23. Причини та наслідки Хрестових походів.

. Причини та наслідки першого Хрестового походу

В кін. Х – поч. ХІ ст. Єрусалим – Свята земля для християн, місце Гробу Господнього, опинився під впливом турків-сельджуків. Внаслідок чого в Європі розпочалася пропаганда проти мусульманського Сходу.

В той самий час, в католицькій Європі панує та квітне папоцезаризм – світська влада залежна від духовної, Папа Римський – ключова фігура Європейської політики.

Тож 1095 р. Папа Урбан ІІ ініціював «визволення Святої землі» на з’їзді духовенства у П’яченці, в Італії та у Клермоні, у Франції. Особливо важливим був Клермонський з’їзд, що відбувся у листопаді 1095 р., оскільки на ньому зібралося не лише духовенство, а й рицарство та простий люд. Саме тут Папа сформував ідею Хрестового походу, призначив дату збору хрестоносців на 15 серпня 1096 р. Папа пообіцяв учасникам походу прощення гріхів, а тим, хто загине у боротьбі за Святу землю, місце у Раю. Також, на час походу, хрестоносці звільнялись від сплати податків, а їх майно буде під захистом Церкви.

Головними причинами, що активували населення, штовхали на Хрестовий похід, були:

1. Релігійний запал та бажання отримати вічне спасіння.

2. Багатства, які учасники походів мали на меті отримати в Єрусалимі.

Хоча, звісно, кожна організація, кожна верства населення сприймала похід заради своїх цілей:

1. Католицька Церква мала на меті поширити свій вплив на Сході, на території Східної Римської імперії.

2. Світські феодали прагнули, окрім прощення гріхів, отримати суспільний престиж та багатства.

3. Купецтво італійських міст прагнуло розширити свій вплив у левантійській торгівлі.

4. Середнє та дрібне рицарство мало на меті підвищити свій соціальний статус, здобути славу та поліпшити своє матеріальне становище.

5. Бідне ж населення прагнуло вирватися із тенетів бідності, жебракування та голоду.

Перший Хрестовий похід. На заклики Папи Урбана ІІ передусім відгукнулася міська біднота та селяни Франції, Італії, Німеччини. Саме вони, першими, під проводом рицаря Вальтера Неімущого (Голяка) та монаха Петра Пустельника, практично без зброї, харчів пішли у похід вздовж Рейну та Дунаю до Константинополя. Проте неорганізоване військо, більш подібне до ватаги, по дорозі до Святої землі грабувало мирне населення міст та сіл.

Другий хрестовий похід відбувся у 1147-1149 роках. Одним з головних ініціаторів цього хрестового походу був один з реакційних діячів католицької церкви аббат Бернар Клервонський, який закликав до походу «гарячими промовами». Похід очолили французький король Людовік VII та німецький Конрад III. Але цей похід зазнав цілковитої поразки. Німецькі хрестоносці були розбиті сельджуками в Малій Азії. Французькі війська намагались взяти Дамаск, але не досягли своєї мети і повернулись в Європу. другий хрестовий похід закінчився невдачею. І це не зважаючи на значні військові сили, але непорозуміння між західними країнами вплинуло на такий хід подій. Цей хрестовий похід не допоміг Єрусалимському королівству, а в другій половині XII ст. його справи погіршилися – у 1187 році Єрусалим захопили турки.

Третій хрестовий похід було організовано після об’єднання мусульман під проводом султана Салах-ад-дина в державу, що простяглася від Багдада до Єгипту, і 1187 р. захопили Єрусалим. Саладин(1171-1193 рр.) розбивши християн, захопив Єрусалим та встановив контроль над усією Святою Землею(за вийнятком декількох прибережних міст).

Звістка про захоплення Єрусалима дійшла до Риму восени, ставши потрясінням для Європи. Невдовзі помирає Папа Урбан III. По одержанні трагічної звістки з Обетованної, на допомогу хрестоносцям король Сицилії Вільям II негайно відправляє флот. Вчасне прибуття допомоги допомагає врятувати Тріполі та Тир. Незважаючи на те, що в цей час Англія і Франція знаходяться у стані війни, та складна ситуація змушує їх почати переговори про перемир’я. Так, у січні 1188 р. королі Генріх II і Філіп II погоджуються на спільні дії в обороні Святої Землі. На фінансування війни у Франції та Англії встанов-люється спеціальний податок. Незабаром після смерті Генріха II королівський престол Англії займає Річард I, який вже 1190 р. відбуває на Священну війну з мусульманами.

Учасниками Третього хрестового походу стали війська: імператора Священ-ної Римської імперії Фрідріха I Барбаросси (1152-1190 рр.), французь-кого короля Филипа II Августа (1180-1223 рр.), англійського короля Річарда I(Левове Серце)(1189-1199 рр.).

3.Наслідки хрестових походів.

Позитивні

1. Розширення знань християн і мусульман одне про одного.

2. Розвиток торгівлі зі східними країнами.

3. Запозичення наукових знань європейцями.

4. Знайомство європейців з новими сільськогосподарськими культурами.

5. Сприйняття європейцями нових звичаїв (використання подушок, виделок, миття рук перед їжею)

Негативні

1. Численні людські жертви.

2. Руйнування міст і загибель пам’ятників культури.

Підсумки Хрестових походів.

Хрестові походи не досягли тих цілей, що ставили перед собою їхні організатори й учасники. Вони спричинили великі жертви як серед населення держав Сходу, так і серед їхніх учасників. Гинули багато культурних цінностей, палаци, пам'ятники і бібліотеки. Особливо сильно постраждав Константинополь, що ніколи не повернув собі колишньої краси і величі після латинського розгрому. Разом з тим, вони розширили горизонти, уперше після часів античності привели в близьке зіткнення Європу і Схід. Результати їх неоднозначні.

Безсумнівно, виріс товарообмін між Заходом і Сходом, порти Східного Середземномор'я Акра, Бейрут, міста Кіпру стали важливими вузлами посередницької торгівлі. Велику вигоду отримали для себе італійські морські республіки – Генуя, Венеція, Амальфи, Піза, що заснували на Леванті торговельні факторії, які володіли значними торговельними привілеями. Підсилився вивіз західноєвропейських товарів, насамперед, англійського, фламандського, французького, ломбардського сукна на Схід, що стимулювало ремісниче виробництво Західної Європи. Деякі технологічні новинки (наприклад, вітряний млин) і сільськогосподарські культури: гречка, кавуни, абрикоси, лимони були завезені в ту епоху зі Сходу. Хрестоносці познайомилися з виробництвом цукру, голубиною поштою. Предмети східного побуту, зброя, рідкісні вироби, килими, солодкі вина і пряності входили в моду, породжуючи ще більшу потребу сеньйорів у грошах і підсилюючи перехід від натуральної до грошової ренти в господарстві феодалів. У Західній Європі Хрестові походи поглибили соціальну, майнову і юридичну нерівність селян і сеньйорів, сприяли оформленню лицарства як стану.

Хрестові походи сприяли зміцненню централізації Франції й Англії, відтокові найбільш неспокійних елементів лицарської вольниці. З часів Хрестових походів ведуть відлік інтереси Франції й Англії на Сході. Не випадково володіння хрестоносців (іменованих нерідко «франками») називали Францією на Сході. У ході походів були ослаблені позиції Візантії й арабського світу в морській торгівлі і закладені основи морської могутності Генуї і Венеції. Необхідність перевезення значного числа людей і товарів, підтримки регулярних зв'язків з Левантом привела до удосконалювання судів, освоєнню нових маршрутів навігації.

Спочатку виріс, а потім, з занепадом руху знизився авторитет папства. Католицька церква, проте, істотно розширила зону свого впливу, консолідувала земельну власність, створила нові структури у виді духовно-лицарських орденів. Разом з тим Хрестові походи підсилили конфронтацію Заходу і Сходу. Вони активізували джихад як агресивну реакцію мусульманського світу у відповідь. Четвертий хрестовий похід, набагато в більшій мірі, чим схизма 1054 р., розділив християнські церкви, заклавши у свідомість православного населення образ поневолювача і ворога – латиняна. Вони зміцнили на Заході психологічний стереотип, компонентом якого була недовіра, а нерідко і ворожість не тільки до світу ісламу, але і до східного християнства.

У результаті Хрестових походів зріс обмін книжним і некнижним знанням між Заходом і Сходом. Різко підсилилася соціальна мобільність населення. Колишні вузькі рамки orbis terrarum Заходу були істотно – уперше після античності – розширені.