- •1. Поняття й види спеціального режиму господарювання.
- •2. Нормативно-правові акти, що регулюють спеціальний режим господарювання.
- •3. Спеціальні економічні зони (сез), як різновид спеціального режиму господарювання
- •4. Поняття й види спеціальних (вільних) економічних зон.
- •5. Територія пріоритетного розвитку (тпр), як різновид спеціального режиму господарювання.
- •6. Нормативно-правове забезпечення процесу створення й функціонування сез і тпр в Україні
- •8. Особливості створення сез іТпр у Донецькій області.
- •9. Нормативне забезпечення процесу створення й функціонування сез у закордонних країнах.
- •10. Особливості управління в умовах сез і тпр.
- •11. Рада з питань сез і спеціального режиму інвестиційної діяльності: поняття, повноваження, правова характеристика.
- •12. Місцевий орган самоврядування, як орган управління сез і тпр.
- •13. Орган господарського розвитку сез: поняття й особливості здійснення повноважень.
- •14. Особливості управління в сез і тпр Донецької області.
- •15. Особливості здійснення підприємницької діяльності в сез і тпр України.
- •16. Особливості укладання договору (контракту) з місцевим органом самоврядування.
- •17. Особливості здійснення підприємницької діяльності в сез і тпр Донецької області.
- •18. Поняття, види й форми інвестицій.
- •19. Державні гарантії інвесторам, що здійснюють підприємницьку діяльність у сез і тпр.
- •20. Проблеми реалізації інвестиційних проектів у сез і тпр України.
- •21. Податкові й фінансові пільги, надані в сез і тпр України.
- •22. Митні пільги, надані в сез і тпр України.
- •23. Світова практика надання податкових пільг у сез і тпр.
- •24. Податкові й фінансові пільги в сез і тпр Донецької області.
- •25. Митні пільги в сез і тпр Донецької області.
- •26. Правові проблеми реалізації пільгових режимів у сез і тпр Донецької області.
- •27. Нормативно-правове забезпечення інвестиційно-інноваційної політики в Україні.
- •28. Поняття технопарку й нормативно-правове забезпечення його діяльності.
- •29. Пільгові режими в технопарках України.
- •30. Правова регламентація концесійної діяльності в Україні.
- •31. Господарська діяльність за угодою про розподіл продукції
- •32. Особливості здійснення господарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні.
- •33. Особливості здійснення господарської діяльності у Збройних сила України.
- •34.А. Правове регулювання господарської діяльності в умовах надзвичайної ситуації.
- •35.Умови здійснення господарської діяльності на санітарно-захисних та інших охоронюваних територіях
1. Поняття й види спеціального режиму господарювання.
У світовій практиці існують території зі спеціальним господарсько-правовим режимом, тобто законодавче регулювання на таких територіях відрізняється від загального законодавства, що діє на території всієї країни. Так, наприклад, у Китаї є десять видів територій зі спеціальним правовим режимом господарської діяльності. Такого роду територій налічується більше чотирьохсот. Території зі спеціальним режимом господарювання мають місце й на Україні, виділяються українським законодавством. Однак, на сьогоднішній день, цьому питанню не було приділено належної уваги в науковій літературі. Якщо й розглядався спеціальний режим господарювання, то він зводився до вільних економічних зон (СЕЗ). Однак спеціальний режим господарювання припускає не тільки створення СЕЗ. Тому є необхідність розглянути особливості встановлення спеціального режиму господарської діяльності на різних територіях й у різних галузях економіки України.
У першу чергу необхідно визначити, що розуміється під спеціальним режимом господарювання. Для цього зупинимося на деяких особливостях спеціального режиму господарювання, що дасть можливість усвідомити суть даного режиму.
По-перше, встановлення спеціального режиму господарювання необхідно для досягнення державою певних цілей.
Цілі встановлення спеціального режиму господарювання можуть бути наступні:
1. Вирішення проблем, які стоять перед державою, окремими територіальними утвореннями, окремими галузями економіки (соціально-економічних, організаційно-правових, екологічнифх й інших).
2. Збільшення позабюджетних фінансових надходжень в економіку слаборозвинених регіонів, галузей.
3. Охорона територій або об'єктів, що мають державне або місцеве значення.
4. Досягнення балансу приватних і публічних інтересів на певних територіях або в певних галузях економіки.
По-друге, господарська діяльність в умовах спеціального режиму господарювання регулюється загальним законодавством з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством. Таким чином, в умовах спеціального режиму господарювання пріоритет мають спеціальні нормативно-правові акти, що відображають специфіку певного виду спеціального режиму господарювання.
По-третє, для досягнення поставлених цілей держава використовує різні правові засоби, а саме: встановлення обмежень, надання різного роду заохочень, застосування в сукупності обмежень і заохочень. Використання різних правових засобів дає можливість сполучати інтереси держави й суб'єктів господарювання.
По-четверте, встановлення спеціального режиму господарювання дає можливість досягти ефективності реалізації норм права на тих територіях або галузях економіки, де загальновстановлені норми права не сприяють досягненню поставлених цілей.
По-п'яте, особливість спеціального режиму господарювання укладається в забезпеченні правом балансу публічних і приватних інтересів на певній території або в окремій галузі економіки. Таким чином, можна зробити висновок, що встановлення спеціального режиму господарювання є необхідною умовою для досягнення державою певних цілей, що стає можливим у результаті законодавчого закріплення специфіки здійснення господарської діяльності, спрямованої на забезпечення балансу публічних і приватних інтересів на певній території або в певній галузі економіки.
Всі перераховані вище особливості спеціального режиму господарювання дозволяють вивести наступне визначення даного режиму господарювання.
Спеціальний режим господарювання — це інститут господарського законодавства, що визначає особливий порядок здійснення господарської діяльності на певній території, у певній галузі економіки, що відрізняється від загального режиму господарської діяльності, передбаченого законодавством, і вводиться для досягнення державою певних цілей за допомогою встановлення обмежень або/і заохочень для суб'єктів господарювання.
Спеціальний режим господарювання залежно від правових засобів, обраних законодавцем для досягнення мети, можна підрозділити на три групи, кожна з яких, у свою чергу, включає певні види спеціального режиму господарювання (мал.1).
1 група — це обмежувальний спеціальний режим господарювання;
2 група — це заохочувально-обмежувальний спеціальний режим господарювання;
3 група — це заохочувальний спеціальний режим господарювання.
Перша група — це обмежувальний спеціальний режим господарювання, тобто це такий режим, де законодавець за допомогою встановлення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності досягає певних цілей по охороні територій, об'єктів і т.п. До даної групи належать режими: державного кордону, надзвичайного, воєнного станів, виняткової (морської) економічної зони, господарська діяльність у Збройних силах України.
У другу групу включені ті спеціальні режими господарювання, де за допомогою сполучення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності, і надання пільг досягаються необхідні цілі. До цієї групи можна віднести такі режими як: концесія; санітарно-захисні й інші особливо охоронні території; окремі галузі народного господарювання.
У третю групу (заохочувальний спеціальний режим господарювання) включені ті види спеціального режиму господарювання, введення яких пов'язане з необхідністю вирішення соціально-економічних проблем, залучення інвестицій на певну територію держави, створення нових робочих місць за допомогою надання різного роду заохочень для суб'єктів господарювання. До цієї групи належать спеціальні економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР).