4. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист: поняття, зміст, проблемні питання.

Забезпечення обвинуваченому права на захист – ст.129 Конституції України, ст. 21 КПК.

Цей принцип включає три складові частини: 1) особистий захист; 2) професійний захист; 3) офіційний захист.

Особистий заключається в тому, що закон наділяє обвинуваченого сукупністю прав, які дозволяють йому особисто захищати і відстоювати свої інтереси, спростовувати обвинувачення.

Професійний – заключається у наданні обвинуваченому права скористатися послугами професійного захисника. Особи, яким захисник передбачений надавати їх безкоштовно – малолітні, особи які мають психічні вади, особи які мають фізичні вади, особи, які не володіють мовою судочинства, неосудні, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення. У суді апеляційної інстанції участь захисника у згаданих випадках є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Офіційний – заключається в тому, що правоохоронні органи зобов'язані роз'яснити ці права обвинуваченому і забезпечити їх здійснення.

Порушення цього принципу означає істотне порушення вимог закону (ст. 370 КПК).

5. Особливості взаємодії слідчого та оперативно-розшукових органів в процесі досудового слідства.

Під взаємодією розуміється узгоджена діяльність слідчого, оперативного органу та експертно-криміналістичного підрозділу, що забезпечує раціональне сполучення при розслідуванні злочинів процесуальних дій та оперативно-розшукових заходів, що здійснюються кожним з них у відповідності зі своїми функціями і в межах наданих їм за законом повноважень з використанням спеціальних знань і техніко-криміналістичних засобів.

На кожному з етапів розслідування криміналістично значима інформація, що надходить в ході ОРД викликає необхідність виробництва конкретних слідчих дій. У свою чергу, зібрані слідчим по кримінальній справі докази можуть зумовити проведення тих чи інших оперативно-розшукових заходів.

Взаємодія повинна носити цілеспрямований характер. Вона є обов'язковою і необхідною умовою найбільш результативної діяльності слідчого, спеціаліста-криміналіста і органу дізнання з розкриття та розслідування конкретних злочинів.

Доручення та вказівки слідчого органу дізнання розглядаються як офіційні і обов'язкові.

Виявивши ознаки злочину, орган дізнання повинен порушити кримінальну справу і провести для закріплення слідів злочину невідкладні слідчі дії (огляд, обшук, виїмку, освідування, затримання, допит підозрюваних, потерпілих та свідків). Справи, що де виробництво попереднього розслідування обов'язково, за завершення дізнання передаються слідчому. Дізнання може вестися не більше 10 діб з дня порушення справи.

6. Підозрюваний: поняття, права та обов’язки, проблемні питання удосконалення законодавства про підозрюваного.

Підозрюваний – це особа, що затримана за підозрою у вчиненні злочину, а також особа, до якої застосовано запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення. Підстави для затримання особи зазначені у ст. 106 КПК.

Особливості процесуального становища підозрюваного: він як учасник процесу з'являється тільки на перших стадіях (не більше десяти днів з дня затримання). При подальшому розгляді справи, за наявності до того підстав, підозрюваний може стати обвинуваченим, свідком, потерпілим. При затриманні підозрюваного складається протокол затримання.

Права підозрюваного:

1. Знати, у вчиненні якого злочину його підозрюють. Цеправо гарантується тим, що : у протоколі затримання обов'язково мають бути вказані мотиви і підстави затримання, перед допитом підозрюваному оголошується, в чому він підозрюється.

2. Мати захисника і побачення з ним до першого допиту.

3. Давати показання. Це право забезпечується обов'язкомслідчого відразу ж допитати підозрюваного, але не пізніше 24годин з моменту затримання. Давати показання – це його право, а не обов'язок. Підозрюваний може відмовитися давати показання, відповідати на запитання.

4. Заявляти клопотання. У разі відмови у клопотанні слідчий виносить мотивовану постанову.

5. Подавати докази.

6. Подавати скарги на дії прокурора, слідчого.

7. Заявляти відвід слідчому, прокурору, дізнавачу.

8. З дозволу слідчого брати участь у проведені слідчих дії.

9. Підозрюваний має право на перекладача.

10. За наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки (ст. 43^і КПК).

Обов'язки підозрюваного:

1. З'являтися за викликом слідчого.

2. Дотримуватися порядку при розслідуванні справи.

7. Сліди рук: поняття, механізм утворення, види та прийоми виявлення, вилучення і фіксації.

Вважається, що ідентифікація сліду папілярного візерунка можлива, якщо він утворений на рівній площині, структура якої набагато менша від особливості слідоутворюючого об'єкта. Придатними для ідентифікації є поліровані, гладенькі поверхні будь-яких предметів (скло, папір, фарфор, фаянс, поліроване дерево, масляна фарба тощо). Сліди рук утворюються тому, що папілярні лінії нігтьових фалангів організму людини виділяють речовину поту і жиру, яка потрапляє на слідосприймаючі поверхні - папір, скло, фарфор тощо.

Сліди рук можуть бути: поверхневі; об'ємні; нашарування; відшарування; видимі; маловидимі; невидимі. Так, маловидимі сліди утворюються на поверхні паперу, оскільки папір вбирає виділені організмом людини речовину - піт і жир.

Є три способи виявлення потожирових слідів рук: візуальний, фізичний, хімічний. Візуальний спосіб виявлення потожирових слідів передбачає виконання відповідних дій за допомогою лупи, при цьому потрібно, щоб промені світла освітлювали слід під кутом, на просвічування. Візуальний спосіб виявлення потожирових слідів рук є найбільш простим і доступним.

Фізичний спосіб виявлення потожирових слідів рук використовується для пошуку маловидимих і невидимих слідів. Сутність відповідного способу в тому, що речовина потожирових виділень вбирає в себе застосовувані суб'єктом криміналістичної діяльності сторонні частинки (порошки) і утримує їх. Такі порошки мають бути: протилежного кольору від поверхні, на якій ведеться пошук сліду; частинками твердого матеріалу, що потовчені дрібно; сухими.

Для виявлення потожирових слідів рук існують три види порошків:

чорні порошки - сажа, графіт, окиси міді, а також окиси свинцю, заліза поновленого воднем;

білі порошки - окис цинку, алюмінієва пудра, каніфолі;

порошки поновленого воднем заліза з кольоровими відтінка ми та назвою кольорового каміння - рубін, топаз тощо.

Для того щоб фізичним способом виявити на відповідній поверхні потожирові сліди рук, потрібно за допомогою спеціального пензля нанести порошок та обробити ним таку поверхню. Пензель має бути виготовлений з природного м'якого матеріалу - м'якої білячої або колонкової шерсті. Фізичним способом доцільно виявляти недавні сліди рук. Існує також дієвий спосіб виявлення потожирових слідів рук за допомогою порошку - окису заліза, поновленого воднем і магнітним пензлем, та парів йоду, ціанокрилатів. Пошук потожирових слідів рук із застосуванням парів йоду передбачає, що вказану поверхню потрібно опрацювати (обдувати) парами кристалічного йоду за допомогою "йодної трубки".

Це скляний циліндр, куди закладається кристалічний йод. З одного кінця циліндра зафіксовано гумовий пристрій для створення потоку повітря в циліндрі, з іншого - циліндр має отвір і закривається скляною ватою, щоб запобігти випаданню кристалів йоду. Кристали йоду необхідно підігрівати, при цьому вони трансформуються в пару. У цей час при натисканні на гумовий пристрій утворюється потік повітря, який виштовхує з циліндра пари йоду. Потрапляючи на потожирові виділення людини, пари йоду вступають у реакцію і надають слідам папілярних ліній коричневого кольору.

Хімічний спосіб виявлення невидимих потожирових слідів рук полягає в тому, що поверхню, на якій є слід, необхідно обробити реактивами. Потожирові виділення папілярних ліній наберуть кольору реактиву. До таких хімічних реактивів необхідно віднести: розчин азотнокислого срібла в спирті; розчин алоксану в ацетоні; водна суспензія дисульфідмолібдену (5РК) та ін.

Хімічний реактив потрібно за допомогою пульверизатора нанести на площину, де має бути слід руки. З часом реактив поступово надасть слідам рук відповідного кольору. Кожний хімічний реактив має свої специфічні правила використання. Наприклад, площину, на якій ведеться пошук сліду пальця руки і що просочена розчином азотнокислого срібла, бажано обробити теплом. Якщо в процесі огляду місця події на великих, неподільних, цінних предметах виявлено сліди пальців рук, їх необхідно обробити порошками, а потім сліди скопіювати на дактилоплівку в порядку, установленому процесуальною формою. За цих умов сліди пальців рук вважаються вилученими, а дактилоплівку потрібно надіслати на дактилоскопічну експертизу - різновидність трасо-логічної експертизи, що досліджує сліди папілярних візерунків з метою розв'язання завдань ідентифікаційного характеру, а також питань, пов'язаних з утворенням цих слідів. Практичні працівники часто як дактилоплівку використовують липку канцелярську плівку. Хімічними реактивами, як правило, виявляють давні сліди.

Якщо сліди пальців рук виявлені з використанням парів йоду на поверхнях, що є нерівними, потрібно застосувати силіконові пасти "У" або "К". Для цього слід заливають пастою, а до неї додають каталізатор ортотолідину. За допомогою силіконових паст "К", "У" вилучають також об'ємні сліди рук.