46. Касаційне провадження у кримінальному процесі України: поняття, завдання, значення.

Касаційне провадження – це стадія кримінального процесу, в якій судвищого рівня перевіряє за касаційними скаргами і поданнямисудові рішення апеляційних судів, а також вироки місцевихсудів і ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків.

Касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Тут діє принцип reformation in pejus (недопустимість повороту до гіршого). Попереднє судове рішення може бути скасоване у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш тяжке покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор, подав скаргу потерпілий чи його представник.

Значення цієї стадії в тому, що вона є гарантією забезпечення законності і охорони прав особи; виправлення судових помилок; забезпечення однакового і правильного застосування законів; сприяння досягненню мети правосуддя.

47. Судове слідство: поняття, значення, зміст, проблемні питання.

Осн. частина суд. розгляду справи, сутність якої полягає у дослідженні судом за участю сторін усіх обставин справи. Відбувається на засадах усності й безпосередності, процес, рівності й змагальності сторін при забезпеченні свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. Під час здійснення С. с. ведеться протокол, який може виконуватися тех. засобами з обов'язковим дотриманням вимог гласності й забезпеченням процесуальних гарантій учасникам суд. розгляду. Серед поширених нині у світі форм С. с. виділяються дві: французька і англійська. За франц. моделлю С. с. починається з оголошення обвинувачення, після чого за активної участі суду (головуючого у справі) разом досліджуються і обвинувальні, й захисні докази; С. с. відділене від дебатів судових та останнього слова підсудного. у Великобританії історично сформувався ін. порядок С. с: суддя стежить виключно за дотриманням процедури, а основну роль у дослідженні доказів виконують сторони. Так, С. с. починається з виступу обвинувача, в якому проголошується обвинувачення та пропонується послідовність його доказування, після чого досліджуються тільки обвинувальні докази. Наст, частину С. с. становить виступ захисника з посиланням на захисні докази і наданням їх суду. Право ост. виступу належить обвинувачеві. Отже, здійснюється роздільне дослідження обвинувальних та захисних доказів без відокремлення процедури дебатів. Франц. форма в різних модифікаціях набула поширення у країнах Європи, а англійська — у США, Австралії, Новій Зеландії та ін.

С. с. є однією з форм слідства у кримінальній справі. Від досудового слідства відрізняється насамперед тим, що має встановити повну достовірність вини підсудного, тоді як досуд. слідство спрямоване тільки на встановлення ймовірної вини тією мірою, якої достатньо для віддання обвинуваченого до суду. Відповідно до КПК України С. с. починається з читання обвинувального висновку прокурором або скарги потерпілим (чи його представником), якщо досуд. слідство чи дізнання у справі не проводилося (ст. 297). Після цього обов'язковими є роз'яснення підсудному суті обвинувачення та визначення обсягу і порядку дослідження доказів. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються постановою судді чи ухвалою суду з урахуванням думки учасників процесу. Судом може бути визнана недоцільність дослідження тих факт, обставин, які ніким не оспорюються. У такому разі згода учасників суд. розгляду щодо обмеження обсягу дослідження доказів означає втрату ними права на апеляцію у цій частині (ст. 299).

Обов'язковим для С. с. є допит підсудного, якщо тільки останній не відмовиться від дачі показань (ст. 299, 300). Закон передбачає низку особливостей проведення цієї слідчої дії, у т. ч. можливість завершення С. с. та безпосереднього переходу до суд. дебатів, якщо підсудний під час допиту визнає свою вину і погодиться з ін. учасниками суд. розгляду щодо недоцільності дослідження факт, обставин справи (ст. ЗОЇ1)-У ході С. с. головуючий, судді, обвинувач, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, захисник допитують підсудних і свідків, суд заслуховує висновок експерта, оглядає речові докази, оголошує протоколи та ін. док-ти у встановленому процес, законом порядку. Кожна слідча дія має самост. регламентацію, зокрема: свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних; потерпілий допитується перед свідками; якщо призначається експертиза в суді, питання експертові формулюються учасниками процесу письмово тощо.

За заг. правилом С. с. відбувається безперервно, крім часу на відпочинок, але в разі наявності закон, підстав суд може відкласти або зупинити провадження. Зокрема, відкладення засідання можливе, якщо органу розслідування надається суд. доручення стосовно виконання певних слідчих дій з метою перевірки і уточнення дослідження доказів у ході С. с. (ст. 315і).

С. с. проводиться тільки у межах пред'явленого підсудному обвинувачення, але закон передбачає можливість зміни обвинувачення і під час С. с, обумовлюючи дані дії відповід. процес, гарантіями (ст. 275—277). С. с. має визначальне значення для формування внутр. переконання суддів з усіх питань, які підлягають вирішенню у справі. Учасники суд. дебатів мають право посилатися тільки на мат-ли С. с. Суд може обґрунтовувати вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. С. с. закінчується після розгляду всіх доказів та виконання всіх необхід. слідчих дій. С. с. може бути відновлене, якщо під час суд. дебатів виникне потреба подати нові докази або в ост. слові підсудний повідомить про нові обставини, котрі мають істотне значення для справи, або коли під час обговорення у нарадчій кімнаті питань, які підлягають вирішенню до постановлення вироку, суд визначить за необхідне з'ясувати певні обставини, що мають значення у справі.