10.2 Видатки бюджету на управління

Фінансування видатків на державне управління здійснюється за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів. Зокрема, із Державного бюджету України фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої та судової влади, утримання Президента України та його апарату фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби з бюджету АРК утримують органи влади і управління АРК. З обласних, районних і бюджетів місцевого самоврядування здійснюють видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

До складу видатків на державне управління належать такі :

- на функціонування законодавчої влади(апарату Верховної Ради України,забезпечення діяльності народних депутатів України)

- на функціонування виконавчої влади(апарату Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування)

- на утримання Президента України та його апарату

- на утримання фінансових та фіскальних органів(державної податкової адміністрації, місцевих державних податкових органів та інших)

- на загальне планування і статистичні служби(проведення статистичних досліджень та переписів, ведення записів щодо сімейних бюджетів)

- інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення ординів, медалей, документів до них)

- на утримання судової влади(Конституційного суду України, Верховного суду України, обласних судів та районних)

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюються у формі складання індивідуальних та зведених кошторисів. З кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їхні структурні підрозділи.

Планування витрат на утримання органів державного управління відповідно до груп видатків за економічною класифікацією здійснюється у такому самому порядку як і в інших бюджетних установах.

Найбільшу питому вагу у складі видатків на державне управління становлять кошти на оплату праці(близько 75%). Працівники органів державного управління мають статус державних службовців, тому оплата їхньої праці здійснюється згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.93, відповідно до якого заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інші надбавки.

Показник обсягу видатків бюджету АРК на утримання органів управління обчислюється за обсягом видатків місцевих бюджетів в Україні. Загалом на утримання органів управління у плановому бюджетному періоді, а також обсягом видатків бюджету АРК на утримання органів управління, в т.ч. Міністерства фінансів АРК у загальному обсязі видатків на цю мету з урахуванням введення додаткового корегуючого коефіцієнта для бюджетів міст республіканського АРК обласного значення і видатків на отримання додаткової чисельності працівників сільських, селишних, міських рад.

11.1. Державний борг як наслідок існування державного кредиту

Основним беземісійним методом покриття бюджетного дефі¬циту є залучення державою кредитних ресурсів.

Призначення державного кредиту виявляється в тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресур¬сів. У разі дефіцитності державного бюджету додатково одержані фінансові ресурси спрямовують на покриття різниці між бюджет¬ними видатками і доходами. При позитивному бюджетному сальдо одержані за допомогою державного кредиту кошти прямо викорис¬товуються для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фі¬нансових можливостей держави, може стати важливим чинником пришвидшення соціально-економічного розвитку країни.

Загалом державний кредит відображає засновані на взаємних інтересах і зобов'язаннях боржників та кредиторів відносини, од¬ним з учасників яких є держава, з приводу надання у користування тимчасово вільних коштів на умовах строковості, поверненості, платності та забезпеченості. Держава як суб'єкт кредитних відно¬син може бути в ролі позичальника коштів, кредитора або гаранта.

Кредитні відносини, в яких держава є позичальником, суттєво відрізняються від тих, в яких вона кредитор чи гарант повернення кредитів, за цілями, методами і соціально-економічними наслідка¬ми

Державний борг як наслідок кредитних відносин за участю держави формується у разі, коли держава є позичальником або гарантом повернення кредиту. При цьому, згідно із загальноприй¬нятою у світі методологією, гарантії оплати боргів підприємств, а також інші умовні зобов'язання не враховуються при обчисленні загальної суми державного боргу до того моменту, поки державні органи не вимушені розпочати виплати з метою погашення такого боргу, тобто якщо безпосередній позичальник не виконав вчасно власні кредитні зобов'язання.

Використання державою у фінансовій політиці залучення ко¬штів на кредитній основі зумовлює утворення державного боргу і необхідність формування ефективної системи управління ним.

Проблема державного боргу набула особливої актуальнос¬ті у другій половині XX ст., коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання власних функцій і почали застосовувати боргову політику, активно здійснюючи запозичення на внутрішньому та зовнішньому рин¬ках. Державний борг нині є об'єктивно зумовленим явищем для країн з ринковою економікою.

Державний борг за економічною суттю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидента¬ми та нерезидентами) щодо перерозподілу частини вартості вало¬вого внутрішнього продукту /або світового продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Інакше кажучи, державний борг можна визначити як суму прямих договірних зобов'язань органів державного управління пе¬ред економічними суб'єктами інших секторів економіки (резиден¬тами) і зарубіжними кредиторами.

Державний борг виникає внаслідок здійснення державою запозичень у грошовій формі, випуску облігаційних боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, без¬готівкового випуску боргових зобов'язань.

Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Величи¬на боргу характеризує становище економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Згідно з Бюджетним кодексом України загальний обсяг дер¬жавного боргу (прямого) та гарантованого державою боргу на кі¬нець бюджетного періоду не може перевищувати 60% від річного номінального обсягу ВВП України. Щорічно за Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" встановлю¬ється граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державно¬го боргу. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів зобов'язаний вжити термінових заходів для зменшення суми державного боргу до 60% і нижче.