- •Кримінально-процесуальне право і криміналістика
- •Процесуальна форма і процесуальні гарантії: поняття, значення, проблемні питання.
- •Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у кримінальному процесі України.
- •Виїмка: поняття, мета, підстави та порядок проведення.
- •Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист: поняття, зміст, проблемні питання.
- •Особливості взаємодії слідчого та оперативно-розшукових органів в процесі досудового слідства.
- •Допустимість доказів у кримінальному процесі України: поняття, проблемні питання.
- •Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів.
- •Планування розслідування.
- •Класифікація доказів та їх джерел у кримінальному процесі України.
- •Місце криміналістики в системі правових наук.
- •Тактичні прийоми як засіб розв’язання завдань у сфері судочинства: поняття та види.
- •1) За видом процесуальної дії
- •Притягнення особи як обвинуваченого: поняття, значення, підстави та порядок притягнення.
- •Справа закривається в таких випадках:
- •Поняття тактичної операції та її роль в розкритті злочинів.
- •Зупинення досудового слідства: поняття, підстави та порядок прийняття рішень.
- •Законність та проблеми її забезпечення у монографії о.Р. Михайленка «Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан».-к.: Юрінком Інтер, 1999.
- •Принцип вільної оцінки доказів у кримінальному процесі України: поняття, значення, зміст, проблемні питання.
- •Особливості огляду місця події при розслідуванні шляхово-транспортних пригод.
- •Криміналістична техніка як розділ криміналістики: поняття, структура, завдання.
- •Завдання криміналістичної техніки:
- •Поняття та види підробки документів.
- •Криміналістичне слідознавство: поняття та зміст.
- •Мета і способи застосування криміналістичної техніки.
- •Призначення експертиз при розслідуванні пожеж.
- •Тактичні прийоми огляду приміщення.
- •Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вбивств.
- •Особливості пред’явлення для впізнання за функціональними ознаками.
- •Попередній розгляд справи суддею: поняття, значення, зміст.
- •Поняття і значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •Методика розслідування окремих видів злочинів: поняття, структура, види.
- •Принцип з’ясування істини у кримінальному процесі України: поняття, значення, зміст.
- •Огляд місця події: поняття, завдання, процесуальні і тактичні особливості організації та проведення.
- •Вирок суду: поняття, значення, види. Законність і обґрунтованість вироку.
- •Касаційне провадження у кримінальному процесі України: поняття, завдання, значення.
- •Судове слідство: поняття, значення, зміст, проблемні питання.
- •Обвинувачений: поняття, права та обов’язки.
- •Апеляційне провадження у кримінальному процесі України: поняття, завдання, значення, проблемні питання.
- •Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в апеляційному і касаційному провадженні: поняття, види.
- •Криміналістичне дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів їх застосування.
- •Поняття та структурні елементи криміналістичної характеристики злочинів.
- •Обов'язки позивача:
- •Експертизи у справах про дорожньо-транспортні пригоди.
- •Загальна характеристика слідів знарядь злому та інструментів.
- •Криміналістична ідентифікація: поняття, види, суб’єкти, об’єкти.
- •Поняття і межа психологічного впливу на допитуваного.
- •Поняття та класифікація слідів у криміналістиці.
- •Особливості початкового етапу розслідування квартирних крадіжок.
- •Захисник у кримінальному процесі України: проблемні питання поняття та правового статусу.
- •Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді: підстави, порядок.
- •Поняття та класифікація слідів у криміналістиці.
Апеляційне провадження у кримінальному процесі України: поняття, завдання, значення, проблемні питання.
Забезпечуючи виконання завдань кримінального судочинства, суди вищого рівня перевіряють законність і обґрунтованість винесених судом першої інстанції вироків, постанов, ухвал.
Наше законодавство передбачає три види перегляду вироків: апеляційне провадження, касаційне провадження і виключне провадження. Всі три види перегляду вироків є складовою частиною кримінального процесу, при цьому кожен з них являє собою самостійну стадію.
Апеляційне провадження – це п'ята стадія кримінального процесу, в якій суд вищого рівня розглядає за апеляціями судові рішення, які не набрали законної сили.
Учасники процесу можуть скористатися своїм правом подачі апеляції, а можуть і не скористатися ним. Це так зване диспозитивне право не стосується прокурора, який у силу принципу публічності зобов'язаний реагувати на кожний необгрунтований і незаконний, на його думку, вирок. Новизна цієї стадії для українського процесу в тому, що апеляційний суд може провести судове слідство і винести новий вирок, постанову чи ухвалу, скасувавши повністю або частково судове рішення суду першої інстанції.
Значення цієї стадії в тому, що вона призначена для забезпечення охорони прав і законних інтересів учасників процесу, а також і в тому, що в ній здійснюється процесуальне керівництво за діяльністю судів нижчого рівня.
Апеляція подається через суд який постановив вирок, постанову чи ухвалу. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб можна було вручити всім учасникам, яких стосується апеляція. Якщо апеляція подана в апеляційний суд, то він пересилає її до суду першої інстанції, так як там знаходиться справа і необхідно виконати вимоги ст.ст. 350–351 КПК щодо змісту та повідомлень про апеляцію.
Апеляція на судове рішення, винесене в порядку ст. 525 (оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування), ст. 1652 (порядок обрання запобіжного заходу), 1653 (порядок продовження строків тримання під вартою), ст. 177 (підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення) та ст. 205 (направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу) подається безпосередньо до апеляційного суду.
Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції може бути подана протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
Підстави для скасування чи зміни вироку або ухвали (постанови) суду в апеляційному і касаційному провадженні: поняття, види.
Апеляція. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Цей суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставилось питання про застосування цих засобів.
Касація. Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:
істотне порушення кримінально-процесуального закону;
неправильне застосування кримінального закону;
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
Допит: поняття, підстави, тактичні прийоми.
Допит - це слідча дія, спрямована на отримання та перевірку інформації стосовно обставин, які мають значення для встановлення істини у справі. Суть допиту полягає в особистому спілкуванні слідчого (суду) з допитуваним для одержання відомостей (інформації), які є необхідними для встановлення обставин справи, що розслідується.
Особливість одержання інформації про обставини вчиненого злочину під час допиту полягає в тому, що її джерелом є людина. Тому одержання такої інформації пов'язано з низкою процесуальних, психологічних та етичних вимог, які належать до загальних положень проведення допиту (статті 143,145,146,166-173 КПК України).
Допит є найбільш поширеною слідчою дією, за допомогою якої отримується доказова інформація. Важливість допиту визначається не тільки тим, що він є способом отримання та перевірки інформації, а й тим, що він є способом захисту обвинуваченого (підозрюваного) від обвинувачення. Допит є однією із найбільш складних та трудомістких слідчих дій, так як допитувана особа внаслідок різних причин може неповно або неправильно сприймати певну подію, і відповідно неправильно її викладати слідчому під час допиту. Крім цього, підозрюваний, обвинувачений та їхні рідні, як правило, не заінтересовані у повному та всебічному розкритті злочину, що не може не впливати на правдивість їх свідчень. Для успішного проведення допиту та отримання очікуваних результатів, особі, яка проводить допит, необхідні знання законів мислення, логічних методів та прийомів, даних психології та тактичних прийомів допиту, що розроблені криміналістикою.
Знання процесу формування показань та чинників, що впливають на їх повноту та об'єктивність, дозволяють слідчому правильно обрати тактичні прийоми для отримання у ході допиту повної та об'єктивної інформації про подію, що мала місце.
Завданням допиту є одержання достовірної інформації стосовно обставин злочину, що розслідується. Об'єктивність інформації, що одержується під час допиту, залежить від психологічної позиції обвинуваченого - бажання давати правдиві свідчення або навпаки, приховувати правду. Навіть, якщо допитуваний дає правдиві (на його думку) свідчення, то і в цьому випадку слідчий обирає такі тактичні прийоми спілкування, що спрямовані на допомогу допитуваному згадати минуле, відділити реально сприйняте від фантазії або уяви.