125. Правові форми екологічного контролю.

Залежно від системи органів, що здійснюють екологічний кон¬троль, та його відомчо-галузевого підпорядкування розрізняють такі види: державний, відомчий, виробничий, громадський.

Державний екологічний контроль здійснює виконання надвідом¬чих завдань, а саме забезпечення додержання вимог екологічного законодавства всіма державними органами, підприємствами, уста¬новами та організаціями незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування і фізичними особами на всій території України.

Основною ознакою, що характеризує відомчий екологічний кон¬троль, є його організаційне та юридичне обособлення межами об'єктів відповідного міністерства чи відомства. Тому відомчий контроль здійснюється міністерствами, державними комітетами за додержан-ням вимог екологічного законодавства підприємствами, установами й організаціями в межах підпорядкованої їм галузі управління.

Виробничий екологічний контроль має на меті перевірку дотри¬мання екологічних вимог на відповідному виробництві. Тому він здійснюється підприємствами, установами та організаціями, діяль¬ність яких впливає на стан навколишнього природного середови¬ща в межах своїх організаційно-підпорядкованих структур.

Основною ознакою громадського екологічного контролю є те, що здійснення перевірок, рейдів та інших напрямків контрольної діяльності в галузі екології виконується громадськими об'єднання¬ми загального або галузевого профілю. Громадський екологічний контроль здійснюють Українське товариство охорони природи, Українське товариство мисливців та рибалок, громадські інспектори Міністерства охорони навколишнього природного середовища, студентські громадські дружини тощо.

Екологічний контроль можна також класифікувати за об'єктом природи. Зокрема, розрізняють контроль у галузі:

охорони навколишнього природного середовища; використання і охорони земель;

використання і охоро¬ни вод та відтворення водних ресурсів;

охорони, захисту, використання та відтворення рослинного світу; ведення робіт по геологічному ви-вченню надр, їх використанню та охороні; охорони, використання і відтворення тваринного світу; додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; охорони атмосферного повітря

126. Підстави та умови екологічно-правової відповідальності.

Підставою для застосування юридичної відповідальності за по-рушення екологічного законодавства є порушення, вчинені в галузі природокористування, відтворення природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, тобто екологічні правопо¬рушення.

Екологічне правопорушення характеризується в першу чергу та-кими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність.

Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка конкретного правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, по¬рушення відповідного правового режиму природних ресурсів.

Юридична відповідальність за порушення еколо¬гічного законодавства виконує ряд важливих функцій:

- є засобом забезпечення виконання еколого-правових вимог;

- виступає гарантією захисту екологічних прав суб'єктів екологічних правовідносин;

- виконує важливу виховну функцію, спонукає до додержання приписів екологічного законодавства;

- несе каральне навантаження, що настає за скоєні кримінальні чи адміністративні правопорушення;

- забезпечує компенсацію шкоди, що заподіюється

порушеннями законодавства про охорону навколиш¬нього природного середовища.

Умовами екологічно-правової відповідальності є здійснення винної протиправної дії або бездіяльності.