9.4. Організація міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки – процес регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають між юридичними і фізичними особами різних країн.

Для проведення міжнародних розрахунків банки встановлюють кореспондентські відносини, що передбачають відкриття комерційними банками один одому рахунків двох типів:

1. ларо – рахунок іноземного банку в банку даної країни;

2. ностро – рахунок банку даної країни в іноземному банку кореспонденті.

Основними формами міжнародних розрахунків є:

1. банківський переказ – доручення комерційного банку своєму банку кореспонденту виплатити певну суму коштів за вказівкою платника іноземному одержувачу. Банківські перекази здійснюються шляхом пересилки в електронному вигляді платіжних доручень, які адресуються одним банком іншому та містять наказ про виплату відповідної суми, а також наступні способи її відшкодування банку платнику;

2. інкасо – форма міжнародних розрахунків, при використанні якої банк за дорученням свого клієнта експортера отримує кошти від імпортера за відвантажену йому продукцію чи надані послуги і зараховує кошти на рахунок експортера. Інкасо може бути простим (тільки на основі фінансових документів) та документальним (на основі документів, що підтверджують відвантаження продукції);

3. акредитив – форма міжнародних розрахунків, що здійснюється на основі угоди, згідно якої банк за дорученням свого клієнта імпортера здійснює платежі одержувачу коштів експортеру не основі представлених ним документів.

9.5. Міжнародні кредитні операції

Міжнародні кредитні операції – здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин і пов’язані з наданням валютних і товарних ресурсів у користування на основі поверненості і сплати %-ка. Міжнародний кредит – кредит, що надається державою, банками, фірмами однієї країни суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності інших країн. В залежності від об’єкту передачі вартості розрізняють два види міжнародного кредиту:

1. товарні кредити, що надаються експортерами імпортерам у вигляді матеріально-товарних цінностей;

2. валютні кредити, що надаються банками та іншими фінансовими установами у грошовій формі.

В залежності від суб’єктів міжнародних кредитних операцій міжнародний кредит поділяється на:

1. фірмовий кредит – надання позичок експортерами та імпортерами при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Основними видами фірмового кредиту є: -вексельний, при експортер постачаючи товар виставляє переказний вексель на імпортера, який акцептує його; -кредит по відкритому рахунку, при якому експортер записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість поставленої, але ще не оплаченої продукції, а імпортер зобов’язується погасити борг у встановлений строк; -аванс покупця, тобто кредит, що видається імпортером експортеру в якості авансованого платежу при підписанні контракту на поставлення продукції;

2. банківський кредит, що пов'язаний із наданням комерційними банками позичок експортерам та імпортерам. Основними його видами є: -кредит покупцю, при якому банк експортера кредитує іноземного покупця на придбання товарів у національного виробника; -експортний кредит – позичка, що надається банком експортера банку імпортера для кредитування зовнішньоторгових операцій свого клієнта; -акцептний кредит, що надається комерційним банком у формі акцепту тратти, тобто згода банку імпортера на оплату тратти, виставленої експортером; -акцептно-рамбурсний кредит – поєднання акцепту тратти експортера, виставленої на імпортера банком третьої країни і завчасного переведення суми векселя банком імпортера банку акцептанту; -лізинг, що передбачає придбання комерційним банком у національних виробників машин, обладнання, т/з з метою передачі їх у довгострокову оренду фірмам інших країн; -форфайтинг – передача експортером прав за вимогами встановленими ним на імпортера своєму банку, який може стягувати відповідні суми при настанні строку платежу або продати ці вимоги на міжнародному фінансовому ринку.