178. Законодавство про зони надзвичайних екологічних ситуацій та його місце в системі екологічного законодавства.

Надзвичайна екологічна ситуація (далі НЕС) — надзвичайна си¬туація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосу¬вання надзвичайних заходів з боку держави.

Правову основу регулювання надзвичайних екологічних ситу¬ацій складають положення Конституції України, приписи Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» , «Про аварійно-рятувальні служби», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», Постанова Кабінету Міністрів України від 1998 р. «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації тех¬ногенного та природного характеру» та інші нормативні акти.

Основними принципами регулювання правового режиму в зоні надзвичайної екологічної ситуації є:

— пріоритет захисту життя та здоров'я людей;

— непорушність конституційних прав і свобод людини та гро¬мадянина;

— комплексність заходів, спрямованих на нормалізацію еко-логічного стану;

— забезпечення населення достовірною інформацією про стан довкілля, можливу загрозу для життя та здоров'я людей і про виконання заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;

— невідворотність відповідальності осіб, винних у виникненні або ускладненні надзвичайної екологічної ситуації.

Екологічні надзвичайні ситуації тісно пов'язані з такими чинни¬ками, як національна безпека та надзвичайний стан. Їх регламентація здійснюється спеціальними нормативними актами: Законами Ук¬раїни «Про надзвичайний стан», «Про правовий режим надзвичай¬ного стану», «Про основи національної безпеки України», «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та ін.

179. Правовий режим зон екологічної катастрофи.

Зона надзвичайної екологічної ситуації— окрема місцевість Ук¬раїни, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.

Запровадження відповідного правового режиму передбачає виділення державою та/або органами місцевого самоврядування додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану та відшкодування нанесених збитків, запровадження спеціального режиму поставок продукції для державних потреб, реалізацію комплексних та цільових програм громадських робіт.

В соответствии с «О правовом режиме территории, подвергшейся радиоактивному загрязнению в результате Чернобыльской катастрофы» определяются категории зон радиоактивно загрязненных территорий:

1) зона відчуження;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення

3) зона гарантованого добровільного відселення

4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

В пределах зоны могут вводиться следующие меры:

- установление особого режима въезда и выезда;

- ограничение движения транспортных средств и проведение их осмотра с целью необходимой их обработки, временной задержки в случае выявления возможного опасного их воздействия на жизнь и здоровье людей или угрозы ухудшения экологической ситуации;

- отселение людей из мест, опасных для их проживания, с обя¬зательным предоставлением им помещений для постоянного или временного проживания;

- установление карантина и осуществление других обязательных санитарно-противоэпидемических мер;

- принудительное отчуждение объектов права частной собственности с обязательным последующим полным возмещением их стоимости;

— выполнение комплекса работ по нормализации экологическо¬го состояния на территории зоны чрезвычайной экологической ситуации и пр.

180. Особливості правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених територіях.

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є:

1) зона відчуження;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення

3) зона гарантованого добровільного відселення

4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Радіаційно небезпечні землі — це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають національним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин або які недоцільно використовувати за екологічними умовами (зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення).

Радіоактивно забруднені землі — це землі, які потребують вжиття заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення та забезпечення нормальної господарської діяльності (зони гарантованого добровільного контролю).

Землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель.

В'їзд на територію зони і виїзд з неї здійснюється тільки за спеціальними перепустками з обов'язковим дозиметричним контролем людей та транспортних засобів.

У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забезпечується суворий природоохоронний режим, охорона територій, природних, історичних та етнокультурних пам'яток відповідно до чинного законодавства.

Земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо за економічними та екологічними умовами подальше використання цих земель неможливе, вони переводяться до категорії радіаційно небезпечних.