3.1. Поняття, субєкти, структура грошового обігу

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також не товарні платежі в економіці.

Грошовий обіг являє по суті рух грошей у процесі виконання ними своїх функцій. Об’єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво. Виникнення грошового обігу як і самих грошей зумовлене розвитком регулярного товарного обміну та поглибленням суспільного розподілу праці. Грошовий обіг обслуговує розподіл і обмін ВВП включаючи також і рух капіталів. При цьому рух грошей відбувається безперервно. На відмінно від товарів котрі надходячи у сферу обміну послідовно вилучаються із неї по мірі здійснення актів купівлі-продажу, гроші перебувають в обігу постійно. Тому чим більшими є обсяги купівлі-продажу товарів і послуг, тим більшим за обсягом має бути грошовий обіг, так як гроші опосередковують усі товарообмінні операції.

Грошовий обіг виступає основою балансування національного продукту і національного доходу в економіці. Це означає, що з одного боку маємо сукупну ринкову вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, тобто національний продукт, а з другого боку – сукупні доходи споживачів у вигляді з/п, дивідендів, %, прибутку і інших надходжень, тобто національний дохід . Таким чином грошовий обіг виступає посередником у реалізації ВВП країни, тобто обміну національного продукту на національний дохід.

Суб’єктами грошового обігу є всі учасники відтворювального процесу, тобто усі економічні агенти. Залежно від своєї ролі в економіці вони поділяються на 3 основі групи:

1. Підприємства, що здійснюють виробництво, необхідне суспільство, товарів і послуг, отримуючи грошову виручку від їх реалізації та витрачаючи грошові кошти на придбання виробничих ресурсів.

2. Населення (домашні господарства), які отримують грошові доходи надаючи підприємствам фактори виробництва та витрачаючи гроші на придбання товарів і послуг.

3. Держава, яка акумулює обов’язкові платежі до бюджету та перерозподіляє зібрані кошти для виконання суспільних функцій.

В залежності від зв’язку виробництва і розподілу ВВП, грошовий обіг поділяється на 2 частини:

1. – рух грошей, що безпосередньо пов'язаний із реалізацією товарів, робіт і послуг, при якому мають місце зустрічні рухи товарних і грошових потоків (незалежно від розривів у часі);

2. – рух грошей, що виникає у зв’язку із здійсненням не товарних платежів при якому має місце лише односторонній рух коштів.

В залежності від особливостей організації руху грошей в економіці та їхньої форми грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий.

• Готівковий грошовий обіг – це рух готівки у формі банкнот та розмінної монети, що обслуговує реалізацію товарів і послуг та здійснення інших можливих платежів. Готівкові розрахунки здійснюються переважно в операціях за участю фізичних осіб, а тому із розвитком новітніх банківських технологій їхня частка у загальній структурі грошового обігу неухильно скорочується і в розвинутій економіці зазвичай не перевищує 10%.

• Безготівковий грошовий обіг – це рух грошей у формі послідовних записів на рахунках у банківських установах або у формі зарахування взаємних вимог. Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою чеків, векселів, кредитних карток і інших засобів, що дають змогу їх власникам проводити розрахунки без участі готівки. Основна роль безготівкового грошового обігу полягає у прискорені оборотності коштів в економіці та скороченні трансакційних витрат пов’язаних з оборотом грошей.

Залежно від особливостей руху вартостей, який обслуговує грошовий обіг він поділяється на 3 складові частини:

1. Грошово-розрахунковий обіг, що має місце з приводу товарообмінних операцій при зустрічному рухові товарів і грошей

2. Грошово-кредитний обіг, при якому відбувається односторонній рух грошей, котрий має поворотній характер

3. Грошово-фінансовий обіг, що передбачає односторонній рух грошових коштів без зустрічного руху ані товарів, ані грошей