- •Кримінально-процесуальне право і криміналістика
- •Процесуальна форма і процесуальні гарантії: поняття, значення, проблемні питання.
- •Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у кримінальному процесі України.
- •Виїмка: поняття, мета, підстави та порядок проведення.
- •Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист: поняття, зміст, проблемні питання.
- •Особливості взаємодії слідчого та оперативно-розшукових органів в процесі досудового слідства.
- •Допустимість доказів у кримінальному процесі України: поняття, проблемні питання.
- •Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів.
- •Планування розслідування.
- •Класифікація доказів та їх джерел у кримінальному процесі України.
- •Місце криміналістики в системі правових наук.
- •Тактичні прийоми як засіб розв’язання завдань у сфері судочинства: поняття та види.
- •1) За видом процесуальної дії
- •Притягнення особи як обвинуваченого: поняття, значення, підстави та порядок притягнення.
- •Справа закривається в таких випадках:
- •Поняття тактичної операції та її роль в розкритті злочинів.
- •Зупинення досудового слідства: поняття, підстави та порядок прийняття рішень.
- •Законність та проблеми її забезпечення у монографії о.Р. Михайленка «Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан».-к.: Юрінком Інтер, 1999.
- •Принцип вільної оцінки доказів у кримінальному процесі України: поняття, значення, зміст, проблемні питання.
- •Особливості огляду місця події при розслідуванні шляхово-транспортних пригод.
- •Криміналістична техніка як розділ криміналістики: поняття, структура, завдання.
- •Завдання криміналістичної техніки:
- •Поняття та види підробки документів.
- •Криміналістичне слідознавство: поняття та зміст.
- •Мета і способи застосування криміналістичної техніки.
- •Призначення експертиз при розслідуванні пожеж.
- •Тактичні прийоми огляду приміщення.
- •Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вбивств.
- •Особливості пред’явлення для впізнання за функціональними ознаками.
- •Попередній розгляд справи суддею: поняття, значення, зміст.
- •Поняття і значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •Методика розслідування окремих видів злочинів: поняття, структура, види.
- •Принцип з’ясування істини у кримінальному процесі України: поняття, значення, зміст.
- •Огляд місця події: поняття, завдання, процесуальні і тактичні особливості організації та проведення.
- •Вирок суду: поняття, значення, види. Законність і обґрунтованість вироку.
- •Касаційне провадження у кримінальному процесі України: поняття, завдання, значення.
- •Судове слідство: поняття, значення, зміст, проблемні питання.
- •Обвинувачений: поняття, права та обов’язки.
- •Апеляційне провадження у кримінальному процесі України: поняття, завдання, значення, проблемні питання.
- •Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в апеляційному і касаційному провадженні: поняття, види.
- •Криміналістичне дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування.
- •Поняття та структурні елементи криміналістичної характеристики злочинів.
- •Обов'язки позивача:
- •Експертизи у справах про дорожньо-транспортні пригоди.
- •Загальна характеристика слідів знарядь злому та інструментів.
- •Криміналістична ідентифікація: поняття, види, суб’єкти, об’єкти.
- •Поняття і межа психологічного впливу на допитуваного.
- •Поняття та класифікація слідів у криміналістиці.
- •Особливості початкового етапу розслідування квартирних крадіжок.
- •Захисник у кримінальному процесі України: проблемні питання поняття та правового статусу.
- •Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді: підстави, порядок.
- •Поняття та класифікація слідів у криміналістиці.
Криміналістична ідентифікація: поняття, види, суб’єкти, об’єкти.
Криміналістична ідентифікація — це процес встановлення індивідуальної тотожності об’єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи.
На даний час загальновизнаним є те, що об’єктами ідентифікації в криміналістиці можуть бути речі, тварини, особи. Об’єктами ідентифікації вони стають, коли потрапляють в орбіту судового процесу, а встановлення тотожності набуває істотного значення для справи.
Предмети (речі). Завдання встановлення тотожності предметів може виникнути при розслідуванні різних злочинів. Неможливо дати вичерпний перелік предметів, щодо яких виникне потреба встановлення тотожності. За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо.
Тварини. Встановлення тотожності тварин набуває значення, коли тварина була використана злочинцем для вивозу викрадених цінностей і на місці події були виявлені сліди лап або коли тварина була предметом розкрадання тощо.
Особи. Об’єктом ідентифікації може бути особа людини або труп. У слідчій практиці найчастіше зустрічаються випадки ідентифікації особи обвинуваченого, потерпілого, жертви злочину (невпізнаного трупа) та ін.
У криміналістиці розрізняють такі типи (випадки) ідентифікації:
а) встановлення тотожності об’єкта за ознаками, відображеними у пам’яті людини;
б) встановлення тотожності за описом;
в) встановлення тотожності за фотозображенням;
г) встановлення тотожності за слідами, які відображають ознаки зовнішньої будови та інших речових проявів;
ґ) встановлення тотожності цілого за частиною.
Необхідно розрізняти індивідуальну ідентифікацію (ідентифікацію у вузькому розумінні) та встановлення групової належності (групову ідентифікацію).
При індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, тобто те, що даний об’єкт є саме тим, що спостерігався раніше або залишив сліди. При встановленні групової належності з’ясовується лише те, що об’єкт належить до певної групи (роду, виду, марки, системи тощо). Тобто при індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, а при встановленні групової належності — подібність (віднесення об’єкта, що залишив сліди, до групи, роду, виду об’єктів).
При ідентифікації є два види об’єктів: ідентифіковані (відображувані) та ідентифікуючі (відображуючі). Ідентифікованим називається об’єкт, встановлення тотожності якого є завданням даного дослідження. Ідентифікуючими називаються об’єкти, за допомогою яких встановлюють тотожність чи групову належність.
Поняття і межа психологічного впливу на допитуваного.
Допит - це слідча дія, спрямована на отримання та перевірку інформації стосовно обставин, які мають значення для встановлення істини у справі.
Психологічний контакт слідчого з допитуваною особою - це осібний, безпосередній зв'язок слідчого і допитуваного, коли останній добровільно надає слідчому інформацію, яка має значення для кримінальної справи про злочин.
Слідчому потрібно вміти налаштувати до себе допитуваного. Тут важливо проявляти зацікавленість долею підозрюваного, обвинуваченого. Слідчий не повинен бути формальним, байдужим (флегматичним), сухим до долі особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. З іншого боку, слідчому не належить емоційно, з обуренням приймати інформацію від допитуваного як підтримку його позиції, тобто, засуджуючи дії когось. Виважена, справедлива, спокійна, правдива поведінка слідчого, навіть якоюсь мірою співчутлива, сприятиме тому, що допитуваний перейметься почуттям довіри, пошани, поваги до супротивника.
Завдання слідчого - уміти впливати на допитуваного:
по-перше, слідчий має впливати на допитуваного, умовити його давати правдиві показання;
по-друге, слідчий має право застосувати емоціогенні подразники (фотографії), методи психологічного, "побутового" гіпнотичного впливу, знову ж таки - в межах законності.
Межу психологічного впливу слідчий не повинен переходити. Психологічний вплив слідчого на допитуваного має бути правомірним і не переростати в насильство. Це означає, що тактичні прийоми слідчого мають бути гнучкими, хисткими, але вони не повинні сковувати, паралізувати волю допитуваного. Залежно від ситуації слідчий має вибирати певні прийоми допиту.
Отже, психічний вплив у процесі досудового слідства - це особлива діяльність слідчого, який має професійні знання і вміння та виконує свої функціональні обов'язки відповідно до норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України, іншого законодавства та наукових знань щодо розкриття і розслідування злочинів, застосовуючи психологічну силу до учасників та суб'єктів криміналістичної діяльності. Слідчий може застосовувати також щодо допитуваного психолого-криміналістичний вплив. Психолого-криміналістичний вплив - це оперативний чи процесуальний візуальний показ учасникові криміналістичної діяльності об'єктів - слідів злочину, інших речових доказів, предметів криміналістичної техніки в ході проведення слідчої дії, які позитивно діють на відповідних осіб, зумовлюючи об'єктивність, правдивість, чим сприяють швидкому і повному розкриттю та розслідуванню злочину.
Криміналістичні особливості фіксації ходу і результатів слідчих дій.
Протоколи, звукозапис, відеозапис, кінозйомка. Ст.85, 85-1, 85-2.
Взяття під варту як запобіжний захід: поняття, підстави та порядок обрання, строки.
Взяття під варту (ст. 155, 156 КПК) – це найсуворіший запобіжний захід. Він застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки (як виняток можливий і менший строк). Місце арешту: слідчий ізолятор, тюрма чи КПЗ (але не більше 10 днів, далі обвинувачений має бути переведений в слідчий ізолятор). Загальний строк тримання під вартою становить 2 місяці. Він може бути продовжений:
а) до 4 місяців – за поданням слідчого погодженим з прокурором, або самим прокурором – суддею місцевого суду;
б) до 9 місяців – за поданням слідчого за погодженням з прокурором області або самим прокурором – суддею апеляційного суду;
в) до 18 місяців – за поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України або його заступниками абосамим цим прокурором – суддею Верховного Суду України.
Строки тримання під вартою закінчуються в день надходження справи до суду. Ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи в строк тримання під вартою не включається. У разі відкликання справи з суду прокурором перебіг строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора. При поверненні справи на дослідування строк тримання під вартою – 2 місяці.
Начальник слідчого ізолятора зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти, якщо постанова судді про продовження строку тримання під вартою не надійшла, а строк тримання закінчився.
Цей запобіжний захід оформлюється постановою судді або ухвалою суду мінімум у чотирьох примірниках: перший залишається в матеріалах справи, другий передається суду, третій надсилається у слідчий ізолятор, четвертий прокурору який здійснює нагляд за справою. Виконується органом, який обрав такий запобіжний захід або органом внутрішніх справ.
Якщо у заарештованого є неповнолітні діти, то слідчий зобов'язаний внести подання до служби у справах неповнолітніх про влаштування дітей до дитячої установи. Про вжиті заходи слідчий повідомляє прокурора і заарештованого. Також вживаються заходи по охороні майна заарештованого.
Про арешт і місце перебування обвинуваченого слідчий має повідомити родичів затриманого і за місцем його роботи. Побачення з заарештованим надає той слідчий, суддя чи прокурор, у якого знаходиться справа. Тривалість побачення – до двох годин один раз на місяць.