1. Проаналізувати організацію роботи з охорони праці на промислових підприємствах

Забезпечення прав громадян на безпечні та здорові умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рів-нях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та про-фесійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкід-ливими та важкими умовами праці.

З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і профе-сійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шко-ди для здоров'я на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності повинні встановлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльніс-тю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я.

Власники і керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпе-ки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, перед-бачених законодавством, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей. На роботодавців покладається обов'язок надавати робочі місця, механізми та обладнання, організовувати виробничі процеси, які від-повідають встановленим нормативам і не загрожують здоров'ю пра-цюючих, вживати заходів щодо створення відповідних служб, на які покладаються комплексні функції управління охороною праці; співп-рацювати з представниками працівників шляхом надання необхідної інформації, проведення консультацій з охорони праці; попереджувати виникнення виробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворювань; проводити на-вчання працівників з питань охорони праці та ін.

2. Технологічне обладнання, що нині використовується у виробничій діяльності, надзвичайно різноманітне за принципом дії, конструктивними особливостями, типами та габаритами. Однак не зважаючи на це існують деякі загальні вимоги, дотримання яких при конструюванні обладнання дозволяє забезпечувати вимоги безпеки при його експлуатації.Нині існує дуже багато методів забезпечення безпеки технологічного обладнання, а з часом вони постійно будуть розширюватися й вдосконалюватися.

Методи забезпечення безпеки обладнання поділяються на:

• загальні;

• часткові.

До загальних належить механізація і автоматизація технологічних процесів, дистанційне управління і спостереження, блокування і сигналізація, надійність і міцність конструктивного виконання.До часткових методів належать захист обладнання від певної безпеки. Це може бути герметизація, екранування, теплоізоляція, звукоізоляція, амортизація, огородження, заземлення і т. ін.Безпека технологічного обладнання забезпечується правильним вибором методів захисту. Крім цього безпека праці забезпечується:

• використанням у конструкціях спеціальних захисних засобів;

• дотриманням ергономічних вимог;

• включенням вимог безпеки у технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту і ін.

Конструктивні елементи технологічного обладнання не повинні мати гострих країв, кутів, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.Рухомі частини технологічного обладнання, а також пасові та ланцюгові передачі мають бути огородженні або захищенні іншим шляхом якщо огородження не допускається.Огородження запобігає проникненню людини або частини її тіла у небезпечну зону. Огороджувальні пристрої мають різноманітне конструктивне виконання. Вони бувають стаціонарні, рухомі та переносні і такі, що не погіршують спостережень за роботою технологічного обладнання. Вони повинні мати гладку поверхню, бути пофарбованими в один колір з технологічним обладнанням і виконуватися відповідно до вимог стандартів.

3. Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці». Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

4. Робоче місце - це зона трудових дій виконавця або групи виконавців для виконання певної роботи.. Під час роботи на працівника можуть впливати небезпечні і шкідливі виробничі фактори (підвищена рухливість повітря; підвищене значення напруги в електричному ланцюзі; підвищений рівень статичної електрики; гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхні інструменту, обладнання, інвентарю, товарів і тари; нервово-психологічні навантаження, фізичні перевантаження; знижена температура поверхонь обладнання, продукції; підвищена температура поверхонь обладнання; підвищений рівень електромагнітних випромінювань). Працівник повинен бути забезпечений санітарним одягом, засобами індивідуального захисту та санпринадлежностями. Для попередження та запобігання розповсюдження шлунково-кишкових, паразитарних та інших захворювань працівник зобов'язаний: коротко стригти нігті; ретельно мити руки з милом перед початком роботи, після кожної перерви в роботі і поєднанні з забрудненими предметами, а так само після відвідин туалету (бажано дезинфікуючим ). При виготовленні страв, кулінарних виробів не допускається носити ювелірні вироби, покривати нігті лаком. Значний вплив на людину в процесі праці становлять фактори виробничого середовища: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та соціальні.

5. Згідно з Законом України „Про охорону праці” служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці вирішує завдання: · забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд; · забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту; · вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працівників; · професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації, як одна з основних виробничо-технічних служб. Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом

Служба охорони праці виконує такі основні функції: · опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи; · проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці; · паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; · облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій; · підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; · допомогу комісії з питань охорони праці підприємства спрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій; · підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

Служба охорони праці контролює: · дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; · виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці; · відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів проти аварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях; · своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих · використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством; · проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком д

о 21 року;

· виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені у актах розслідування;

· здійснює зв’язок з медичними закладами, з науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їх рекомендацій.

Спеціалісти служби охорони праці мають право: · представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці; · одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці; · перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об’єкту, цеху, виробництва обов’язків для виконання припис; · надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці; · порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні та поліпшенні умов праці.

6. Робітникові часто доводиться працювати в несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або отруйної пари летких розчинників, що з'являєтеся при випаровуванні лаків, емалевих фарб тощо. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють деякі види захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві. Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створюють таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, що перебуває в його руках. Частота коливань інструмента (більше ніж 1500 хв-1) негативно впливає на нервову систему робітника, а при великій амплітуді коливання інструмента він може захворіти на вібраційну хворобу. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця на будівельному об'єкті повинні бути достатньо освітлені природним або штучним світлом. Для забезпечення природного світла необхідно слідкувати за тим, щоб приміщення, в якому виконують опоряджувальні роботи, було очищене від зайвих матеріалів і пристроїв, шибки вікон і зовнішніх дверей очищені від пилу і бруду. Якщо природного світла недостатньо, то обладнують штучне освітлення. Електричні лампи повинні освітлювати робоче місце рівномірно так, щоб не створювались різкі тіні від предметів і пучки променів не потрапляли на очі робітника, який працює. Для збереження здоров'я і працездатності кожен робітник повинен не тільки виконувати правила гігієни праці, використовувати під час роботи засоби захисту, створювати на робочому місці належний санітарний стан, а й дотримуватись особистої гігієни в житті, побуті і особливо на виробництві. З цією метою слід подбати про загартування свого організму: виконувати ранкову виробничу гімнастику, дотримуватися виконання режиму праці і відпочинку, своєчасно приймати їжу тощо. Перед початком роботи робітник повинен одягти спецодяг, а свій одяг і взуття акуратно розмістити в спеціальній шафі. Після закінчення робочого дня спецодяг чистять від пилу, бруду, сушать його в спеціальних приміщеннях і ховають в індивідуальний ящик або вішають в спеціально відведеному для цього місці.

7. Раціональне освітлення робочого місця є одним із найважливіших чинників, що впливають на ефективність трудової діяльності людини, що попереджують травматизм і фахові захворювання. Правильно організоване освітлення створює сприятливі умови праці, підвищує працездатність і продуктивність праці. Освітлення на робочому місці програміста повинно бути таким, щоб робітник міг без напруги зору виконувати свою роботу. Стомлюваність органів зору залежить від ряду причин:

• недостатність освітленості;

• надмірна освітленість;

• неправильний напрямок світла.

Недостатність освітлення призводить до напруги зору, послабляє увагу, призводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає осліплення, подразнення і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть призвести до нещасного випадку або профзахворювань, тому настільки важливий правильний розрахунок освітленості.

16.

Вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня , небезпеки поділяються на чотири групи:

— малонебезпечні (метали, лісо та будматеріали);

- небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри);

— пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);

Особливих заходів безпеки слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на дев’ять класів: 1 – вибухові речовини; 2 – гази; 3 та 4 – легкозаймисті рідини, речовини і матеріали; 5 – окислювальні речовини; 6 – отруйні та інфекційні речовини; 7 – радіоактивні; 8 – їдкі і корозійне активні речовини; 9 – інші. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під У керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентаря, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’зки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів. Робоча зона вантажопідіймальних машин є небезпечною зоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх осіб, котрі можуть опинитись тут. Робота біля вантажопідіймальних та транспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому що виконувати роботу за допомогою цих машин можна лише знаходячись всередині зон їхньої дії. Небезпеки, з котрими стикаються люди, пов’язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від предметів, що подають, а також при висипанні частини вантажу і з падінням самого обладнання. Це стосується і самохідного обладнання, котре нерідко переміщується з великою швидкістю. В цьому випадку додається наїзд та удар при зіткненні.

17.

Особливим попитом серед молоді сьогодні користуються професійні спеціальності такі, як менеджер, юрист, економіст і т. п. Серед більшої частини населення ходить думка, що дані професії носять, як правило, суто інтелектуальний характер, але при цьому автоматично забезпечують високий рівень матеріального доходу, надають певний соціальний статус, дозволяють досягти добробуту.  Робота в офісі викликає величезну емоційну напругу, яка збільшується у міру зростання рівня відповідальності завдань, які вирішуються, і зниження фізичної активності. Свій внесок додає і ненормований робочий день за комп'ютером. Все це створює стан, названий психологами "напруженим рівнем бадьорості". Фахівці одностайні: численна братія офісних працівників величезною мірою схильна до стресів. У гонитві за успіхом білі комірці часто втрачають найцінніше - своє здоров'я. Адже якщо замислитися, то практично кожна професія небезпечна. У офісного працівника, з погляду будівельника-висотника чи шахтаря в забої, взагалі не життя, а «малина».  Насправді людина в модному костюмі теж ризикує. Щодня вона перебуває у стані стресу, від величезної кількості термінової роботи у неї розвиваєтьсясиндром хронічної втоми, так званий «синдром менеджера». Такі серйознівипробування для нервової системи призводять до психологічних проблем, порушення обміну речовин, придушення імунітету, захворювань серця і судин, раку.  Більш того, «протирання штанів» в офісі, насправді, важке навантаження для організму. Учені навіть склали спеціальний рейтинг «білих комірців». Малорухливий характер роботи не тільки призводить до ожиріння, але й сприяє розвитку тромбозу легенів і судин ніг, що нерідко закінчується інфарктом або інсультом. Економні та яскраві флуоресцентні лампи провокує мігрень. А постійне сидіння за комп'ютером загрожує не тільки втратою зору, але й артритом кистей рук.  Все це зазвичай посилюється духотою і високою температурою, яку створюють ввімкнені в мережу комп'ютери. Якщо ж приміщення погано провітрюється - сьогодні в багатьох офісних центрах немає вікон, і кисень надходить за рахунок системи примусової вентиляції - то співробітники ризикують не «вилазити» з інфекційних і простудних захворювань.  Отже, офісна робота шкідлива для здоров'я. Постійна напруга, монотоннаробота, всілякі образи та інтриги, відсутність свіжого повітря і десяток чашок міцної кави щодня стають причинами розвитку хронічної втоми і зниження працездатності. Додавши сюди численні фобії, в основі яких лежить головний страх - страх втратити роботу, - фахівці роблять однозначний висновок: життя офісного працівника і небезпечне, і важке... 

18.

Поняття охорони праці визначається ст.1 Закону України "Про охорону праці"."Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці".

Законодавство України про охорону праці складається із: Закону "Про охорону праці", "Кодексу законів про працю України", Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закону України "Про пожежну безпеку", "Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" та інших нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини між різними суб'єктами права у сфері охорони праці

Закон України "Про охорону праці" визначає положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У "Кодексі законів про працю України" визначається правове регулювання охорони праці у главах "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю", "Праця молоді", "Праця жінок", "Охорона праці".

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" регулює відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні.

Закон України "Про пожежну безпеку", визначає економічні, загальні правові та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, встановлює відносини юридичних і фізичних осіб, державних органів з пожежної безпеки незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Закон встановлює обов'язки установ, організацій, підприємств і громадян щодо забезпечення пожежної безпеки, а також обов'язки й права державного пожежного нагляду.

19.Проаналізуйте причини травматизму при вантажно-підіймальних робіт.

Безпека вантажно — підіймального обладнання

До вантажопідіймального обладнання належать вантажопідіймальні пристрої та механізми (блоки, домкрати, лебідки), вантажопідіймальні крани (баштові, мостові, крани на гусеничному та пневматичному ходу, кран-балки, тельфери), ліфти та підіймачі.

Вантажопідіймальні механізми належать до обєктів підвищеної не-безпеки, тому до них висуваються сурові вимоги згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів. Найбільш небезпечними елементами вантажопідіймального обладнання є їх несучі органи — канати, стропи, гаки, які в процесі роботи зазнають найбільшого зносу. Тому за їх станом необхідно здійснювати контроль. Надійне фік¬сування каната чи ланцюга забезпечується запобіжними пристроями на гаках (запобіжними скобами), на блоках (розпірними штифтами, храпо¬вим механізмом). Вони запобігають падінню вантажів. У гідравлічних до¬мкратах для цього передбачено зворотний клапан.

Усі вантажопідіймальні крани й окремі пристрої реєструються в ор¬ганах державного нагляду або на підприємствах. В органах державного нагляду реєструються баштові, автомобільні, козлові, гусеничні крани, крани на пневмоходу, мостові крани, якими керують із кабін. Не реє¬струються в державних органах крани мостового типу і пересувні крани вантажопідйомністю до 10 т включно, якими керують з підлоги, стрілові, баштові крани вантажопідйомністю до 1 т.

20. Установлення i робота високогабаритних вантажопiдiймальних машин та механiзмiв (кранiв, бурильних машин, екскаваторiв, телескопiчних вишок i iнших механiзмiв) для пiднiмання вантажiв та людей (далi – вантажопiдiймальнi машини) бiля КМ i ПЛ, що перебувають пiд напругою, проводяться згiдно з вимогами Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.97 № 209. Для збереження i нормального утримування КМ i ПЛ, а також для забезпечення безпеки людей, що експлуатують вантажопiдiймальнi машини, Правилами охорони електричних мереж установлюються охороннi зони вздовж повітряних ліній електропередач, що визначаються відстанню вiд крайнiх проводiв за умови невідхиленого їх положення на відстань/У разі експлуатації вантажопідіймальних машин забороняється підйом та поворот стріли, підйом телескопічної вишки або висувної драбини на висоту і кут, за яких відстані до струмопровідних частин виявляються меншими, ніж вищезазначені. Виняток становлять роботи на лiнiях, що перебувають пiд напругою до 20 кВ, якi виконують з телескопiчних вишок та iнших механiзмiв для пiднiмання людей. Такi роботи дозволяються в тому випадку, коли з урахуванням можливих вiдхилень вишки (механiзму) забезпечується вiдстань не менше 1м вiд пiдйомної або висувної частин у будь-якому її положеннi, у тому числi i при найбiльшому, що дозволяє конструкцiя, пiдйомi чи бічному вильотi до ближнього проводу, що перебуває пiд напругою/ У pазi випадкового доторкання робочого органу машини до проводу лiнії, що перебуває пiд напругою, або виникнення мiж ними електричного розряду забороняється до вiдключення напруги в лiнії або вiдведення робочого органу на безпечну вiдстань торкатися машини, стоячи на землi, сходити з неї на землю або пiднiматися на неї. Якщо внаслiдок доторкання до ПЛ або електричного розряду машина загориться і перебування в ній буде небезпечним, то слід, не тримаючись руками за частини машини, стрибнути на землю обома ногами i залишатись на одному мiсцi, поки не буде знята напруга з лiнії. Вiдходити вiд машини до зняття напруги з лiнії дозволяється тiльки малими кроками, щоб ступні весь час торкались одна одної. 6.8. Не допускається робота вантажопiдiймальних машин бiля ПЛ у разi посилення вiтру до швидкості, що викликає вiдхилення вільних (без вантажів) тросів і канатів, з допомогою яких підіймається вантаж у напрямку проводів ПЛ на відстань, меншу, ніж указано в наряді, виданому відповідно до ПБЕЕС. У темний перiод доби робота з вантажо-пiдiймальними машинами може проводитись тiльки при вiдключеннi ПЛ згідно з Типовою інструкцією з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів при освiтленнi не менше 20 лк.

21.

Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створен­ня безпечних машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншо­го виробничого приладдя, розробки безпечних технологічних про­цесів, методів та прийомів праці, створення ефективних і надійних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення дотримання правил і норм, встановле­них для виробничих процесів та обладнання, засобів захисту, а також для самих працюючих. Питання безпеки належать до компе­тенції охорони праці, але забруднене повітря, яке буде вилучатись з фарбувальної камери, може становити не­безпеку для людей, які живуть або з тих чи інших при­чин знаходяться поблизу цього виробництва. Це вже сфера дії іншого законодавства, а саме законодавства про захист навколишнього середовища, .інших норма­тивних документів та інших органів контролю. Для того, щоб отримати дозвіл на запровадження нового технологічного процесу, підприємцю необхідно узгодити можливість і кількість викидів з органами санітарного нагляду та захисту навколишнього середовища. У даному разі мова йде про можливість забруднення повітря, і, можливо, цей приклад не зовсім показовий, бо в інших виробниц­твах можуть використовуватися значно агресивніші речовини або у набагато більших кількостях, ніж ті, про які йдеться тут, але все ж цей приклад наочно демонструє ризики, з якими пов'язане будь-яке виробництво, і необхідність застосування методики управління ними. Для того, щоб виключити або зменшити можливість впливу шкідливих речовин на людей та навколишнє середовище в разі аварії, стихійного лиха чи катастрофи, на підприємстві згідно з вимогами законодавства і нормативних актів з питань цивільної оборони та охоро­ни праці власником мають бути опрацьовані і затверджені план попередження надзвичай­них ситуацій і план (інструкція) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних за­ходів, які спрямовані на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних фак­торів і запобігання професійних захворювань та отруєнь. Таким чином, запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через здійснення комплексу організаційних і тех­нічних заходів, які спрямовані на оздоровлення повітряного сере­довища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.

22.

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що

гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система

законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього

конституційного права.

Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:

· «Про охорону праці».

· «Про охорону здоров'я».

· «Про пожежну безпеку».

· «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати

працездатності».

· «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист».

· «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».

· «Про цивільну оборону».

· Кодекс законів «Про працю України».

Основні положення законодавства України про працю і охорону праці

У наведеній вище системі законодавчих актів основна роль приділяється

Закону «Про охорону праці» (редакція від 2002 р.). Цей закон визначає

основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону

їхнього життя й здоров'я у процесі трудової діяльності, регулює за

участю відповідних державних органів відносини між власником

підприємства і працівником з питань безпеки праці, виробничої санітарії,

встановлює єдиний порядок організації охорони праці у виробничій сфері в

Україні.

Чинність Закону України «Про охорону праці» поширюється на всі

підприємства, установи, організації (далі – підприємства) незалежно від

форм власності й видів діяльності, що використовують найману працю, і на

всіх працюючих.

Закон визначає основні принципи державної політики в області охорони

праці, серед яких чільне місце займають:

· пріоритет життя й здоров'я працівників стосовно результатів

виробничої діяльності підприємства;

· повна відповідальність власника підприємства за створення безпечних і

нешкідливих умов праці;

· соціальний захист працівників;

· повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли на виробництві від

нещасних випадків або професійних захворювань.

23.

Світло забезпечує зв'язок організму із зовнішнім середовищем, володіє високим біологічним і тонізуючу дію. Гарне освітлення виробничих приміщень - одна з умов зниження стомлюваності та підвищення продуктивності та безпеки праці. Встановлено, що як при низькому, так і при занадто високому рівні освітленості швидко втомлюються органи зору - очі. У першому випадку через постійної напруги, а в другому від частої адаптації (пристосування).  У виробництві функції освітлення розрізняються наступним чином: утилітарні, біологічні, естетичні й економічні.  Утилітарність полягає в поліпшенні якості освітленості, яке залежить від спрямованості світлових потоків, співвідношення між прямим і розсіянимсвітлом, а також від яскравості навколишнього людини середовища, кольоровості освітлення. Біологічні дії світла робить на шкірний покрив тіла людини, підвищуючи опірність організму до впливу шкідливих мікробів. Естетичний вплив виявляється шляхом цветораспределенія забарвлення інтер'єру в приміщеннях. Економічні функції освітлення пов'язані зперетворенням електричної енергії в світлову - високої світловіддачею джерел освітлення і терміном їх роботи.  Раціональне освітлення, як правило, забезпечує високу якість виконуваних робіт, безпеку, покращує умови і підвищує продуктивність праці, а, отже, позначається на психологічному стані працюючих.  Якість освітлення робочих місць оцінюється умовами бачення і характеризується:  постійністю освітленості у часі;  відсутність різких контрастів;  достатньої і рівномірно розподіленим яскравості освітлення поверхні і навколишнього простору;  відсутність ослепляемості;  винятком різких і глибоких тіней на освітлюваних поверхнях. Для визначення якісної характеристики систем освітлення встановлені наступні світлотехнічні одиниці: світловий потік, сила світла, освітленість, яскравістьі світність.  Світловий потік - потужність променистої енергії в 1 Вт по виробленому світловому відчуттю на очі. За одиницю вимірювання став люмен (лм). Позначається символом Ф.  Сила світла - просторова щільність світлового потоку або відношення світлового потоку до тілесного кута.

24) Серед параметрів навколишнього середовища найважливішу роль відіграє повітря робочої зони – це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її перебування.

Одиниця об’єму чистого повітря містить у собі такі компоненти: азот (78,08%), кисень (20,94%), вуглекислий газ (0,04%), аргон та інші інертні гази (0,94%), водяну пару. При такому складі повітря організм людини перебуває у нормальному фізіологічному стані.

У виробничому середовищі де перебувають люди вміст кисню має становити не менше як 20% за об’ємом. При вмісті кисню 12-15% неможливо виконувати фізичну працю, дуже скоро настає явище ядухи, а за 9% настає запаморочення і смерть від кисневого голодування (аноксемія).

Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу в повітрі. Вміст вуглекислого газу в робочій зоні не повинен перевищувати 0,5% за об’ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10% і вище людина може знепритомніти, а при концентрації 20% людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлюваних процесів і накопичення у крові вуглекислоти.

За деяких видів робіт в атмосферне повітря надходить дуже небезпечний для людини оксид вуглецю. В організмі оксид вуглецю поглинається гемоглобіном крові у 250-300 разів сильніше, ніж кисень. Унаслідок чого створюється стійка карбоксигемоглобінова сполука і частина крові перестає виконувати свої функції, що призводить до різкого кисневого голодування і настає смерть людини.

Допустимий вміст оксиду вуглецю у повітрі 20 мг/м³, або 0,0016% від об’єму повітря, 0,01% оксиду вуглецю призводить до хронічного отруєння, а при 0,12% - до втрати свідомості, паралічу дихання і смерті.

Основною складовою повітря є азот. Він розчиняє кисень в атмосферному повітрі, знижує його токсичну дію на організм людини, бо дихання чистим киснем призводить до незворотних змін в організмі. В умовах підвищеного тиску азот поводиться як наркотична отрута, що проявляється збудженістю, сплутаністю думок, а іноді галюцинаціями і втратою свідомості.

При високих температурах азот має властивість частково окислюватись, внаслідок чого у повітря надходить оксид азоту. Його отруйна дія проявляється у набуханні легенів унаслідок опіку легеневої тканини. Гранично допустима концентрація діоксидів азоту становить 0,0001% або 5мг/м³.

Хімічний склад повітря робочої зони не є постійним – він змінюється від надходження у виробниче середовище різних за хімічним складом газів. Залежно від їх концентрації це може зумовлювати негативні зміни у функціонуванні організму або його окремих систем.

25)За характером і часом проведення інструктажі поділяються на Вступний інструктаж з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці.

Інструктаж провадиться в кабінеті охорони праці або приміщенні, що спеціально для цього обладнано Програма і тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства чи навчально-виховного закладу. Орієнтовний перелік для складання програми міститься в Типовому положенні.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово.

Первинний інструктаж провадиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2 - 15 змін, залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом по підприємству. Повторний інструктаж провадиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою один раз у квартал, на інших роботах - один раз на півріччя. Він провадиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж: провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії чи отруєння; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконаних робіт більше як на ЗО календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - не більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж провадиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху.

Цільовий інструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом ліквідації аварії, стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи; екскурсіях на підприємства; організації масових заходів з учнями та вихованцями Проведення інструктажу фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

26)Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують:Технічний;Груповий;Топографічний;Монографічний;Статистичний методи. Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об’єкті. Цим методом переважно користуються науково – дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з’ясування обставин і причин виникнення негативних подій.

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) – частоти, тяжкості й загальних втрат.

Показник частоти ( ) характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

, (1)

де Т – загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік) по закритих лікарняних листках;

П – середня кількість працюючих за той же період часу.

Показник важкості травматизму ( ) характеризує загальну тяжкість травм, що показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму і визначається за формулою:  , (2)

де D- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму ( ) обчислюють за формулою:

, (3)

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Аналізуючи показники виробничого травматизму протягом відповідного періоду часу, можна зробити висновок про їх динаміку на різних видах господарської діяльності, у різних галузях промисловості та в цілому у державі.