22. Митні пільги, надані в сез і тпр України.

Пільговий митний режим. Пільговий митний режим у СЕЗ і ТПР України припускає:

звільнення від мита при ввозі встаткування, матеріалів, предметів для реалізації інвестиційного проекту;

звільнення від податку на додану вартість при ввозі встаткування, оснащення передбаченого інвестиційним проектом.

 Мають місце й інші митні пільги (наприклад, звільнення від сплати мита і ПДВ при вивозі зробленої або досить переробленої продукції із СЕЗ за межі митної території України), але вони характерні для окремих СЕЗ і пов'язані зі специфікою створення й функціонування даних зон.

Аналізуючи митні пільги, необхідно відзначити, що в деяких нормативно-правових актах, що регулюють діяльність у СЕЗ і ТПР, передбачається можливість стягнення суми податку на додану вартість і мита у тому випадку, якщо матеріали, устаткування й т.д. використовуються не за цільовим призначенням, тобто не для реалізації інвестиційного проекту (наприклад, ст. 5 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Чернігівській області»). Дана правова норма передбачає реальну відповідальність суб'єкта господарювання, тому має сенс включити цю норму в діючі нормативно-правові акти, що регулюють діяльність в інших СЕЗ і ТПР, тому що це буде сприяти залученню реальних, а не «липових» інвестицій в економіку регіонів.

Основні пільги, що надаються в СЕЗ та на ТПР України:

Митні –          звільнення від сплати мита при ввозі обладнання, матеріалів

          звільнення від ПДВ при ввозі на територію України

Податкові –   звільнення від податку на прибуток (повне або часткове),

    в валовий дохід не включається сума інвестицій з метою оподаткування

Фінансові –    звільнення від сплати податку на обов’язкове страхування на випадок безробіття

  звільнення від плати за землю

  звільнення валюти від обов’язкового продажу

  звільнення від збору в інноваційний фонд.

Вивчення й аналіз митних режимів, установлених законодавцем у СЕЗ і ТПР дозволяє стверджувати, що специфіка такого режиму до кінця не продумана, про що свідчить нечіткість правових норм, що встановлюють митні пільги, відсутність діючого механізму реалізації норм права або великий часовий період між прийняттям закону й механізмом його реалізації, що не дає можливості користуватися пільгами, надаваними законодавцем.

23. Світова практика надання податкових пільг у сез і тпр.

Аналіз податкових систем різних країн показує, що для інвесторів найбільш значними і відчутними є пільги по наступних видах податків:

а) податок на прибуток;

б) податок на додану вартість;

в) акциз.

Питання про податкове стимулювання залучення іноземних капіталів в економіку країни заслуговує на серйозну увагу. Податковий режим є якщо не вирішальним, то досить істотним фактором при вирішенні іноземним інвестором питання про доцільність й економічну ефективність розміщення капіталовкладень у якій-небудь країні.

Найпоширенішою формою стимулювання за допомогою податкової політики підприємницької діяльності є надання іно­земним інвесторам «податкових канікул» на різні строки.

До 20 років «податкові канікули» надаються в деяких країнах, що розвиваються. Наприклад, у Маврикієві податок на прибуток не стягується протягом 10-20 років. До 10 років уста­новлені «податкові канікули» у Шрі-Ланці, де повне скасування оподатковування триває від 2 до 10 років залежно від різних параметрів: кількості зайнятих на підприємствах робітників, припливу конвертованої валюти й застосовуваної технології. У Шрі-Ланці підприємці звільнені на 10 років також від сплати податків на дивіденди залежно від характеру й масштабів діяльності компанії.

До 5 років «податкові канікули» надаються в Південній Кореї, Тайвані, Бангладеш (на дивіденди — у Китаї). Так, у Південній Кореї повне зняття податків триває перші 5 років. У Південній Кореї, як й у Маврикієві, 5 років не стягуються податки з доходів, отриманих у формі дивідендів. У Тайванському «науково-промисловому парку» підприємства звільняються від по­датку на доходи корпорації строком на 5 років, якщо протягом наступних чотирьох років це підприємство почне реалізацію своєї продукції. «Податкові канікули» строком на 5 років надаються компаніям й у Бангладеш.

У зовнішньоторговельних зонах США для стимулювання діяльності компаній на території зон крім митних пільг викорис­товуються пільгові податкові режими, що сприяють виробництву конкурентноздатної продукції.

У підприємницьких зонах США, які не пов'язані з обслуго­вуванням зовнішньої торгівлі, митні пільги тут відходять на другий план або взагалі відсутні, а основну роль грають різні податкові, фінансові й адміністративні стимули. Податкові пільги в цих зонах, залежно від їхнього місцезнаходження, можуть бути різними, серед них можна виділити такі як: 50% знижка на доходи підприємства в Коннектикуті, 100% скасування податку на про­дажі при продажі встаткування в Луїзіані, на продажі матеріалів у Канзасі й на основний капітал у Вірджинії.

Цікавий досвід Бразилії. Так, в економічній зоні Джабаль-Алі, заснованій в 1985 році, відсутня система стягнення податків, дозволена 100% репатріація капіталу й прибутку. На сьо­годнішній день у цій зоні працює більше 800 іноземних компаній.

У китайських зонах створено 5700 підприємств за участю іноземного капіталу. Що саме привертає увагу закордонних інвесторів до китайських СЕЗ, зокрема, до шанхайської? Крім деше­вих робочих рук (місячна зарплата в зонах становить 100-200 доларів) і розгалуженого споживчого ринку, вкладники одержали ряд різноманітних пільг. По-перше, вони повністю звільнені від податку на імпорт устаткування, що використається для розширення виробництва й підприємства. По-друге, протягом перших двох років господарювання компанії звільняються від прибуткового податку, а починаючи із третього року він становить 50%. По-третє, підприємства, що працюють в області високих технологій, перераховують у бюджет 50% податку протягом перших восьми років. Існують й інші пільги. Зокрема, передбачене повернення частини сплаченого податку у випадку реінвестування прибутку. Якщо реінвестиції здійснюються у виробництво, продукція якого йде на експорт, або в підприємства, що використають технології, то податок із вкладених у такий спосіб коштів повертається в повному обсязі.

З 1 січня 1994 року в Китаї стала діяти нова податкова система, що відкриває нові можливості для підприємницької діяль­ності завдяки не тільки новим податковим пільгам, але також простій і зрозуміла структура нового закону.

Розповсюдженої у світовій практиці функціонування зон формою стимулювання підприємницької діяльності є зменшення суми доходу, оподатковуваного податком. Звичайно це зменшення спрямоване на стимулювання реінвестицій отриманого прибутку. Часто підприємці, що знову вкладають капітал у те ж саме підприємство на строк більше 5 років, можуть одержати назад певний відсоток уже сплаченого прибуткового податку. Якщо ж реінвестиція стосується особливо передової технології, то процентне відшкодування вже сплаченого податку може пропорційно зростати або відшкодовуватися повністю. Наприклад, у Тайванському «Науково-промисловому парку» з оподатковуваного доходу віднімаються реінвестиційні суми доходу іноземного підприємства. У Сінгапурському «парку» з оподатковуваного доходу віднімається половина розміру вкладених інвестицій. На Філіппінах з оподатковуваного доходу віднімається 50% витрат на підготовку робочих, організаційні й підприємницькі витрати, а також перехідний залишок чистих операційних втрат.

Податкова політика вільних зон виключає подвійне оподаткування прибутку, перекладної в зони економічного сприяння від інвестиційної діяльності підприємств зони на території іноземних держав.