195. Проблеми забезпечення екологічної безпеки в системі принципів міжнародного екологічного права.

Спеціальні (галузеві) принципи міжнародного права навколишнього середовища найбільш повно зафіксовані у Стокгольмській декларації з навколишнього середовища і Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку. Вони також відображені у Всесвітній хартії природи та інших актах міжнародного права навколишнього середовища.

До цих принципів, що забезпечують екологічну безпеку зокрема, належать:

- суверенне право держав розробляти свої природні ресурси і їх відповідальність у рамках національної юрисдикції не заподіювати шкоди навколишньому середовищу інших держав;

- міжнародного співробітництва держав у сфері охорони довкілля на основі рівноправ’я;

- попередження забруднення морів та заподіяння шкоди навколишньому середовищу;

- екологічна безпека держав на засадах взаємного співробітництва;

- скоординований підхід до планування й управління в галузі охорони навколишнього середовища;

- ефективна і динамічна роль міжнародних організацій у галузі охорони і поліпшення навколишнього середовища;

- наукова обгрунтованість екологічних заходів;

- поширення екологічної інформації та відповідних знань серед населення;

- відшкодування шкоди, завданої довкіллю, зокрема на засадах “забруднювач платить”;

- міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення.

- екологічно обґрунтоване раціональне використання природних ресурсів; Його характеризують такі елементи:

а) раціональне планування та керівництво відтворюваними та невідтворюваними ресурсами землі в інтересах нинішнього та майбутнього поколінь;

б) довгострокове планування екологічної діяльності із забезпеченням екологічної перспективи;

в) оцінка можливих наслідків діяльності держави в межах своєї території;

г) підтримання природних ресурсів, що використовуються, на оптимально допустимому рівні тощо. недопущення радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища;

- захист екологічних систем Світового океану;

- заборона військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище в концентрованому вигляді;

196. Еколого-правові засади міжнародної проблеми розробки забезпечення глобальної екологічної

безпеки.

Розвиток науки і техніки, зумовлений потребами економіки, підвищуючи соціально-економічну безпеку суспільства, водночас призвів до появи небезпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища.

Політика екологічної безпеки є типом розвитку суспільства (як суб'єкта екосистеми), що реалізується в умовах інтенсивно-коеволюційного розвитку, тобто в інтересах як суб'єкта екосистеми, так і об'єкта (середовища), і відповідає певним характеристикам.

* Безумовне дотримання принципу примата безпеки. Нині проблема безпеки населення держави, а також цивілізації загалом є одним з найважливіших критеріїв соціального розвитку, і можна сказати, що нині концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки. Це стало очевидним, коли виявилося, що прогрес в економіці або культурній сфері пов'язаний з екологічним регресом.

* Докорінна зміна характеру виробничих відносин з точки зору їхніх екологічних наслідків. При цьому враховуються екологічна ємність територій при розміщенні господарських комплексів; необхідність зіставлення можливості екосистем окремих регіонів України, врахування цього в демографічній, регіональній і національній політиці; послідовне та чітке вжиття природоохоронних заходів; впровадження ресурсозбереження й енергозбереження; екологобезпечних і бeзвідходних технологій, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві.

* Дотримання невід'ємного права на здорове навколишнє середовище.

* Інтернаціоналізація екологічної безпеки. Захист навколишнього середовища - природне поле співробітництва всіх держав, вільного від конфронтації, суперництва та взаємних підозрювань.

* Новий погляд на проблему споживання, його раціоналізацію. Поліпшення рівня життя людей має відчуватися не коштом природи, а супроводжуватися збереженням і відтворенням умов існування тваринного та рослинного світу.

Нові підходи до розв'язання багатьох соціальних завдань, пов'язаних передусім із шкодоюзбитком для здоров'я людей через руйнування навколишнього середовища.

* Закріплення пріоритету загальнолюдських цінностей, впровадження в заклади освіти та виховання дисциплін екологічного змісту. Сприйняття людиною себе як частки природи.

Для цього створені великі всесвітні і регіональні організації з охорони навколишнього середовища, їх налічується понад 200. Провідною є спеціалізована установа - Про¬грама 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП), яка покликана координувати і частково фінансувати дії держав в цій діяльності. Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інфор¬мацією. Створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА). Екологічні проблеми глобального характеру покликаний розв'язу¬вати також Міжнародний союз з охорони природи та природних ресурсів.