68. Поняття та класифікація слідів у криміналістиці.

Вчинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину. Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елементів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами).

У широкому розумінні, слід — це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо); зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок).

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є головним предметом вивчення у трасології.У трасології сліди класифікуються за різними підставами.

Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів.

Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні. Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах — за довжиною, шириною і глибиною. Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті. Поверхневі сліди поділяють: 1. Сліди нашарування - формуються внаслідок накладення на слідосприй-маючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.). 2. Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутво-рюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжепофарбованій поверхні). Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення. Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), котрий наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на ґрунті. Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо. Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта: Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною. Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви). Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.

69. Показання підозрюваного як джерело доказів у кримінальному процесі України: поняття, предмет, значення.

Показання підозрюваного. Підозрюваний дає показання з приводу обставин затримання або застосування запобіжних заходів. Дача показань – це його право, а не обов'язок. Відмова від дачі показань не може вважатися доказом вини.

Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

70. Криміналістична характеристика організованої злочинності.

Криміналістичною характеристикою називається система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів даного виду, що відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові і перевірці слідчих версій у розслідуванні конкретних злочинів.

Організована злочинність - це складні кримінальні види діяльності, здійснювані в широких масштабах організаціями й іншими групами, що мають внутрішню структуру, що одержують фінансовий прибуток і забирають владу шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг.

Для злочинності характерні певні властивості, функції. Ці функції можуть полягати в спеціалізації діяльності злочинних співтовариств за такими напрямками:

1) розвідка і підготовка вчинення конкретних злочинних акцій, підшукування потенційних потерпілих, з'ясування їхнього матеріального становища;

2) планування кримінальної діяльності організації;

3) реалізація планів вчинення конкретних злочинів;

4) збереження, приховання, реалізація майна, набутого в результаті злочинної діяльності, «відмивання» і легалізація злочинних доходів;

5) забезпечення співтовариства чи організації транспортом і засобами зв'язку, зброєю і боєприпасами;

6) фінансування, збір і розподіл коштів на надання допомоги родинам учасників, арештованих і потерпілих у результаті злочинної діяльності, зіткнень з конкуруючими групами;

7) підтримка загальної каси;

8) забезпечення справжніми чи підробленими документами, атрибутикою правоохоронних і контролюючих органів;

9) організація власної служби безпеки (розвідки, контррозвідки);

10) організація і підтримка каналів для переходу на нелегальне становище учасників співтовариства чи організації, забезпечення для них умов продовження злочинної діяльності;

11) представництво інтересів злочинного об'єднання у владних структурах, розв'язання суперечок з іншими кримінальними організаціями;

12) захист від конкуруючих угруповань і боротьба за перерозподіл сфер впливу;

13) забезпечення систематичного впливу на прийняття рішень органами місцевого самоврядування, державної влади і управління.

Умовно в діяльності організованої злочинної групи можна виділити такі рольові функції:

1) Наявність постійного «професійного ядра» у злочинному угрупованні;

2) Основна маса її учасників не зв'язана рамками формалізованих організаційних структур;

3) Між учасниками злочинного угруповання підтримуються зв'язки на зразок начальник - підлеглий;

4) Для деяких з них участь у злочинному угрупованні (особливо характерні корумповані зв'язки) може здійснюватися на основі взаємовигідних умов.

Деякі злочинні угруповання відрізняються не тільки великою чисельністю, але і широким спектром злочинної діяльності, великою географією вчинення злочинів.

Відповідно до криміналістичної характеристики злочинів, учинених міжнародними злочинними утвореннями, взаємодія між правоохоронними органами різних держав світу повинна бути спрямована на встановлення всіх елементів криміналістичної характеристики вчиненого злочину:

- приблизної чисельності злочинного співтовариства чи злочинної організації;

- структури злочинного угруповання;

- лідерів злочинного утворення;

- ролі кожного члена в злочинній ієрархії;

- даних, що характеризують особистість лідерів і їхнього поводження;

- способу життя і можливих зв'язків всіх членів групи;

- базової спрямованості злочинної діяльності утворення;

- сфери кримінальної діяльності і розподілу регіонів та напрямків впливу;

- схильності окремих членів до побічної злочинної діяльності і можливості вчинення ними конкретних злочинів;

- корумпованість зв'язків злочинного формування.