Тема № 5: «Характеристика економічного потенціалу»

1. Потенціал соціального споживання. Споживчий потенціал.

Соціальне споживання — особлива сфера національної економіки. В ній виражено мету виробничого потенціалу і рівень її реалізації у даному суспільстві. Соціальне споживання є тим резуль­тативним показником, який виражає рівень розвитку нації, суспільства, його цивілізованість і гуманність. На розвиток потенціа­лу соціального споживання працюють весь виробничий потенціал, державний лад, політика усіх форм влади. Саме за станом розвитку і рівнем соціального споживання можна легко простежити вміння і бажання управляти державою, розуміння економічних законів і пристосування форм та методів господарювання до цих законів.

Соціальне споживання охоплює інтереси соціальних груп, націй і народностей, відношення суспільства й особистості, умови праці і побуту, здоров'я, довкілля і відпочинку. Саме в цій сфері реалізують наслідки виробничої діяльності, що стосуються інтересів усього народу, тобто розподіляється створений валовий випуск.

Отже, високий рівень соціального споживання цілком залежить від стану потенціалу споживання, темпів зростання обсягів і структури виробництва валового внутрішнього продукту.

1.1. Споживчий потенціал

Розв'язання соціальних проблем, тобто споживчих проблем населення, покладається на підприємства сфери матеріального виробництва та сфери послуг. Тому в процесі динамічного формування і функціонування національної господарської системи в ній історично об'єктивно складається масштабний, багатогранний за своїм профілем і складний за своєю організаційною та управлінською структурою елемент — споживчий комплекс.

Споживчий комплекс — сукупність галузей і видів економічної діяльності, зайнятих виробництвом товарів народного споживання та надання населенню різних послуг, що мають задовольнити потреби його матеріального достатку, розвитку особистості громадян, освіти, охорони здоров'я, культури тощо.

Споживчий (соціальний) комплекс створює товари та послуги задля задоволення потреб населення і представляє собою практичну пропозицію на споживчому ринку.

Обсяг доходів населення відповідно виражає споживчий потенціал, або ж споживчий попит на споживчому ринку.

Споживчий попит (потенціал) визначає обсяг і структуру споживчої пропозиції, тобто виробничого потенціалу, кількості зайнятих, обсяг інвестицій і т. ін., для забезпечення виробництва такого обсягу і структури національного продукту, який задовольнив би потреби населення.

За своїм значенням галузі споживчого комплексу поділяють на три великі групи:

- галузі, діяльність яких пов'язана із задоволенням соціально-культурних та інтелектуальних потреб людей, а також із створенням та забезпеченням необхідних умов життєдіяльності. Це культура, мистецтво, освіта, охорона здоров'я, фізична культура, відпочинок, спорт, туризм і т. ін. Діяльність галузей цієї групи пов'язана із забезпеченням конституційних прав усіх громадян крайні;

- галузі, що створюють матеріальні блага для задоволення матеріальних потреб людей: речі, продукти, ліки, житло і т. ін.;

- галузі, які не створюють матеріальних вартостей, але продовжують процес виробництва з їх створення в інших галузях: торгівля, громадське харчування, житлове і комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок і т. ін.

Основою виділення названих груп галузей споживчого потенціалу національної економіки є виконання кожною з цих груп одно-типових функцій, пов'язаних у кожному конкретному випадку з виробництвом і наданням споживачам продовольчих, непродовольчих товарів та послуг, які задовольнили б їхні матеріальні та соціальні потреби. При тому потреби задовольняються на платній основі (купівля-продаж), на пільговій основі за рахунок відповідних бюджетних коштів владних і громадських структур.

Через діяльність галузей споживчого потенціалу здійснюється взаємозв'язок економічного і соціального розвитку в національній господарській системі, взаємовідносини і взаємозв'язки між її регіональними і галузевими складовими, а також національної економіки України з країнами світу. Та найголовніше — забезпечується процес досягнення цілей соціального прогресу, вирішення поточних і перспективних завдань, реалізація соціальної політики держави.

В умовах реформування економіки Україна перейшла на економічно малоперспективну практику формування товарних ресурсів за рахунок імпорту з інших країн, передусім із країн Європи, СНД та ін. Цьому чималою мірою сприяв розвиток "човникової торгівлі".

Зарубіжна експансія продовольчих, непродовольчих товарів, ліків не лише призвела до значного витіснення з внутрішнього ринку України вітчизняних товарів, а й сприяла практично занепаду виробництв галузей харчової, легкої, фармацевтичної промисловості, промисловості будівельних матері ялів, машинобудування. Україна практично переступила межу товарної залежності від зарубіжних постачальників. На закупівлю зарубіжних енергоносіїв, продовольства, технології, технічні засоби витрачаються великі кошти. Це різко знижує інвестування галузей споживчого потенціалу країни, ураховуючи саму можливість державної підтримки його розвитку і вдосконалення.