні операції, що зумовить зростання інфляцій­ного тиску.

Монетизація дефіциту відбувається при наданні урядові по­зик центральним банком, купівлі центральним банком державних цінних паперів, а також при додатковій емісії грошей. Внаслі­док використання таких джерел розвивається неконтрольована інфляція, знецінюються гроші, відбувається зубожіння населення.

У Бюджетному кодексі визначено підходи до класифікації фінансування бюджету. Класифікація фінансування бюджету здій­снюється за такими ознаками:

1. фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

2. фінансування за типом боргового зобов'язання - за засоба­ми, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Відповідно до Бюджетного кодексу джерелами фінансування бюджету є:

1. кошти від державних (місцевих) внутрішніх і зовнішніх запо­зичень;

2. кошти від приватизації державного майна (в т. ч. інші надхо­дження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) -щодо державного бюджету;

3. повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внас­лідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4. вільний залишок бюджетних коштів.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кош­ти Національного банку України.

3. 5. Методи та шляхи зменшення дефіциту бюджету

У світовій практиці серед найважливіших методів боротьби з хронічними дефіцитами є застосування спеціальних фіскальних та інституційних підходів. Вони містять правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення у сфері фіс­кальної політики щодо величини і розподілу державних видатків і джерел їхнього фінансування (податкового чи боргового). Ці пра­вила набувають форми законодавчих норм, процедур бюджетного процесу і граничних показників.

У різних країнах фіскальні правила мають певні особливості. Всі правила можна об'єднати у групи, серед яких виділяють такі:

1) правила збалансованого бюджету, серед яких головне міс­це посідає "золоте правило" державних фінансів. Воно передбачає збалансованість поточних бюджетних доходів і видатків (застосо­вується у Німеччині, Японії, щодо місцевих бюджетів у США); цик­лічний бюджетний баланс (Нідерланди, Швейцарія); встановлення граничних розмірів частки бюджетного дефіциту у ВВП (країни Європейського товариства);

2. правила запозичень, які стосуються обмежень або заборо­ни використання окремих джерел державних запозичень. Серед цих правил можна виокремити: заборону внутрішніх державних запозичень (використовується у країнах з недостатньо розвинути­ми фінансовими ринками, наприклад, в Індонезії); заборону дер­жавних запозичень у центрального банку (країни ЄС, США, Япо­нія, Канада, Аргентина, Угорщина) або обмеження їхнього розміру у процентах до минулорічних доходів чи видатків уряду (Бразилія, Єгипет, Марокко);

3. боргові та резервні правила, які полягають у встановлен­ні лімітів щодо акумулювання валового (або чистого) державного боргу у процентах до ВВП (країни ЄС), а також пов'язані з форму­ванням спеціальних резервних фондів для запобігання фінансової кризи у несприятливі періоди, коли виникає необхідність підтри­мувати соціальні виплати на фоні зменшення доходів.

Відповідно до Маастрихтського договору для країн ЄС вста­новлено два основних критерії щодо державних фінансів, зокрема, державний борг не має перевищувати 60% ВВП, а бюджетний де­фіцит-3% ВВП.

Для України накладання самообмежень у бюджетній полі­тиці є новим явищем. Бюджетна дисципліна з боку держави є ва­гомим економічним і політичним чинником у досягненні сталого розвитку. Вітчизняне законодавство - Бюджетний кодекс України, закони про Державний бюджет України останніх років - містить окремі положення, які регламентують бюджетну збалансованість і безпосередньо стосуються фінансової дисципліни органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування. До цих положень на­лежать такі:

• ухвалення бюджету з дефіцитом лише у разі наявності об­ґрунтованих джерел фінансування;

• обмеження щодо дефіциту місцевих бюджетів;

• заборона використовувати емісійні кошти НБУ як джерела фі­нансування дефіциту;

• здійснення державних запозичень у межах встановлених гра­ничних розмірів державного боргу.

Одним із тактичних загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом вважається застосуван­ня механізму секвестру видатків бюджету. Необхідність секвестру видатків пов'язана, з одного боку, із невиконанням планів мобілі­зації доходів і суттєвим зменшенням надходжень дохідних джерел бюджету, а з іншого - перевищенням граничного рівня дефіциту. Секвестр бюджету полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків за всіма статтями бюджету протягом часу, який залишив­ся до закінчення поточного бюджетного року. Не підлягають сек­вестру захищені статті бюджету, перелік яких в Україні затверджує Верховна Рада у законі про Державний бюджет України на поточ­ний бюджетний рік.