4.4.Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку
Рівновага на грошовому ринку означає рівність між кількістю грошей яку екон. агенти бажають утримувати у портфелях своїх активів та кількістю грошей ,що пропонується банківською системою у процесі первинної і вторинної емісії.Як і на інших видах ринків рівновага на грошовому ринку досягається за умов адекватності попиту на гроші до грошової пропозиції.Це означає,що коли трансакційний,застережний і спекулятивні потреби суб”єктів ринку в грошах відповідають фактичній наявності грошей в економіці на грошовому ринку -встановлюється рівновага.Основним макроекономічним параметром,що характеризує рівноважний стан грошового ринку є норма процента,яка виконує роль ціни на даному ринку.Графічно рівноважний стан грошового ринку відображається у вигляді перетину кривих Md i Ms.
Точка перетину R,відповідає рівноважній нормі процента,при якій попит на гроші дорівнює гошові пропозиції,а величина грошової маси в обігу становить величину грошової маси в економіці.За будь-якої нижчої норми процента попит на гроші буде перевищувати пропозицію грошей і навпаки,за будь-якої вищої процентної ставки пропозиція грошей буде перевищувати попит.Тому саме зміна ринкової норми процента призводить грошовий ринок у стан рівноваги,так як саме в залежності від неї економічні агенти змінюють структуру портфеля своїх активів.За умови відповідності пропозиція грошей та попиту на гроші рівновага яка встановлюється на грошовому ринку показує здатність банківської системи забезпечувати найкращі можливості для виконання грошима своїх функцій відповідно до закону грошового обігу.А саме: з одного боку недопускати переповнення каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою,щоб не стимулювати розвиток інфляційних процесів,а з другого боку забезпечувати нормальний перебіг обслуговування грошима руху ВВП,здійснення розрахунків та уникнення не платежів.
M=PQ/V
S=D/P*100%
D-сума процентів,що сплач. за облігацію
P-вартість реалізації облігації на ринку(курсова вартість)
S-виражена у процентній дохідності облігацій.
5.1.Поняття грошової системи та її елементи.
Грошова система-це форма організації грошового обігу в країні,що склалася історично і закріплена в законодавчому порядку.Грошові системи у сучасному вигляді почали складатися у 16-17 ст. Хоча окремі їхні елементи виникли із появою самих грошей,незважаючи на національні особливості грошових систем більшості країн мають ряд спільних елементів. Основними елементами що формують грошову систему будь-якої країни є наступні:
назва грошової одиниці і її частин;
масштаб цін;
види готівкових грошових знаків;
валютний курс
порядок емісії грошей та їх вилучення з обігу
регламентація безготівкового грошового обігу
порядок операцій з іноземною валютою і дорогоцінними металами
державний апарат що здійснює регулювання грошового обігу.
Грошова одиниця являє собою встановлений законом офіційний грошовий знак даної країни,що слугує для порівняння усіх товарів,послуг і ціні і має законну платіжну силу на всій території країни. Назва грошової одиниці формується історично,про те повністю залежить від законодавчих рішень держави.Грошова одиниця поділяється на дрібні складові частини за десятковою системою.
Масштаб цін складається під впливом змін попиту і пропозиції та служить для співвиміру вартості товару через встановлення їхньої ціни на ринку. У якості елемента грошової системи масштаб цін відображає існуючі фактичні цінові пропорції у кожній країні ,показуючи порядок грошових обчислень при здійсненні розрахунків між суб”єктами ринку.
Види готівкових грошових знаків встановлюється у законодавчому порядку і є обов”язковими для прийому в оплату боргів усіма особами на всій території країни. Залежно від особливостей емісії готівкові грошові знаки поділяються на 3 осн.види:
-банкноти,що емітуються центральним банком країни
-казначейські білети,що випускаються міністерством фінансів для оплати державних боргів.
-розмінна монета,що карбується центр.банком для здійснення дрібних платежів.
Держава в законодавчому порядку встановлює номінал,форми,зовнішній вигляд,системи захисту та ознаки платіжності готівкових грошей,що надходять в обіг.
Валютний курс-це ціна грошової одиниці одної країни виражена у ціні іншої грошової одиниці. Він характеризується співвідношенням між вартістю грошових одиниць різних країн,що визначається їх купівельною спроможністю. Режим встановлення валютного курсу визн.особливостями національної валютної системи кожної країни і наявністю у ній валютних обмежень.
Порядок емісії і вилучення грошей з обігу передбачає чітке визначення законодавством права того чи іншого державного органу на емісію грошей,організацію їхнього обігу,а також механізму вилучення грошових знаків по необхідності. У більшості країн обов”язки ,щодо своєчасного забезпечення обігу належною кількістю грошових знаків покладаються на центр.банк. Центр.банк окрім випуску готівкових грошових знаків,організації їх обігу та вилучення по мірі зношення ,також встановлює цільові орієнтири зростання грошової маси в країні у відповідності з якими проводить необхідні заходи грошово-кредитної політики.
Регламентація безготівкового грошового обігу передбачає визначення державою уповноважених нею органів умов і порядку здійснення безготівкових розрахунків,уніфікованих форм платежів,правил документообороту,видів рахунків правил їх відкриття,ведення,закриття і використання коштів,що на них містяться.
Порядок здійснення операцій з іноземною валютою та дорогоцінними металами встановлює основні правила купівлі-продажу,зберігання,перевезення іноземної валюти та дорогоцінних металів на території країни ,а також порядок їхнього ввезення в країну та вивезення за кордон.
Державний апарат,що здійснює регулювання грошового обігу представлений як правило центр.банком на який у законодавчому порядку покладено функції організації та загального керівництва грошовою системою. Крім того,участь у регулюванні грошової системи може міністерство фінансів або інші держ.органи відповідно до національного законодавства.