2. Нормативно-правові акти, що регулюють спеціальний режим господарювання.

Спеціальний режим господарювання визначається рядом нормативно-правових актів, що регулюють особливості здійснення господарських операцій в умовах даного режиму. Великий масив таких нормативно-правових актів уже діє, багато документів перебувають у стадії розробки, частина норм права вимагає доопрацювання, удосконалення.

Значним внеском у сфері правового регулювання госпо­дарської діяльності є прийняття Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р., розділ 8 якого визначає особливості функціонування спеціальних режимів господарювання в Україні. Важливість прийняття Господарського кодексу в Україні визначається поруч факторів, одним із яких є те, що вперше на законодавчому рівні зібрані воєдино норми права, що встановлюють специфіку здійснення господарської діяльності на певних територіях, у певних галузях народного господарства. Саме Господарський кодекс України вперше на законодавчому рівні закріпив такий термін як «спеціальний режим господарювання», що дає можливість для подальшого розвитку українського законодавства в даній сфері.

Як уже було сказано вище, спеціальний режим господарювання в Україні використовується на різних територіальних утвореннях й у різних галузях економіки. Встановлення такого режиму передбачається на територіях, де законодавчо повинні бути закріплені спеціальні умови для охорони територій. Наприклад, господарсько-правова діяльність на державному кордоні України має специфіку, обумовлену необхідністю охорони державного кордону. Здійснення господарської діяльності не повинне перешкоджати встановленому режиму державного кордону. Саме тому виникає необхідність закріплення спеціального режиму господарювання. На державному кордоні господарська діяльність здійснюється як на основі нормативно-правових актів внутрішнього законодавства, так і з урахуванням міжнародних договорів між Україною й іноземними державами. Закон України «Про державний кордон України» передбачає, що порядок здійснення всіх видів господарської діяльності встановлюється компетентними органами України за узгодженням із прикордонними військами.

У ст. 24 Закону «Про державний кордон України» вказується, що дозвіл на провадження робіт у прикордонній смузі дають прикордонні війська України разом з органами внутрішніх справ. А в необхідних випадках прикордонні війська можуть установлювати додаткові тимчасові режимні обмеження на провадження робіт у прикордонній смузі.

Складність регулювання діяльності на даній території пов'язана з тим, що багато питань залишилися за межами законодавчого регулювання, правові норми, що регулюють господарську діяльність на державному кордоні перебувають у розрізнених джерелах, що ускладнює їхнє застосування на практиці. Законодавцем не розроблений діючий механізм, що регулює порядок здійснення господарської діяльності на території державного кордону, договори з рядом суміжних держав не регулюють особливості здійснення господарської діяльності на даній території.

Спеціальний режим господарювання вводиться також у випадку встановлення надзвичайного стану. Відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайної ситуації» від 16.03.2000 р. оголошення надзвичайного стану припускає встановлення особливого правового режиму діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, що виражається в обмеженнях здійснення конституційних прав і свобод, а також закріпленні додаткових зобов'язань. В 2000 році був прийнятий Закон України «Про правовий режим воєнного стану», що визначає особливості здійснення господарських операцій в умовах воєнних дій. Україна взяла курс на мирне співіснування з усіма державами. Разом із цим держава, його виконавчі органи, посадові особи повинні мати можливість здійснювати певні заходи у випадку введення воєнного стану для підтримки порядку в країні, що свідчить про необхідність прийняття нормативно-правових актів, що регулюють дані питання.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або на окремих територіях у випадку військової аг­ресії або погрози нападу й передбачає надання відповідним орга­нам державної влади, військовому командуванню й органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відбиття погрози й забезпечення національної безпеки, а також тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина, й прав і законних інтересів юридичних осіб із установленням терміну дії обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, вищезгаданий Закон й Указ Президента «Про введення воєнного стану в Україні або на окремих територіях».

Законодавство України встановлює спеціальний режим і для тих суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність на території природно-заповідного фонду України, тобто це ті об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.92 р. передбачає податкові й інші пільги для суб'єктів господарювання, які здійснюють науково-дослідні роботи на територіях й об'єктах природно-заповідного фонду (обкладають по 50% ставці), для підприємств, організацій, у веденні яких перебувають території й об'єкти природно-заповідного фонду (кошти, що направляють на здійснення заходів щодо охорони природного середовища звільняються від оподатковування) і т.п.

Специфіка здійснення господарської діяльності може бути встановлена не тільки для територіальних утворень, але й для окремих галузей економіки України. Наприклад, відповідно до Постанови КМ України «Про реструктуризацію заборгованості підприємств металургійної промисловості» від 1.03.99 р. № 283 підприємствам гірничо-металургійного комплексу надається розстрочка на 60 місяців для повернення 60 млн. гривень, які є фінансовою допомогою, виданою Міністерством фінансів України на зворотній основі. Реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховують­ся відсотки й до неї не застосовуються штрафні санкції. У липні 1999 року був прийнятий Закон України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України», відповідно до якого підприємствам гірничо-металургійного комплексу, що приймає участь в економічному експерименті з 1.07.1999 по 1.01.2002 р. списуються пеня, штраф, які були нараховані за несвоєчасну виплату податків, зборів й інших обов'язкових платежів. На період проведення експерименту пеня налічується в розмірі 50% ставки. Вищезазначені підприємства платять збір у Державний інноваційний фонд у розмірі 50% установленого законодавством. Ще одна немаловажна пільга — це можливість надання підприємствам, що беруть участь в експерименті відстрочки виплати податків, зборів й інших обов'язкових платежів на строк до 36 місяців, із застосуванням нульової ставки за користування податковим кредитом.

Установлення спеціального режиму здійснення діяльності в даній галузі промисловості пов'язане з необхідністю подолання кризової ситуації в гірничо-металургійному комплексі України.

Закон України «Про угоди про розділ продукції» від 14.09.1999 р. був прийнятий для створення сприятливих умов інвестування процесу пошуку, розвідки й видобутку корисних ко­палин на території України, її континентального шельфу й виняткової (морської) економічної зони. Відносини, що виникають у цій сфері, регулюються крім названого закону, також угодами про розподіл продукції.

Для інвесторів, які укладають угоди про розподіл продукції встановлені банківські й валютні пільги. Так, стягнення коштів з банківських рахунків, відкритих інвестором на території України для обслуговування робіт, передбачених угодою про розподіл продукції, не може бути здійснене в безперечному порядку.

Немаловажне значення мають пільги в області валютного регулювання. Закон установлює, що кошти, отримані інвестором, можуть вільно конвертуватися в українську або іноземну вільноконвертовану валюту й переправлятися за межі України, відповідно до угоди. У тому випадку, якщо загальним господарсь­ким законодавством передбачений обов'язковий продаж на валютному ринку України надходжень в іноземній валюті, та ця вимога не поширюється на надходження в іноземній валюті, отримані інвестором, що є стороною угоди про розподіл продукції, від реалізації власної частини зробленої продукції.

У травні 1993 року був прийнятий Декрет Кабінету міністрів України «Про встановлення спеціального режиму експорту окремих видів товарів». З метою захисту державних економічних інтересів вищезгаданий Декрет закріпив спеціальний режим експорту певних товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Аналогічна ситуація, що диктує необхідність закріплення спеціального режиму господарювання, може виникнути й в інших галузях економіки. Тому є доцільно законодавчо встановити межі надання подібних й інших пільг для підприємств певної галузі, тому що в тяжкому становищі перебувають багато галузей економіки і якщо це питання не буде належним чином урегульоване, то може виникнути диспропорція при вирішенні проблем в окре­мих галузях економіки.

У багатьох регіонах України виникла складна соціально-економічна ситуація, що пов'язана з різними причинами, але загальною для всіх регіонів є необхідність вирішення питання зайнятості працездатного населення, залучення додаткових капіталовкладень для розвитку економіки регіону. Для вирішення цих проблем на окремих територіях України був установлений спеціальний режим господарювання, що припускає створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР).

Спеціальні економічні зони й території пріоритетного розвитку одержали широке поширення у світовій практиці. На першому етапі розвитку СЕЗ цей режим передбачав винятково митні пільги при ввозі й вивозі товарів (наприклад, Ганзейский Союз, режим «порто-франко» у м. Одеса й інші).