71. Особливості початкового етапу розслідування квартирних крадіжок.

Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:

а) щодо події злочину:— крадіжка дійсно мала місце;— крадіжки фактично не було, а заявник помиляється стосовно події злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою приховання факту загублення чи розтрати довірених власнику приміщення документів, коштовностей, зброї тощо;

б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена:— однією особою чи злодійською групою;— особою з числа родичів потерпілого;— особою, обізнаною про місця знаходження викраденого;— особою, яка має певні навички;— особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в його квартирі з іншого приводу;

в) щодо місць можливого перебування злочинця: квартири; заміські дачі родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.;

г) щодо місць знаходження викраденого майна:— сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів;— здано в комісійні крамниці, ломбарди;— реалізовано;— вивезено за межі даного населеного пункту;— відправлено поштовою посилкою та ін.

72. Захисник у кримінальному процесі України: проблемні питання поняття та правового статусу.

Захисником можуть бути особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Як захисники допускаються і близькі родичі обвинуваченого, але лише під час судового розгляду справи (ст. 44 КПК).

Права захисника: 1. Одержати побачення з обвинуваченим. 2. Знайомитися з матеріалами справи, робити виписки. 3.

Подавати докази. 4. Заявляти клопотання, відводи. 5. Брати участь у судовому розгляді справи. 6. Подавати скарги на дії судді, прокурора слідчого. 7. З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні слідчих дій. 8. Та інші.

Обов'язки захисника: 1. Не порушувати порядку судового розгляду справи. 2. Сумлінно виконувати свої обов'язки. 3. Дотримуватися присяги. 4. Та інші.

Ст.45 Обов'язкова участь захисника

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

73. Закінчення досудового слідства, складання обвинувального висновку: підстави, процесуальний порядок.

Закінчення досудового слідства. Слідство може закінчуватися в трьох формах:

а) складанням обвинувального висновку і направленням справи до суду;

б) закриттям справи;

в) направленням справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).

Коли слідчий закінчує слідство, він повідомляє про це потерпілого, позивача, відповідача або їх представників, роз'яснює їх право на ознайомлення з матеріалами справи. Про ознайомлення з матеріалами справи складається протокол. При . ознайомленні вони мають право заявляти клопотання. Про відмову у таких клопотаннях складається мотивована постанова. При ознайомленні із матеріалами справи можна робити виписки. Якщо обвинувачених декілька, то справа для ознайомлення надається кожному з них. При необхідності для ознайомлення із справою запрошується перекладач.

Обвинувальний висновок – це процесуальний акт, в якому підводяться підсумки досудового слідства на основі оцінки зібраних по справі доказів.

В обвинувальному висновку слідчий викладає результати проведеного слідства, формулює обвинувачення, яке підтверджує матеріалами слідства. Обвинувальний висновок – це головний документ слідства. За своєю природою – це акт обвинувальної влади. Цей висновок виходить від обвинувача і виражає тезу, яку обвинувач доказує, на визнанні правильності якої він наполягає.

Складається обвинувальний висновок слідчим, але свою юридичну силу він отримує після затвердження прокурором. Значення обвинувального висновку полягає в наступному, він:

1. визначає обсяг і рамки майбутнього судового розгляду як щодо осіб, так і щодо пред'явленого обвинувачення;

2. є умовою, необхідною для того, аби обвинувачений мігпобудувати свій захист на суді;

3. має значення систематизованого зведення матеріалів слідства.

Обвинувальний висновок має бути вручений обвинуваченому за три дні до судового розгляду. Обвинувальний висновок оголошується в суді із самого початку. За згодою сторін прокурор може зачитати лише резолютивну частину обвинувального висновку.

Обвинувальний висновок складається з двох частин: описової і резолютивної.

Описова частина обвинувального висновку складається з шести елементів:

1. вказівки на приводи і підстави до порушення кримінальної справи;

2. викладу фактичних обставин справи (місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, відомості про потерпілого);

3. приведення доказів по справі. Кожне твердженняслідчого повинно бути підтверджене посиланням на докази. Підтвердження робиться шляхом посилання на матеріалисправи зі вказівкою на конкретну сторінку і що саме потрібнознайти на цій сторінці;

4. даних про особу обвинуваченого (дані про судимість,про поведінку на роботі та вдома, інші відомості, які можутьвплинути на міру покарання);

5. приведення пояснень обвинуваченого. Вказується,визнав себе винним чи ні, чим пояснює свої дії, які заперечення висуває, які докази подав;

6. вказівки на обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Резолютивна частина обвинувального висновку складається з трьох елементів: а) анкетних даних обвинуваченого; б) формулювання обвинувачення; в) юридичної кваліфікації злочину.

Для того, щоб обвинувальний висновок отримав юридичну силу, він має бути затверджений прокурором.

Прокурор, отримавши матеріали від слідчого, зобов'язаний перевірити цю справу.

Прокурору дається п'ять днів на перевірку обвинувального висновку. Після цього він може прийняти такі рішення:

а) затвердити висновок або скласти свій висновок;

б) повернути справу слідчому на дослідування;

в) закривати справу.

Прокурор має право: вносити зміни до обвинувального висновку, може змінити запобіжний захід. Затвердивши обвинувальний висновок, прокурор направляє справу в суд, повідомляє чи буде підтримувати обвинувачення в суді, повідомляє обвинуваченому, що справу направлено суд.