Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
bbBileti_IMV_1.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
512 Кб
Скачать

42. Війна за іспанську спадщину та її наслідки.

Війна за Іспанську спадщину(1701-14) учасники: Франція, Іспанія проти Австрії (Габ.), ВБ. Війна була розпочата в інтересах фр.абсолютизму тому вважалась правомірною. Хоча її криза полягала в тому, що вона цікаивла лише віддалений круг дворян і не відстоювала національні інтереси та інтереси економіки та буржуазії.

У ре­зультаті В. за і. с. Велика Британія стала провід­ною колоніальною д-вою та значно зміцнила своє мор. лідерство. На іспан. троні утвердився Філіпп V, підвищився міжнар.

рівновагу було порушено внаслідок спроби Людовіка XIV встановити контроль над Іспанією. Вона спровокувала війну за іспанську спадщину, приводом до якої стала смерть бездітного іспанського короля Карла ІІ Габсбурга. На його «спадщину», що включала території самої Іспанії, землі в Італії, Південних Нідерландах, Північній та Південній Америці, Африці та ряд острівних територій, претендували король Франції та імператор Священної Римської імперії, Леопольд І Габсбург. Під впливом небезпечного та, можливо, смертельного для Англії франко-іспанського зближення, Вільгельм ІІІ Оранський ініціював утворення Великого Гаазького альянсу, в якому об’єдналися Англія, Нідерланди, Імперія та ряд дрібних європейських держав. Протягом 1701-1714 років тривала війна за іспанську спадщину, в результаті якої європейські володіння Іспанії були розподілені між різними державами, її королем став Філіп V, герцог Анжуйський, який відмовився від прав у майбутньому зазіхати на французький престол. Французькі ж Бурбони, в свою чергу, відмовилися від спроб додати Іспанію до своїх династичних володінь.

. Протягом 1701-1714 років тривала війна за іспанську спадщину, в результаті якої європейські володіння Іспанії були розподілені між різними державами, її королем став Філіп V, герцог Анжуйський, який відмовився від прав у майбутньому зазіхати на французький престол. Французькі ж Бурбони, в свою чергу, відмовилися від спроб додати Іспанію до своїх династичних володінь. Ця війна, як і вся діяльність Великого Альянсу продемонструвала рішучість європейських монархів протидіяти будь-яким спробам нав’язати гегемонію на континенті та підтримувати силову рівновагу – запоруку виживання кожної із держав. Застосування цього принципу було вже не спонтанним, але системним. Європейські політичні діячі усвідомлювали, що діють саме в ім’я підтримання такого співвідношення сил, яке б не загрожувало європейській стабільності. Робота англійського економіста Чарльза Давенанта «Есе про силову рівновагу» стала бестселером під час підготовки мирних договорів та їхнього втілення у життя. Спроби перевірити міцність балансу сил були змістом першого етапу розвитку Вестфальського світового порядку і в цілому завершилися до 1714 року.

43. Північна війна. Зовнішня політика Петра і.

Північна війна виникла в результаті тривалої дипломатичної підготовки, розрахунків сил та орієнтації на перипетії загальноєвропейських процесів. В її ході як Швеція, так і Московське царство розраховували утвердити статус провідної держави на Балтійському морі. В результаті війни, яку Швеція програла, цей статус отримала Москва, разом з ним змінивши і назву – на Російську імперію. Цим підкреслювалася та роль, що її в майбутньому розраховували грати у європейських справах російські монархи. Піднесення Росії на Сході Європи відкриває другий етап еволюції Вестфальської міжнародної системи.

До початку 1700 року переважна територія Балтійського моря відносилась до Швеції: все узбережжя Фінської затоки, сучасна Прибалтика, частина південного узбережжя Балтійського моря. Кожна з країн Північного союзу мала свої мотиви для входження у війну зі Швецією.

Для Росії отримання виходу до Балтійського моря було в цей період часу найважливішим зовнішньополітичним і економічним завданням. У 1617 році за Столбовським мирним договором Росія була вимушена поступитися Швеції територією від Івангорода до Ладозького озера і, тим самим, повністю позбулася балтійського узбережжя. В ході війни16561658 років вдалося захопити частину території в Прибалтиці. Були захоплені Нієншанц, Нотебург і Динабург; обложена Рига. Проте відновлення війни з Річчю Посполитою змусило Росію підписати Кардисській мирний договір і повернути Швеції всі завойовані землі.

Данію підштовхувало до конфлікту з Швецією давнє суперництво за панування на Балтійському морі. У 1658 році Карл X Густав розбив данців в ході походу в Ютландію і Зеландію і відторгнув частину провінцій на півдні Скандинавського півострова. Данія відмовилася від збору мита при проході судів через Зундську протоку. Крім того, дві країни гостро змагалися за вплив на південного сусіда Данії — герцогство Шлезвіг-Голштейн.

Вступ до союзу Саксонії пояснювався зобов'язанням Августа II повернути Речі Посполитій Ліфляндію у разі його обрання польським королем. Ця провінція опинилася в руках Швеції за Олівським мирним договором 1660 року.

Спочатку коаліція була оформлена договором 1699 року між Росією і Данією, причому Росія повинна була вступити у війну тільки після укладення миру з Османською імперією. Восени того ж року до переговорів долучилися представники Августа II.

У результаті Північної війни Росія отримала вихід до Балтійського моря, вирішивши одну зі своїх головних історичних завдань, тоді як Швеція втратила статус великої держави.

З дня Полтавської битви, як зазначає шведський історик Петер Енглунд, «закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу». Україна з 1709 року втрачає свою незалежність, юридичні і міжнародноправові чинники, а тому перестає існувати як держава.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]