35.Умови здійснення господарської діяльності на санітарно-захисних та інших охоронюваних територіях

Спеціальний режим організації і здійснення господарської діяльності в курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних зонах, крім названих нормативно-правових актів, визначається Законом України «Про курорти» від 05.10.2000 р., а також Законом «Про загальні початки створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 р. в тому випадку, якщо ці території виділяються законодавством України як спеціальні економічні зони.

Згідно Закону України «Про курорти» юридичних і фізичних осіб можуть брати в користування родовища корисних копалин, які є природними лікувальними ресурсами, і використовувати для здійснення господарської діяльності у сфері лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань.

Організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними установами різних форм власності, які створюються в порядку, визначеному основами законодавства про здоров'я і іншими нормативно-правовими актами України.

Законодавство України передбачає організаційно-господарські заходи для забезпечення специфіки господарської діяльності на даних територіях. Визначення як об'єкти рекреаційних територій і ресурсів, що охороняються, пов'язано перш за все з доцільністю їх використовування для спеціальної господарської діяльності, тому потрібен комплексний підхід до їх правової охорони, в рівній мірі що враховує їх екологічну цінність і економічну значущість.

Так, на основі спеціальних методик здійснюється економічне обгрунтовування розвитку курортів і економічна оцінка його природних лікувальних ресурсів. Законом України «Про курорти» встановлюється можливість надання податкових, митних, фінансових пільг, що сприяє розвитку господарської діяльності на даних територіях.

Аналогічні території мають місце в інших державах. Наприклад, в РФ статус екологічних територій (природних і екологічно неблагополучних територій, що особливо охороняються ) регулюється, перш за все, самостійними актами федерального законодавства. Іншу групу актів законодавства, що регламентує господарську діяльність з урахуванням екологічної безпеки, складають закони суб'єктів федерації про режим конкретних територій (місцевостей, що особливо охороняються, лікувально-оздоровчих, і т.п.). На таких територіях рішенням природокористувача може обмежуватися або заборонятися повністю або частково відповідний вид (види) природокористування. За його уявленням, злагодженим з територіальними підрозділами краєвих органів, спеціально уповноважених у сфері охорони навколишнього середовища, рішенням органу місцевого самоврядування можливе введення додаткових обмежень для окремих видів господарської діяльності. Згідно ст. 23 Закону курської області «Про охорону навколишнього середовища на території курської області» (прийнятий курською обласною Думою 19.02.2004  р.) необхідною умовою здійснення господарської діяльності є оцінка негативної дії намічаної господарської і іншої діяльності на оточуючу середовище і екологічна експертиза.

Оцінка негативної дії планованої господарської і іншої діяльності на оточуючу середовище (далі - оцінка негативної дії на оточуючу середовище) проводиться з метою забезпечення ухвалення екологічно орієнтованого рішення про здійснення намічаної господарської і іншу діяльність за допомогою визначення можливих несприятливих наслідків з урахуванням громадської думки, а також розробки заходів по зменшенню і запобіганню негативних дій на оточуючу середовище.

Підготовку матеріалів за оцінкою негативної дії на оточуючу середовище планованої господарської і іншій діяльності здійснює замовник (організація, індивідуальний підприємець, інша особа), який проводитиме намічану діяльність відповідно до вимог законодавства Російської Федерації.

Екологічна експертиза проводиться в цілях встановлення відповідності планованої господарської і іншої діяльності вимогам в області охорони навколишнього середовища в порядку, встановленому Федеральним законом «Про екологічну експертизу».

Особливістю санітарно-курортних місцевостей, курортів, пансіонатів, будинків відпочинку і інших є те, що, окрім площі відведення земель безпосередньо під вказаними об'єктами, вони мають ще округи санітарної охорони, які діляться на три зони.

В першій зоні округу санітарної охорони забороняється яка-небудь господарська діяльність. Тому тут земля не оподатковується, за винятком комерційних підприємств, обслуговуючих курортну зону, той, що розташовує яких, повинен бути регламентовано лікувальними органами даної курортної зони. Кадастрова вартість земель першої зони округу санітарної охорони визначається по методиці для лісових, міських або інших категорій земель з коефіцієнтом, що підвищує, залежно від лікувального значення даної курортної зони і її місцеположення.

В другій і третій зонах округу санітарної охорони можлива обмежена господарська діяльність, що не завдає збитку екологічному стану курортної зони. Це може бути сільськогосподарське виробництво, екологічно чисте промислове виробництво. В цих випадках земельний податок з сільськогосподарських і промислових підприємств повинен бути понижений пропорційно обмеженням виробництва, а податок на землі комерційних підприємств (торгівля, громадське харчування, сервіс), ймовірно, повинен бути підвищений, оскільки вони обслуговують додатковий контингент відпочиваючих. Платня за землі житлової фундації повинна залишатися незмінною для даних муніципальних утворень.

Аналіз законодавства Російської Федерації показує, що матиме позитивний ефект вживання норм права про екологічну експертизу в законодавстві України, що дасть можливість удосконалити процес здійснення господарської діяльності в умовах територій, що особливо охороняються.

Підводячи підсумок, необхідно відзначити, що аналіз норм права, регулюючих організацію і здійснення господарської діяльності в умовах заохочувально-обмежувального режиму господарювання, показав, що ці норми права знаходяться в розрізнених джерелах, часто суперечать один одному, мають місце пропуски в законодавстві. Причому велика частина норм права знаходиться в господарських нормативно-правових актах. Проте є норми права, які містяться у водному, земельному, природоохоронному і т.п. законодавстві, що негативно позначається в ході їх правозастосування. Для усунення позначених проблем і більш повного регулювання специфіки організації і здійснення господарської діяльності в умовах даних режимів господарювання вищевказані норми права необхідно зібрати воєдино в Господарському кодексі України, що сприятиме рішенню проблеми неузгодженості, розрізненості правових норм.