17. Притягнення особи як обвинуваченого: поняття, значення, підстави та порядок притягнення.

Винесення постанови про притягнення як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого виноситься тоді, коли зібрано достатньо доказів, що викривають певну особу у вчинені злочину. Притягнення особи як обвинуваченого складається з трьох дій: 1) винесення постанови про притягнення як обвинуваченого; 2) пред'явлення обвинувачення; 3) допиту обвинуваченого.

Справа буде розглядатися у суді тільки за тим обвинуваченням, яке пред'явлено особі.

Притягнення особи як обвинуваченого не є закінченням слідства і не є остаточним висновком у справі. Це обвинувачення має бути перевірено слідчим і в подальшому в суді.

Структура постанови про притягнення як обвинуваченого:

1. місце і час складання;

2. прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала постанову,

3. прізвище, ім'я, по батькові особи, що притягується як обвинувачений.

4. злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа.

У постанові фактичні обставини мають бути викладені чітко і ясно. Копія постанови негайно направляється прокурору. З моменту винесення такої постанови до обвинуваченого можна вживати заходи процесуального примусу. Якщо є кілька обвинувачених у справі, тоді щодо кожного обвинуваченого має бути складена окрема постанова.

Пред'явлення обвинувачення. Особа вважається обвинуваченою з моменту винесення постанови при притягнення її як обвинуваченої, однак цю постанову одразу ж необхідно пред'явити цій особі. Для цього особу викликають за допомогою надіслання повістки або по телефону. Особи, яким не виповнилось 16 років, викликаються через своїх батьків або опікунів. Постанова має бути пред'явлена особі протягом двох днів після її винесення.

Упевнившись в особі обвинуваченого, слідчий оголошує постанову, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення, це засвідчується підписом обвинуваченого на постанові. Якщо він відмовляється підписати постанову, то про це робиться відмітка і сповіщається прокурор.

Обвинувачений має такі права:

1) знати, у чому його обвинувачують: це право гарантується тим, що слідчий зобов'язаний пред'явити обвинуваченому постанову про притягнення до кримінальної відповідальності не пізніше 48 годин із моменту її затвердження (ст. 133 КПК); 2) давати пояснення з пред'явленого обвинувачення; 3) при складанні протоколу має право вносити поправки і доповнення; 4) знайомитися з матеріалами справи після розслідування; 5) мати захисника; 6) заявляти відводи; 7) подавити скарги на рішення судді, прокурора, слідчого.

У справах, в яких обвинуваченими є неповнолітні особи або особи з фізичними (сліпі, глухі, німі) чи з психічними вадами, участь адвоката обов'язкова на всіх стадіях процесу. Тому при пред'явленні такій особі обвинувачення обов'язково має бути присутній адвокат. При допитах цих осіб можуть бути присутні і їх батьки, опікуни, піклувальники, які мають такі права: 1) бути присутніми на допитах; 2)подавати зауваження; 3) задавати питання обвинуваченому (з дозволу слідчого).

18. Порушення кримінальної справи: поняття, підстави, проблемні аспекти.

Порушення кримінальної справи – це перша стадія процесу. їїсуть полягає в тому, що правоохоронні органи, встановивши,що в події, яка стала їм відомою, наявні ознаки злочину, приймають рішення розпочати кримінальну справу.

Значення цієї стадії полягає в тому, що своєчасно порушена кримінальна справа сприяє зміцненню правопорядку, виховує у громадян повагу до закону.

Органи та особи, які мають право порушити кримінальну справу: 1) слідчі; 2) прокурори; 3) начальники слідчихвідділів і управлінь; 4) органи дізнання; 5) судді.

(ст. 94 КПК).Приводи – це встановлені законом джерела, з яких правоохоронним органам стає відомо про злочин. Такими приводами є :

1. заяви або повідомлення фізичних і юридичних осіб. Вони можуть бути як усними, так і письмовими. У випадку подачіусної заяви складається протокол усної заяви. Протокол підписується особами, яка подала заяву і яка оформила протокол;

2.повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місцівчинення злочину або з поличним;

3.явка з повинною – це особисте, добровільне письмовечи усне повідомлення заявником правоохоронним органампро злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушенняпроти нього кримінальної справи;

4.повідомлення, опубліковані в пресі;

5.безпосереднє виявлення правоохоронними органамиознак злочину.

Підстави – це достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

При наявності приводів і підстав, зазначених вище, і після їх перевірки слідчий, орган дізнання, прокурор або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справа має бути порушено стосовно цієї особи.

Після порушення справи:

1. прокурор направляє справу для провадження досудо-вого слідства або дізнання;

2. слідчий починає досудове слідство, а орган дізнанняпочинає дізнання;

3. суд справу про злочин, зазначений у частині першій ст.27 КПК, призначає до розгляду.

При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації (ст.ст. 98, 99 КПК).

19. Закриття кримінальної справи слідчим: підстави та процесуальний порядок.