- •1. Поняття й види спеціального режиму господарювання.
- •2. Нормативно-правові акти, що регулюють спеціальний режим господарювання.
- •3. Спеціальні економічні зони (сез), як різновид спеціального режиму господарювання
- •4. Поняття й види спеціальних (вільних) економічних зон.
- •5. Територія пріоритетного розвитку (тпр), як різновид спеціального режиму господарювання.
- •6. Нормативно-правове забезпечення процесу створення й функціонування сез і тпр в Україні
- •8. Особливості створення сез іТпр у Донецькій області.
- •9. Нормативне забезпечення процесу створення й функціонування сез у закордонних країнах.
- •10. Особливості управління в умовах сез і тпр.
- •11. Рада з питань сез і спеціального режиму інвестиційної діяльності: поняття, повноваження, правова характеристика.
- •12. Місцевий орган самоврядування, як орган управління сез і тпр.
- •13. Орган господарського розвитку сез: поняття й особливості здійснення повноважень.
- •14. Особливості управління в сез і тпр Донецької області.
- •15. Особливості здійснення підприємницької діяльності в сез і тпр України.
- •16. Особливості укладання договору (контракту) з місцевим органом самоврядування.
- •17. Особливості здійснення підприємницької діяльності в сез і тпр Донецької області.
- •18. Поняття, види й форми інвестицій.
- •19. Державні гарантії інвесторам, що здійснюють підприємницьку діяльність у сез і тпр.
- •20. Проблеми реалізації інвестиційних проектів у сез і тпр України.
- •21. Податкові й фінансові пільги, надані в сез і тпр України.
- •22. Митні пільги, надані в сез і тпр України.
- •23. Світова практика надання податкових пільг у сез і тпр.
- •24. Податкові й фінансові пільги в сез і тпр Донецької області.
- •25. Митні пільги в сез і тпр Донецької області.
- •26. Правові проблеми реалізації пільгових режимів у сез і тпр Донецької області.
- •27. Нормативно-правове забезпечення інвестиційно-інноваційної політики в Україні.
- •28. Поняття технопарку й нормативно-правове забезпечення його діяльності.
- •29. Пільгові режими в технопарках України.
- •30. Правова регламентація концесійної діяльності в Україні.
- •31. Господарська діяльність за угодою про розподіл продукції
- •32. Особливості здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні.
- •33. Особливості здійснення господарської діяльності у Збройних сила України.
- •34.А. Правове регулювання господарської діяльності в умовах надзвичайної ситуації.
- •35.Умови здійснення господарської діяльності на санітарно-захисних та інших охоронюваних територіях
3. Спеціальні економічні зони (сез), як різновид спеціального режиму господарювання
Серед перших вільних економічних зон можна назвати Ганзейский союз, що з XVIII століття об'єднав 200 міст. Ініціатором Союзу виступили німецькі купці. Для учасників Союзу були встановлені єдині принципи вільної торгівлі, що передбачають митні пільги. Завдяки можливості безмитного перевозу вантажів із країни в країну Ганзейский Союз домігся процвітання.
В 1817 р. пільговий режим «порто-франко» був наданий місту Одеса. Режим «порто-франко» передбачав, що в Одесу дозволялося вільне й безмитне ввезення будь-яких іноземних товарів, увезені в Одесу з середини держави товари не обкладали митом. Економічний механізм «порто-франко» був досить гнучким й удосконалювався в міру досягнення поставлених цілей.
Розширення господарських функцій зон зажадало ускладнення їхнього механізму, у результаті чого спеціальний митний режим доповнився податковими, фінансовими, а також стимулами не фінансового (адміністративного) характеру.
Прообразом сучасних вільних економічних зон уважають зони, що виникли в США в роки «великої депресії». Поряд з комплексом засобів по відродженню економіки Сполучених Штатів було запропоновано створити на території країни вільні економічні зони. В 1934 році був прийнятий спеціальний закон, що регулює порядок створення вільних економічних зон у США. Створення вільних економічних зон себе виправдало, у результаті вдалося залучити величезні інвестиційні вкладення, що в остаточному підсумку сприяло підняттю економіки країни.
Вільні економічні зони й території пріоритетного розвитку одержали широке поширення й у колишніх соціалістичних країнах, а також у країнах СНД.
У колишніх соціалістичних країнах вільні економічні зони застосовувалися як економічний експеримент, спосіб освоєння закордонного досвіду господарювання. Із середини 70-х років СЕЗ діють у Югославії, Румунії, Угорщині, Болгарії й Польщі.
У Росії процес формування вільних економічних зон почався із середини 80-х років. Так, в 1986 році зародилася ідея створення СЕЗ «Знахідка». До кінця 80-х років була розроблена «Єдина державна концепція вільних зон». Зараз у Росії формально засновані 18 СЕЗ, але реально діючими можна вважати тільки дві з них — у Калінінградській області й СЕЗ «Знахідка».
За останні десятиліття вільні економічні зони (СЕЗ) одержали широке поширення у світовій економіці. У цей час існує понад 4-х тисячі СЕЗ всіх видів, через які проходить, за деякими оцінками, до 20% світового товарообігу.
Таким чином, можна говорити, що вільні економічні зони не є новим економічним явищем як для світової практики, так і для української держави, де процес створення й функціонування СЕЗ набирає обороти. Тому даному питанню потрібно приділити особливу увагу, тому що в багатьох регіонах загострилася соціально-економічна ситуація, що опосередковує необхідність почати комплекс заходів для вирішення проблем зайнятості населення, припливу інвестиційних коштів, а також стимулювання виробничої діяльності суб'єктів господарювання.