BGD

ТЕМА 1. НАУКОВІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ЛЕКЦІЯ 1. ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ. МЕТА І ЗАДАЧІ ДИСЦИПЛІНИ БЖД. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Розподіл навчального часу на вивчення дисципліни:

1.Вступна лекція

Уминулому столітті на Землі від усіх війн загинуло майже 100 млн. людей, а на виробництві від нещасних випадків за такий же період людство втратило 300 млн. людей. За один рік це складає 3,75 млн. людей, за один день 10 тис. людей, за одну годину – 440 людей та за одну хвилину 7-8 людей. До того ж в світі налічується понад 500 млн. інвалідів [2].

За даними Міжнародної організації праці, щороку в світі фіксується близько 125 млн. нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. – з тяжкими та 220 тис. – зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60-150 млн. випадків захворювань, пов’язаних із роботою, 60 млн. робітників зазнають впливу токсичних речовин і 500 млн. громадян стали непрацездатними з причин невідповідності умов праці та безпеки.

Забруднення навколишнього середовища спричиняє 21% усіх смертей в Україні. Забруднена питна вода додає до цього ще 13%. Четверо з п’яти українців мусять споживати брудну воду. За оцінками ВООЗ майже 80% усіх захворювань у світі спричинені саме неякісною питною водою [2].

На початку 90-х років забруднення квадратного метра землі в Україні було в 6,5 разів вищим, ніж у США і в 3,2 рази вищим, ніж у країнах Євросоюзу. Вже сьогодні 11 млн. українців проживають на територіях, де забруднення повітря досягає рівнів, небезпечних для життя. Рівень смертності в Україні найбільший у Європі. Тривалість життя скорочується. Так, за даними на 1989 рік, вона складала: у чоловіків 67,1, у жінок 75,4 роки, а в 1994 – 61,8 та 73,2 роки відповідно. Рейтингове місце України – 70-те серед 191 країн світу. Найвища смертність спостерігається в центрально-східних і центральних регіонах України, особливо в Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській та Київській області, де розташовані підприємства гірничо-металургійної, вугільної, хімічної та атомної індустрії.

Безпека життєдіяльності

Чисельність, млн. чол.

Роки

Рис. 1 Діаграма зміни чисельності населення України

Ще однією проблемою безпеки життєдіяльності людини в сучасних умовах є охорона психічного здоров'я.

Погіршення екологічної ситуації внаслідок хронічної токсичної дії на організм, і в першу чергу на людський мозок, що є найбільш чутливим і вразливим, призводить до стійких порушень психічного стану, яким страждають 55-60 % громадян. Катастрофічне поширення пияцтва й алкоголізму негативно впливає на стан здоров'я, продуктивність виробничих сил і економіку держави. Поширюється наркоманія і токсикоманія серед підлітків, спостерігається ескалація терористичної діяльності екстремістсько налаштованих осіб, груп та організацій.

Поступово зростає не лише кількість нещасних випадків, а й кількість великих аварій та катастроф, що призводять до значних матеріальних витрат та людських жертв. Кожні 5 секунд на планеті виникає пожежа. В Україні щодоби реєструється 100-150 пожеж [2]. Викликає занепокоєння вичерпування ресурсів потенційно-небезпечних об’єктів, підвищене зношування основних виробничих фондів, недотримання нормативно-правових актів, регламентів і технічних умов виробниками та до мониторингу і державного нагляду за об’єктами з підвищеною безпекою.

Як свідчать причино-наслідкові зв’язки подій, що виникають у світі, головною причиною всіх негараздів є сама людина та її соціально небезпезчна діяльність.

2. Мета і задачі дисципліни БЖД

Головна мета дисципліни «Безпека життєдіяльності» полягає в тому, щоб:

-сформувати в людини свідоме і відповідальне ставлення до питань особистої безпеки і безпеки тих, хто її оточує;

-навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, визначити шлях надійного захисту від них;

-навчити надавати допомогу в разі потреби собі і іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності;

-знати наукові основи взаємодії людини з біосферою та техносферою і забезпечити виховання нового покоління людей з мораллю культури безпеки життєдіяльності, в якій людина є найголовнішим об’єктом захисту від небезпечних ризиків.

Завданням дисципліни БЖД є:

а) прищепити студентам фундаментальні теоретичні знання щодо ідентифікації небезпек та інженерних способів розробки і використання засобів захисту від небезпек;

б) прищепити почуття особистої відповідальності за сучасне довкілля; знати задачі і принципи безперервного контролю і моніторингу засобів захисту, а також вимоги до навчання робітників і населення основам захисту від небезпек;

в) виробити у майбутніх фахівців державний підхід до вирішення питаня безпеки життєдіяльності.

Як зазначив на Міжнародній конференції БЖДЛ-2004 доктор технічних наук, професор О.І. Запорожець, життя можливо прожити тільки в безпеці. Іншого способу немає, тому слід пристосовуватися до певних умов існування, поступово покращуючи їх. Якщо небезпеку не можна ліквідувати, то її слід контролювати.

Проблема захисту людини від небезпек з’явилася з появою людства на Землі. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких.

Первісна людина була тісно пов'язана з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, звірям, птахам, сонцю, вітру, воді тощо, а використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили головну загрозу.

Другою групою небезпек, які почали становити загрозу людині з часу існування її на нашій планеті, були дії інших людей: війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадання, погрози, терористичні акти та інші акти насильства супроводжували і, на жаль, продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на землі з'явилася група небезпек, що походить від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше Пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як не парадоксально, з пошуком більшої безпеки. Проте можна навести багато прикладів, які свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації

рівень безпеки людей зростає. Так, людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, і середня тривалість життя в розвинених країнах наближається до 80 років завдяки розвитку медицини, що сягає своїми коренями часів Гіппократа.

Вже з часів середньовічча вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Григорій Агрікола (1494-1555 рр.) першим зробив запис про випадок виділення та вибух рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і вce є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками» [2].

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (17111764 рр.), (у 1763 р. видав трактат з основ металургії та рудних справ, розглянув питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення грунтів і раціонального одягу).

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки праці займаються багато вчених. Серед них слід відзначити першого ректора КПІ В.Л. Кірпічова (1845-1913 рр.), який своїми працями пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, та академіка А.А.Скочинського (1874-1960 рр.), який зробив певний внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є противогаз, створений академіком М.Д. Зелінським у 1915 р., який майже без принципових змін використовується дотепер. Важливий внесок розуміння основ безпеки існування людини був зроблений першим президентом Академії наук України В.І. Вернадським (18631945 рр.). За визначенням В.І. Вернадського, людська діяльність стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, вона почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.

3. Сучасні проблеми та принципи життєдіяльності

Людське життя можна охарактеризувати двома основними показниками – тривалістю та якістю. Тривалість життя визначається конкретно прожитих людиною на землі років, місяців, днів. Якість життя неможливо охарактеризувати так однозначно, оскільки вона значною мірою визначається потребами людини та суспільства.

Умови життя, якість його і безпека взаємопов'язані. З одного боку, рівень БЖД

– це один з показників, що визначають якість життя. З іншого боку, якість життя та окремі складові цієї якості – значною мірою визначають ступінь безпеки. Отже, безпека життя – це один з показників якості життя.

Неякісні продукти харчування викликають різні захворювання та отруєння. Неякісні вироби, якими люди користуються в побуті, спричиняють побутовий травматизм, а від якості виробничого обладнання значною мірою залежить рівень травматизму на виробництві. Низький рівень людських стосунків та взаємин у колективі викликає в ньому напруженість, призводить до конфліктів, нервових та психічних розладів у членів колективу.

Якість навколишнього середовища, де перебувають люди, суттєво впливає на їхнє самопочуття, здоров'я, безпеку, тривалість життя. Таким чином, якість життя кожної окремої людини суттєво залежить від розвитку країни або регіону, де вона мешкає. Традиційно на рівень розвитку країни впливає економічний показник – валовий національний продукт на душу населення. Однак якість життя не вимірюється одними лише економічними критеріями. Ідеальним було б при такій оцінці врахувати всі показники людського буття, та це практично дуже складно.

З огляду на це у 1990 р. в Доповіді ООН про розвиток людини для такої оцінки було введено новий показник – індекс людського розвитку (ІЛР). ІЛР є інтегральним показником трьох компонентів: довголіття, рівня освіти та економічного рівня життя. Довголіття вимірюється тривалістю життя. Рівень освіти визначається комбінацією двох показників – письменності дорослого населення (з вагою у дві третини) і середньої кількості років навчання (з вагою в одну третину). Економічний рівень життя вимірюється величиною валового національного продукту, що припадає на душу населення.

Сучасними проблемами стану БЖД слід вважати:

1)Зростання глобальних природних небезпек, викликаних порушенням рівноваги довкілля.

2)Зростання числа техногенних небезпек (аварій і катастроф) при взаємодії людини із складними технічними системами.

3)Соціально-політична напруга в суспільстві.

Вцілому сучасний стан БЖД можна охарактеризувати як незадовільний через:

-відсутність централізованого державного фінансування;

-економічну нестабільність, яка відлякує західних інвесторів;

-постійний пошук політичних альтернатив в Україні, щодо можливості підтримки на необхідному сучасному рівні безпеку проживання людей;

-відсутність належного моніторингу і механізмів реалізації законів щодо захисту життя та здоров'я людей.

Однією із стратегій системи охорони здоров’я та забезпезпечення БЖД є:

1.Здійснення профілактики, яка є масовою та ефективною: наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах (які забруднюють повітря, воду, грунти), що призведуть до різкого зниження отруєнь, злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцевосудинної системи та інших захворювань.

2.Охорона здоров'я на індивідуальному рівні, яка полягає у визначенні форми, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

3.Надання своєчасної інформації населенню про небезпеку навколишнього середовища, що дасть змогу населенню раціонально вибирати місця діяльності і проживання, раціонально використовувати методи і засоби захисту від дії небезпек.

Проте, бути чи не бути здоровому – це насамперед залежить від самої людини: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру звичок, ставлення до інших людей. На основі сказаного раніше можна зробити висновок, який грунтується на твердженні римського філософа Сенеки: «Уміння продовжувати життя – в умінні не скорочувати його».

Крім того існує 8 аксіом БЖД, головним яких щодо гарантування безпеки слід вважати [2]:

Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, якщо повсякденні потоки речовини, енергії та інформації в техносфері перевищують порогові значення.

Аксіома 2. Джерелами техногенних небезпек є складові техносфери. Небезпеки виникають за наявності дефектів, несправностей у технічних

системах, у результаті неправильного їх використання, наявність відходів, особливо промислових, що призводить до шкідливого впливу їх на людину, довкілля.

Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють у просторі і часі:

а) травмонебезпечні фактори (аварії, катастрофи, вибухи, раптове руйнування будівель і споруд);

б) небезпеки на людину (викиди токсичних та радіоактивних речовин). Аксіома 4. Захист від техногенних небезпек досягається збільшенням відстані

між джерелом небезпеки та об’єктом захисту, використанням захисних заходів. Аксіома 5. Компетентність людей у світі небезпек та способах захисту від них –

необхідні умови досягнення БЖД.

В цілому можна стверджувати, що:

Безпека життєдіяльності людини (БЖД) – це наука про комфортну та безпечну взаємодію людини із середовищем існування, або система базових знань з проблеми створення безпечних умов існуваннялюдини

Безпека – це збалансований відповідно до експертої оцінки стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо (варіант – стан захищенності особи суспільства від ризику зазнати шкоди).

Життєдіяльність – це процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом, їхніх життєвих потреб і можливостей.

Небезпека – це наявність в оточенні людини об’єктів, хімічних речовин та явищ, що несуть в собі загрозу її здоров’ю та життю.

Аварія – це велике пошкодження або вихід з ладу агрегатів, технічних чи побутових комплексів, що завдає значної шкоди та збитків.

Висновок:

Бути чи не бути здоровому – це залежить відлюдини, від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

ЛЕКЦІЯ 2 КОНЦЕПЦІЯ ДОПУСТИМОГО РИЗИКУ. ОЦІНКА РІВНЯ РИЗИКУ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ І МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ.

1. Класифікація рівня небезпеки та небезпечних факторів

Умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна привести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду поранення та/чи ушкодження іменуються як небезпека.

Оскільки небезпека - це центральне поняття БЖД, то слід розуміти, що таке небезпечна речовина та об'єкти підвищеної небезпеки як це визначає Закон України №2245 18.01.2001р. «Про об'єкти підвищеної небезпеки».

Небезпечна речовина - це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановленні порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.

Ризик - це ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки.

Прийнятний ризик - це ризик, який не перевищує гранично допустимого рівня на території об'єкта підвищеної небезпеки і/або за її межами.

Управління ризиком - процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику.

В теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів небезпек: загальну, локальну, галузеву, місцеву(для окремих об'єктів). До загальної номенклатури відносять усі види небезпек: алкоголь, аномальна температура повітря, аномальні вологість та рухомість повітря, тиск, освітлення, ультрафіолетове випромінювання та ін.

Впливу небезпек підвладна людина, довкілля, матеріальні цінності. Носіями небезпек є природні процеси та явища, техногенне середовище та дії людей.

Небезпеки розрізняють: природного, техногенного та антропогенного походження.

Природні небезпеки зумовлюють стихійні явища, кліматичні умови, рельєф місцевості тощо. Це землетруси, виверження вулканів, урагани, бурі, повені, шторми, смерчі, селі, зсуви, сніжні заметілі, пожежі, зливи, град, туман, ожеледі, блискавки.

Небезпеки, що створюються технічними засобами, викиди називаються техногенними,а антропогенні виникають через помилкові та несанкціоновані дії людини.

В цілому небезпеки сьогодні класифікують:

1) за природою походження – природні, техногенні, антропогенні, змішанні;

2) за часом виявлення – імпульсивні, кумулятивні;

3)за локалізацією – пов’язані з літосферою, атмосферою, космосом;

4)за наслідками – захворювання, травми, загибель, пожежі;

5)за завданням збитків – технічні, екологічні, соціальні

тощо;

6)за сферою прояву – побутові, дорожньо-транспортні, виробничі, спортивні, військові тощо;

7)за структурою – прості, складні та породжені взаємодією простих;

8)за характером впливу – активні та пасивні (пасивні це коли сама людина наражається на гострі, колючі, ріжучі нерухомі

Небезпека реалізується уражувальним фактором, які можна класифікувати, взявши за основу відомий ГОСТ 12.0.003.74 ССБТ на: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні фактори.

Фізичні небезпечні та шкідливі фактори середовища поділяються на:

1)машини і механізми, що рухаються; рухливі частини обладнання, пересувні вироби, гострі кромки поверхонь, заготовки, матеріали, інструменти та устаткування;

2)гірські породи, що обвалюються;

3)підвищена запиленість та загазованість повітря;

4)підвищені рівні шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуків місцях перебування людини;

5)підвищена напруга електричного та магнітного поля;

6)підвищений рівень статичної електрики;

7)підвищені температура, тиск, вологість;

8)наявність випромінювань із підвищеними рівнями;

9)недостатнє освітленнями чи підвищена яскравість світла;

10)місце перебування людини на значній висоті відносно

землі.

Хімічні небезпечні та шкідливі фактори середовища класифікують:

1)За характером впливу:

а) токсичні – окис вуглецю (CO) – 1 мг/м3, оксиди азоту (NO) – 0,04 мг/м3 – в повітрі; метафос – 0,1 мг/кг, хлорофос

–0,5 мг/кг, карбофос – 2,0 мг/кг – в грунті;

б) сенсибілізуючі (алергени) – антибіотики, смоли, пил тощо;

в) мутагенні, що впливають на спадковість (радіоактивні речовини, плюмбум Pb (свинець), марганець Mn тощо;

г) ті, що впливають на репродуктивну функцію – радій

та ін.

2)За шляхом проникнення в організм:

а) через органи дихання;

б) через шкіру та слизові оболонки;

в) через шлунково-кишковий тракт.

3)За ступенем небезпеки шкідливих речовин хімічні небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання поділяються на:

- надзвичайно небезпечні; - високо небезпечні; - помірно небезпечні; - мало небезпечні.

Біологічні – небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання включають такі біологічні об'єкти:

а) Патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси) та продукти їх життєдіяльності;

б) Макроорганізми (рослини та тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання за характером впливу поділяються на:

а) перевантаження (фізичні)

б) нервово-психічне перевантаження.

Фізичні перевантаження поділяються на: статичні, динамічні та гіподинамічні.

Нервово-психічні перевантаження поділяються на: розумове перенапруження; перенапруження аналізаторів; монотонність праці; емоційне перевантаження.

Один і той самий небезпечний та шкідливий фактор за природою своєї дії може одночасно належати до різних груп, наведених вище. Тому дуже важливо правильно ідентифікувати фактор навколишнього середовища, тобто визначити його тип та розмір.

2. Якісний та кількісний аналіз рівня ризику

Поряд з поняттям «небезпека» в курсі БЖД ще одне основоположне визначення – ризик. У розрахунках ризик прийнято позначати літерою R (від англ. слова risk - ризик).

Класичним визначенням якісної оцінки ймовірності ризику R, що небезпека відбудеться є формула:

R=n/N

де n – кількість подій з небажаними наслідками; N – максимально можлива кількість подій за конкретний період.

Згідно ДСТУ 2293-99 ризик – це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості. Чисельно (чи кількісно) ризик визначається як добуток ймовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека:

Rk=R*D

де D – очікуваний розмір збитку, яку може завдати реалізована небезпека.

У таблиці 1 наведені результати спостереження за гірськими обвалами протягом 100 років та розрахунок ризику нещасного випадку в результаті цих обвалів.

Таблиця 1. Розрахунок ризику нещасного випадку в результаті гірського

обвалу.

З таблиці видно, що частота, з якою відбуваються малі обвали у 4,6 раз вище від частоти обвалів середньої сили і в 40 разів вище від частоти